Справа № 22ц-204\2007 рік                                         Головуючий у 1 інстанції Доценко С.І.

Категорія 18                                                                            Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13  березня  2007 року колегія суддів  судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М. при секретарі Жило І.А. розглянувши    у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом    Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі ЗАТ КБ«ПриватБанк») до ОСОБА_1    про    розірвання    кредитного    договору,    стягнення заборгованості по кредиту за   апеляційною скаргою позивача на рішення Володарського районного суду Донецької області від 28 грудня 2006 року,

встановила:

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 28 грудня 2006 року позовні вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" задоволені частково. Кредитний договір укладений 21 лютого 2005 року між сторонами розірвано і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором 82 410 грн.09 коп., суму за порушення зобов'язань за кредитним договором 7 072 грн.85 коп. Звернуто стягнення на автомобіль „Opel-Vectra", державний номер НОМЕР_1. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі і відшкодування судових витрат, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЗАТ КБ "ПриватБанк" Ісаєвську О.М., яка доводи скарги підтримала, заперечення представника позивача ОСОБА_2, який просив відмовити у задоволенні скарги, думку представників третіх осіб ЗАТ "Запорізький автомобільний завод" та ТОВ "Гратіум", дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2005 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір, за умовами якого банк видав відповідачу кредит на суму 25 589,95 доларів США для придбання автомобіля. Кредитний договір передбачав оплату відсотків за користування кредитом, комісійні виплати та зобов'язання за порушення умов договору кредиту. Даний договір був забезпечений договором застави від 21 лютого 2005 року. Умови кредитного договору ОСОБА_1 виконував до лютого 2006 року. 24 січня 2006 року автомобіль було пошкоджено внаслідок пожежі, яка виникла через коротке замикання проводів електровентилятора, а у березні 2006 року автомобіль було відремонтовано.

2

Задовольняючи частково позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк", суд виходив з того, що ОСОБА_1 з лютого 2006 року порушив прийняті ним за договором кредиту зобов'язання про щомісячне погашення кредиту та відсотків за його користування, а тому кредитний договір підлягає розірванню з відшкодуванням банку заборгованості за договором та частковим відшкодуванням позивачу суми за порушення грошового зобов'язання з урахуванням ступеня вини банку.

Вирішуючи спір, суд правильно застосував норми матеріального права -ст.625,1050,1054 ЦК України і зробив висновки, які є законними та обґрунтованими.

Так, з договору застави від 21 лютого 2005 року вбачається, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, переважно перед іншими кредиторами, звернути стягнення на предмет застави.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2006 року банк отримав повідомлення ОСОБА_1 про пошкодження предмета застави та про те, що він не буде проводити оплату за кредитним договором, але тільки влітку 2006 року банк пред'явив претензію до ОСОБА_1 та запропонував відповідачу прийняти заходи для погашення кредиту.

Згідно з висновком заступника начальника Управління безпеки по Маріупольській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" від 10 лютого 2006 року , в результаті проведення службового розслідування, фактів які б свідчили про навмисне пошкодження ОСОБА_1 автомобіля з метою отримання страхового відшкодування не встановлено.

Розмір заборгованості за кредитним договором сторонами не оспорюється.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, наданим і безпосередньо дослідженим у суді доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за порушення умов кредитного договору і у зв'язку з невиконанням цього договору, стягнення заборгованості повинно бути звернено на предмет застави за договором - автомобіль „Opel-Vectra".

Між тим, оскільки суд припустився помилки при підрахунку загальної суми стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу позивача та змінити рішення суду і стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму за кредитним договором 89 482 грн. 94 коп. (82 410 грн.09 коп. + 7 072 грн.85 коп.).

В решті частини рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, обставинам справи та наданим доказам і підстав для його скасування немає.

Не погоджуючись із рішенням, позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що суд безпідставно зменшив розмір стягнення з ОСОБА_1 суми процентів, комісії, пені на користь позивача.

З цими доводами погодитися не можна, оскільки згідно ст.616 ЦК України суд може зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор

 3

умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушення зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Задовольняючи частково ці вимоги позивача, суд в рішенні навів обставини через які дійшов висновку, що вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення процентів, комісії та пені підлягають зменшенню з урахуванням вини кредитора.

Колегія суддів вважає, що ці висновки відповідають нормам матеріального права та обставинам справи і тому підстав для скасування рішення та стягнення з ОСОБА_1 розміру процентів, комісії, пені в повному обсязі немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що звертаючи стягнення на автомобіль, суд позбавив можливості позивача вимагати відшкодування за рахунок іншого майна відповідача, є неспроможними.

Згідно з умовами договору застави, у разі невиконання умов договору кредитування банк має право звернути стягнення на предмет застави. Оскільки факт порушення ОСОБА_1 умов договору кредитування знайшов своє підтвердження в суді, рішення суду в частині звернення стягнення на майно, що перебувало під заставою є правильним.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що звернення стягнення на автомобіль не позбавляє позивача можливості, у разі недостатності коштів, в інший спосіб вимагати виконання рішення суду.

Визначений судом розмір відшкодування позивачу судових витрат не суперечить вимогам ст.88 ЦПК України.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем апеляційному суду не надано.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 28 грудня 2006 року  змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" загальну суму за кредитним договором 89 482 грн. 94 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 94 коп.).

В решті частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.