УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 березня 2007 року Колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого                                                 Меленчука B.C.

суддів                                                  Лупінової Л.М., Шапара Ю.І.

при секретарі                                                 Мамаєвій С.В.

з участю прокурора                                           Галані І.В.

засудженого                                                       ОСОБА_1

потерпілого                                                       ОСОБА_2

представника потерпілого                               ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апе­ляцією представника потерпілого на вирок Володарського районного суду Донецької області він 12 грудня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Володарського районного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець села Сновидич Рокитновського району Ровен-ської області, громадянин України, не працюючий, не суди­мий, проживаючий в АДРЕСА_1 засуджений за частиною 1 статті 125 КК України до штрафу у сумі 510 гривень на користь держави.

На підставі статті 49 КК України засуджений ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з спливанням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За обвинуваченням по частині 1 статті 121 КК України засуджений ОСОБА_1 виправ­даний у зв'язку з недоведеністю його участі у вчинені злочину.

З засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди 1100 гривень и 400 гривень за надання юридичної допомо­ги, а всього 1500 гривень. В решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення збитків на лікування потер­пілого на стаціонарі лікувального закладу у сумі 861 гривня 52 копійки відмовлено.

Вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 24 травня 2004 року приблизно об 11 годині, знаходячись на полі №2 СТОВ «Україна-Агро», розташованого з північної сторони біля села Панівка Володарського району Донецької області у процесі сварки з ОСОБА_2 умисно наніс кулаком йому удар у ліву половину обличчя, заподія­вши тілесні ушкодження у вигляді подряпин обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Справа №11-157/2007                                                        Головуючий у 1 інстанції Доценко С.І.

Категорія 125 ч.1 КК України                                            Доповідач Меленчук B.C.

2

Представник потерпілого ОСОБА_3 з судовим рішенням не погодилася, подала апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, ухвалити но­вий вирок, визнавши засудженого ОСОБА_1 винним за статтею 121 КК України і відповідно до цієї статті призначити покарання, стягнути матеріальну шкоду, у задоволенні чого йому було відмовлено.

В апеляції представник потерпілого посилається на те, що судом неправильно пере­кваліфіковані дії засудженого, в матеріалах кримінальної справи цілком достатньо доказів, які підтверджують вину засудженого за статтею 121 КК України, призначена судом міра по­карання с м'якою.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення апеляції без задово­лення, а вирок суду першої інстанції без зміни, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та ду­мку його представника ОСОБА_3, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_1 і думку його захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляції пред­ставника потерпілого з таких підстав.

Відповідно до положень статей 323,324,334 КПК України та роз'яснень, викладених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" від 29 червня 1990 року №5 з послідуючими змінами, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, мотивованим, він є найважли­вішим актом правосуддя і до його постановления належить підходити з винятковою відпові­дальністю, суворо додержуючи вимог статей 321-339 КПК України.

Між тим, з вироку суду першої інстанції вбачається, що постановляючи вирок, суд, дійшовши висновку про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 з частини 1 статті 121 на частину 1 статті 125 КК України, не дав оцінку діям засудженого за кримінальним зако­ном, тобто не вказав за якою нормою кримінального закону правильно кваліфікувати дії за­судженого, які дії підпадають під яку норму закону, за яким, на думку суду, обвинувачення доведене.

Крім того, відповідно до положень статті 323 КПК України при постановленні виро­ку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен да­ти остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і до­статності для вирішення питань, зазначених у статті 324 КПК України.

Суд першої інстанції, оцінюючи критично показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині початку конфлікту припустився припущення, вказавши у вироку, що вони, займаючись прополкою поля, могли не бачити початок конфлі­кту між засудженим і потерпілим.

У даному випадку, суду необхідно було з'ясувати цю обставину, допитавши з цього приводу свідків, після чого у категоричній формі висловити свою думку у вироку.

Є помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність виправдання засу­дженого ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 18 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України - „за наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у ви­року висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідаль­ність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йо­му було пред'явлене".

3

При таких обставинах, колегія судців дійшла висновку про скасування вироку суду першої Інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи по суті суду першої інстанції необхідно врахувати ви­кладене, більш ретельно з'ясувати усі обставини, дослідити й перевірити надані органом до­судового слідства докази і у залежності від встановленого прийняти рішення по суті.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів не обговорює питання про призначене покарання, залишаючи це питання для вирішення судом по результатах розгляду справи.

По результатах розгляду справи суду першої інстанції необхідно також вирішити питання про цивільний позов потерпілого, відповідно до обставин справи, наслідків, які на­стали, тяжкості вчиненого злочину.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію представника потерпілого задовольнити частково.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу надіслати на новий судовий розгляд

у той же ж суд, але в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.