Справа № 22-ц-219\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.
Категорія 29 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М. при секретарі Фік К.В. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконкому Маріупольської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 грудня 2006 року,
встановила:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 грудня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено. Позов виконкому Маріупольської міської ради задоволено і виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог. Посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які доводи скарг підтримали, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду. З 1981 року наймачем квартири був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позивачка ОСОБА_1- його рідна сестра, яка з 1987 року в м.Маріуполі не проживала. З 11 листопада 2003 року до 11 січня 2004 року вона та її дочка ОСОБА_2 були тимчасово зареєстровані за даною адресою, але фактично проживали в Новоазовському районі Донецької області. З 1999 року в квартирі тимчасово проживала ОСОБА_3 У липні 2005 року ОСОБА_1 поселилася до квартири, а у грудні 2005 року ОСОБА_3 залишила квартиру.
ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх
2
переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відмовляючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені особи були тимчасовими мешканцями в квартирі та не надали доказів, що були членами сім'ї наймача квартири ОСОБА_6 і набули права на житло в спірній квартирі.
З висновками суду не можна не погодитися.
Так, з акту ЖКП "Азовжилкомплекс" від 26 вересня 2005року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована в квартирі, як квартирантка, а ОСОБА_7 поселилася до квартири у липні 2005 року (а.с.11).
За даними особистого рахунку на квартиру та повідомленнями органів внутрішніх справ, реєстрація ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в спірній квартирі в різні часи була тимчасовою (а.с.5,226-230.248).
Крім того, 15 березня 2005 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_6 договір піднайму жилого приміщення, який був зареєстрований у житлово-комунальній організації (а.с.250).
З пояснень свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вбачається, що сімейні відносини між ОСОБА_6 іОСОБА_3 не підтримувалися, сестра та племінниці ОСОБА_6 членами його сім'ї не були.
Колегія суддів вважає, що рішення суду по справі відповідає положенням ст.5,15,64,91,99 ЖК України та роз'ясненням викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України".
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не набули права користування спірною квартирою, а тому їх позовні вимоги задоволенню не підлягають. У зв'язку з цим, є законними та обґрунтованими рішення суд в частині виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з квартири як тимчасових мешканців без надання іншого жилого приміщення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що суд залишив їх без житла, яке було надано батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фактично з 1987 року в спірній квартирі не проживала, участі у її утриманні не приймала, членом сім'ї наймача квартири з 1981 року не була.
Посилання на те, що за життя ОСОБА_6 визнавав їх права на квартиру та мав намір з їх участю приватизувати квартиру не підтверджуються ніякими доказами.
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилалася на те, що з матір'ю проживала разом з дядьком, але ці обставини спростовуються її поясненнями в суді першої інстанції та поясненнями ОСОБА_1 про те, що її
3
дочка поселилася до спірної квартири тільки після смерті дядька, оскільки з ним у неї були неприязні стосунки через те, що він зловживав спиртними напоями.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира є спадковим майном є неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що квартира відноситься до державного житлового фонду.
З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_10 ніколи в квартирі тривалий час не проживали, приїжджали до ОСОБА_6 тільки у гості, були зареєстровані у квартирі тимчасово.
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_6 ніколи не визнавав заОСОБА_3 права на житло в спірній квартирі, не вважав її членом своєї сім"ї, давав згоду тільки на її тимчасову реєстрацію в квартирі.
Крім того, з пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_3 фактично після смерті ОСОБА_6 залишила квартиру і проживає з іншим чоловіком, а в спірній квартирі проживає її дочка та онука.
За таких обставин, погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, що суд неповно з'ясував обставини справи та зробив помилкові висновки погодитися не можна.
Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачами апеляційному суду не надано.
При ухваленні рішення порушень норм матеріального і процесуального права не допущено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.