АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3990/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 6 Токова С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
РІШЕННЯ
іменем України
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю прокурора Синецькій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора міста Черкаси на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 листопада 2008 року та на додаткове рішення від 18 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, зацікавлені особи – Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації, Головне управління держрибохорони у Черкаській області про визнання права власності на самочинне будівництво, -
встановила:
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом посилаючись на
те, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 за домовленістю з Головним управлінням Держрибохорони у Черкаській області , яке є землекористувачем даної земельної ділянки (державний акт на право постійного користування землею серії ЧР № 24-138), розпочала будівництво житлового будинку. На даному етапі вона поклала фундамент і відповідно до даних ЧООБТІ, має статус незавершеного будівництва та позначено літ. " А-1". Ця добудова вчинена нею без відповідних дозволів та без необхідних на те проектних документів. З метою подальшого будівництва та розробки проектної документації, необхідної для будівництва, на сьогодні виникла необхідність у визнанні права власності на вказане самочинне будівництво. На її звернення Головне управління держрибохорони у Черкаській області дало свою згоду на визнання за нею права власності на самочинне будівництво. В ході судового розгляду справи до позову в якості співпозивача приєднався ОСОБА_4.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 листопада 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинне будівництво – житловий будинок об’єкт незавершеного будівництва–фундамент) позначений в технічному паспорті літ «А-1», що знаходиться за адресою м. Черкаси по АДРЕСА_2.
Додатковим рішенням того ж суду від 18 травня 2009 року доповнено попереднє рішення від 03.11.2008 року18 травня 2009 року.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинне будівництво – житловий будинок (об’єкт незавершеного будівництва–фундамент) позначений в технічному паспорті літ «А-1», що знаходиться за адресою м. Черкаси, АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі прокурор міста Черкаси просить рішення від 03.11.2008 року та додаткове рішення від 18.05.2009 року скасувати, як незаконні, ухвалені з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка здійснила будівництво на земельній ділянці, яка, відповідно до Державного акту на право постійного користування, належить Головному управлінню Держрибохорони у Черкаській області і воно не заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим.
Відповідно до положень ч.3 ст.376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи і про це зазначено в судовому рішенні, що земельна ділянка не була відведена ОСОБА_3 під будівництво житлового будинку. В справі відсутні будь-які докази про надання такої земельної ділянки і на день розгляду справи та на даний час.
Разом з тим, ОСОБА_3 розпочала будівництво житлового будинку, як нею зазначено в позовній заяві і про це підтверджується Державним актом, на земельній ділянці, яка надана Головному управлінню Держрибохорони у Черкаській області в постійне користування і право постійного користування земельною ділянкою управлінням не припинено. Не заперечення землекористувача проти визнання права власності на житловий будинок за позивачкою не може бути підставою для задоволення позову, оскільки має місце порушення порядку добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, як передбачено нормою ч.3 ст.142 ЗК України, де вказано, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Є незаконним рішення суду ще й з тих підстав, що не виконана інша умова, яка зазначена в ч.3 ст.376 ЦК - самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Між тим судом визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 право власності на самочинне будівництво – житловий будинок (об’єкт незавершеного будівництва–фундамент).
Слід звернути увагу також і на ту обставину, що земельна ділянка, на якій вчинено самочинне будівництво, знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, де забороняється будівництво будь-яких споруд (ч.2 ст.61 ЗК).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалені рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ним застосовано закон, який не підлягав застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого спір вирішено не правильно.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокурора міста Черкаси, задовольнити .
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 листопада 2008 року та додаткове рішення того ж суду від 18 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, зацікавлені особи – Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації, Головне управління держрибохорони у Черкаській області про визнання права власності на самочинне будівництво, скасувати .
Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позову до виконавчого комітету Черкаської міської ради, зацікавлені особи – Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації, Головне управління Держрибохорони у Черкаській області про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко