Справа № 2-757
2010 р.
Вх.9849 від 08.06.2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року
Кіровський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Максюта І.О.,
при секретарі Нікітіній М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності та честі та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
08.06.2010р. позивачка звернулася із позовом про захист гідності та честі, відшкодування моральної шкоди до відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на те, що між нею та відповідачкою склалися неприязні відносини, вони проживають по сусідству, довгий час вона уникала конфліктів з відповідачкою, але 13.05.2010р., коли вона поверталася додому, біля під»їзду відповідачка у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стала її ображати на обізвала «самогонщицею». З даного приводу вона вимушена була звернутися із заявою до Кіровського МВ УМВС. У порушенні кримінальної справи відмовлено і рекомендовано їй звернутися до суду. Самогоноварінням вона ніколи не займалася, працівниками міліції цей факт був перевірений, однак не дивлячись на те, відповідачка не намагалася принести їй вибачення. Діями відповідачки їй спричинені моральні та фізичні страждання, принижені її честь та гідність, її дії потягли за собою погіршення здоров»я, оскільки вона перенесла стрес, був порушений звичний уклад її життя, порушені зв»язки з оточуючими, втрачені її спокій та сон. Моральну шкоду вона оцінює у 1700 гривень. Просила зобов»язати відповідачку припинити розповсюдження про неї інформацію, яка ганьбить її честь та гідність, спростувати дану інформацію на зборах жителів будинку АДРЕСА_1, стягнути на її користь з відповідачки як відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 1700 гривень, судові витрати та витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі, надала аналогічні пояснення тим, що містяться у позовній заяві, додатково уточнила місце конфлікту – біля під»їзду № 6 будинку № 5 «а» по вул..Погуляєва, що у місті Кіровську Луганської області.
Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала факт того, що вона обізвала позивачку «самогонщицею», пояснила, що конфлікт між нею та позивачкою дійсно мав місце біля під»їзду № 6 будинку № 5 «а» по вул..Погуляєва, що у місті Кіровську Луганської області і саме 13.05.2010р. з приводу побутових проблем (витрушування сміття, забруднення під»їзду та не прийняття участі у витратах на утримання будинку, а саме щодо витрат на встановлення вхідних дверей у під»їзд). При цьому вона висловила припущення, що позивачка у банках носить самогон, назвавши це прозорою рідиною і попередила, що якщо це надалі виявиться самогоном, то вони, жителі під»їзду звернуться до правоохоронних органів.
Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Суд, вислухавши позивачку, відповідачку, дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні:
- свідок ОСОБА_3, на яку посилалися сторони як на очевидця конфлікту і яка сама у судовому засіданні підтвердила, що була очевидцем конфлікту, пояснила, що дійсно і можливо 13.05.2010р. між позивачкою та відповідачкою мав місце конфлікт біля біля під»їзду № 6 будинку № 5 «а» по вул..Погуляєва, що у місті Кіровську Луганської області з приводу побутових проблем. У ході цього конфлікту відповідачка не називала позивачку образливими словами, у стому числі і «самогонщицею», а лише висловила припущення, що вона носить у банках у сумці самогон, сказавши: «Напевно, ти самогончик носиш у банках. Не воду ж ти носиш?» ОСОБА_2 висловилася таким чином, що позивачка носить у банках якусь прозору рідину, однак вона не сказала, що позивачка виготовляє та продає самогон.
- свідок ОСОБА_4, на яку посилалися сторони як на очевидця конфлікту і яка сама у судовому засіданні підтвердила, що була очевидцем конфлікту, що дійсно і можливо 13.05.2010р., між позивачкою та відповідачкою мав місце конфлікт біля під»їзду № 6 будинку № 5 «а» по вул..Погуляєва, що у місті Кіровську Луганської області, однак її думки були зайняті особистими проблемами і до суті конфлікту вона не прислухалася. Чула про те, що сварилися сусідки, у тому числі згадували про якісь банки з рідиною, однак суті вона не зрозуміла і не цікавилася цим.
- свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснили, що торгують на ринку з позивачкою і вона не продає самогон.
- із матеріалу про відмову у порушенні кримінальної справи, оглянутого у судовому засіданні виходить, що твердження того, що відповідачка поширила інформацію про самогоноваріння щодо позивачки, міститься лише у поясненнях самої позивачки, ні відповідачка, ні свідок ОСОБА_3, пояснення про такий факт не надавали.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право кожного на повагу до його гідності, а також право захищати свої права від порушень та протиправних посягань визначено у ст.ст. 28 та ч.5 ст.55 Конституції України
Відповідно до ст. ст. 201, 275, 280, 297 Цивільного Кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, у тому числі, честь та гідність людини. Відповідно до Конституції України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
У судовому засіданні встановлено, що 13.05.2010р. приблизно о 13 год. біля під»їзду № 6 будинку № 5 «а» по вул.Погуляєва, що у місті Кіровську Луганської області між позивачкою та відповідачкою мав місце конфлікт. Однак, позивачкою не доведений факт правопорушення щодо неї відповідачкою, а саме той факт, що відповідачка принизила її честь та гідність, розповсюдивши про неї інформацію про те, що вона займається самогоноварінням, назвавши її «самогонщицею». Так, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтврдили у судовому засіданні того факту, що відповідачка обізвала позивачку «самогонщицею». Така інформація також не міститься і у матеріалах про відмову у порушенні справи у поясненнях відповідачки та свідка ОСОБА_3, а лише міститься у поясненнях та заявах самої позивачки, з приводу чого і проводилася перевірка. Свідки підтвердили лише те, що мова йшла про рідину у банках, яку носить позивачка, що не дає підстав для задоволення позову, оскільки інформація, яку висловила відповідачка є оціночним судженням, і вона не була висловлена у брутальній, принизливій чи непристойній формі, яка принижувала б гідність та честь позивачки.
У судовому засіданні не доведений факт спричинення ні моральних, ні фізичних страждань позивачці відповідачкою, оскільки позивачкою не доведений у судовому засіданні факт приниження її честі та гідності, тому вона не має права на спростування даної інформації та на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.
На підставі ст.ст. 23, 201, 275, 280, 297 , 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009р., керуючись ст..ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кіровський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повий текст судового рішення виготовлений у нарадчій кімнаті та проголошений сьогодні 28.10.2010р.
Суддя Максюта І.О.