ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" жовтня 2010 р.                                                           Справа № 11/92-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Чміля В.В. - представника за довіреністю №14/20-46-10 від 14.01.2010р.,

від відповідача: Артезюка М.О. - керівника,

Гуменюк Т.О. - представника за довіреністю від 25.06.2010р.,

Данилів О.Ю. - представника за довіреністю від 25.06.2010р.,

прокурора відділу представництва громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Томчук М.О. (посвідчення №39), брала участь в судовому засіданні 14.10.2010р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське", с.Михайлівка Вінницького району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "02" вересня 2010 р. у справі № 11/92-10 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське", с.Михайлівка Вінницького району Вінницької області

про стягнення 227349,99грн.,

з перервою в судовому засіданні з 14.10.2010р. по 28.10.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.09.2010р. у справі №11/92-10 позов Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське" про стягнення 227349,99грн., з яких: 147997,43грн. – борг по лізингових платежах, що виник за договором фінансового лізингу №2-06-118 від 15.11.2006р.,  16061,36грн. -  пеня;  53353,07грн. -  інфляційні втрати та  9938,13грн. -  3% річних, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 121167,32грн. боргу по лізингових платежах, 16061,36грн. пені, 53353,07грн. інфляційних втрат, а також 9914,93грн. 3% річних.

В доход бюджету з відповідача стягнуто 2273,27грн. державного мита та 235,98грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 26 830,11грн. заборгованості по лізингових платежах припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В позові в частині стягнення 23,20 грн. 3% річних відмовлено.

Вважаючи вказане рішення незаконним, необґрунтованим й таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- господарський суд першої інстанції при розгляді даної справи керувався лише договором від 15.11.2006р. №2-06-118сфл, не взявши до уваги інші докази щодо визначення заборгованості, які є невід'ємними частинами, зокрема, акт від 02.02.2008р. про повернення відповідачем на вимогу лізингодавця сільськогосподарської техніки, в якому зазначено, що залишкова вартість по договору становить 1732825,69грн.  та з врахуванням якого сума сплати за договором з відшкодування вартості предмету лізингу складає 349122,31грн. (2081948,00грн. - 1732825,6грн.); акт від 02.02.2008р., в якому відображено первісну вартість сільськогосподарської техніки, її кількість, фактичну сплату лізингових платежів та винагороду, а також заборгованість в сумі 29121,52грн., а також трьохсторонній акт, складений НАК "Украгролізинг", Вінницькою філією НАК "Украгролізинг" та  ТОВ СОП "Михайлівське" від 02.02.2008р., в якому сторонами закріплена сума заборгованості в частині відшкодування 36830,11грн., переплачена сума в частині винагороди - 7708,59грн., загальна сума боргу - 29121,52грн.;

- судом взято до уваги акт від 02.02.2008р. в частині передачі предмета лізингу, однак, зроблено висновок, що такий акт не може бути взятий до уваги щодо визначеної суми заборгованості;

- місцевим господарським судом не взято до уваги, що позивач, звертаючись з позовом, не врахував, що на день підписання акту згідно договору фінансового лізингу, ТОВ СОП "Михайлівське" мало сплатити 349122,31грн. за відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками, з яких товариством погашено 312292,20грн., а також не врахував, чи існує переплата по сплаті в частині винагороди від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу;

- суд першої інстанції не з'ясував, що у період з 02.02.2008р. по 02.09.2010р. відповідач сплатив 31830,11грн.  й станом на 24.06.2010р. борг повністю було погашено.

Позивач у відзиві №14/1923 від 12.10.2010р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача, викладених у скарзі, надавши пояснення на їх спростування. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважають рішення господарського суду першої інстанції у даній справі таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується, що 15.11.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство “Михайлівське” (лізингоодержувач) було укладено договір               №2-06-118фл (а.с.20-25), згідно умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність від постачальника та визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу”, що є специфікацією Предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.5.1. договору Предмет лізингу передається Лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладення останнім на користь Лізингодавця договору страхування Предмета лізингу, сплати попереднього авансового платежу, визначеного п.4.3. цього договору, та здійснення Лізингоодержувачем дій по забезпеченню виконання зобов'язань, передбачених п.6.1. договору.

Як передбачено п.4.3. договору, Лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.  

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Як передбачено п.4.2. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договором "Графік сплати лізингових платежів".

В п.8.5. договору сторони встановили, що дострокове повернення Предмету лізингу Лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою Лізингодавця.

Пунктом 8.5. договору сторони погодили, що в разі одержання письмової пропозиції Лізингодавця про дострокове припинення дії договору або відмови від договору  Лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути Лізингододавцю Предмет лізингу в технічно-справному і комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування Предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції Лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття Предмета лізингу Лізингодавцем. При достроковому припиненні дії або розірванні договору сплачені лізингові платежі, в тому числі попередній, не повертаються.

Матеріалами справи підтверджується, що по предмету лізингу, визначеному у додатку №1 до договору фінансового лізингу, а саме: зернозбиральних комбайнів "Славутич" КЗС-9-1 в кількості 4 одиниці (а.с.26), було складено графік сплати лізингових платежів (а.с.27).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є стягнення боргу за договором фінансового лізингу.

В п.1 ст.2 Закону України “Про фінансовий лізинг” зазначено, що відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України,     ч.7 ст.193 ГК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2007р. на виконання умов договору фінансового лізингу №2-06-118фл від 15.11.2006р. між ВАТ "НАК "Украгролізинг",          ТОВ "ВКТ "Супутник" та ТОВ "СОП "Михайлівське" було складено тристоронній акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с.28), з якого вбачається, що             ТОВ "СОП "Михайлівське" було передано 4 зернозбиральні комбайни КЗС-9-1 "Славутич" загальною вартістю 2081948,00грн. з ПДВ (а.с.28).

В травні 2010 року в господарський суд Вінницької області звернувся Перший заступник прокурора Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське" про стягнення 227349,99грн., з яких: 147997,43грн. –борг по лізингових платежах, що виник за договором фінансового лізингу №2-06-118 від 15.11.2006р.,  16061,36грн. -  пеня;  53353,07грн. -  інфляційні втрати та  9938,13грн. - 3% річних, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 121167,32грн. боргу по лізингових платежах, 16061,36грн. пені, 53353,07грн. інфляційних втрат, а також 9914,93грн. 3% річних.

Як зазначає прокурор в позові, відповідач систематично порушує умови договору, не виконує свої зобов’язання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого, згідно акту приймання-передачі від 02.02.2008р. ним було повернуто Лізингодавцю предмет лізингу - зернозбиральні комбайни КЗС-9-1 "Славутич" в кількості 4 одиниці.

За твердженням прокурора, на момент повернення техніки відповідач зобов’язаний був сплатити за користування предметом лізингу лізингові платежі в сумі 465289,63грн. (за період з 07.08.2007р. - дати першого лізингового платежу - по 02.02.2008р. - дату повернення сільськогосподарської техніки), тоді як фактично відповідач сплатив всього 317292,20грн., а тому, заборгованість відповідача по лізингових платежах становить 147997,43грн.

Відповідач в поясненнях по справі (а.с.37-39) заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що в трьохсторонньому акті приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 02.02.2008р. сторони повністю погодили суму боргу за договором та визначили зобов’язання відповідача сплатити 349122,31грн.  за відшкодування вартості предмета лізингу, з яких погашено 312292,20грн.

Стверджує, що позивач не врахував, що існує переплата по сплаті зобов’язань в частині винагороди від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу, а також не вказав, що на день подання позовної заяви сума заборгованості в частині відшкодування вартості предмета лізингу зменшилась на 5000,00грн., та становила 24121,52грн.

Вказує, що станом на 24.06.2010р. борг повністю погашено.

Судовою колегією враховується наступне.

В силу ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як зазначалося вище, пунктом 4.1. укладеного між сторонами у справі договору визначено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлений додатком №2 до договору від 15.11.2006р. "Графік сплати лізингових платежів" (а.с.27), у якому сторони погодили 10 платежів з розшифровкою сум відшкодування вартості техніки та сум щорічної винагороди лізингодавцю (позивачу у справі).

Виходячи з вищезазначеного графіку, а також умов п.4.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2006р., де вказано, що перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту – 07.02.2007р., а подальші платежі- через кожні шість місяців, черговість перших двох лізингових платежів визначена наступним чином:

- 1 платіж, термін сплати - 07.08.2007р. – 238 903,53грн., що включає в себе відшкодування вартості техніки 176965,58грн. і сплати винагороди в сумі 61937,95грн.;

- 2 платіж, термін сплати – 07.02.2008р. – 232709,74грн., що включає в себе відшкодування вартості техніки 176965,58грн. і сплату винагороди в сумі 55744,16грн.

Однак, 02.02.2008р., відповідно до трьохстороннього акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки, складеного між ТОВ "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське", ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Вінницькою філією ВАТ "НАК "Украгролізинг" (а.с.50), відповідач повернув позивачеві предмет лізингу – 4 зернозбиральні комбайни "Славутич" КЗС-9-1.

Таким чином, фактичний період використання відповідачем предмета лізингу становить з 07.02.2007р. по 02.02.2008р.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів наступний платіж після 07.08.2007р. мав наступити 07.02.2008р., тобто, термін фактичного користування сільськогосподарською технікою мав становити 184 дні, проте, з врахуванням того, що дана техніка була повернена відповідачем 02.02.2008р., термін її користування становив 179 дні.

Отже, до сплати за другим платежем відповідач мав сплатити 226386,10грн., з яких 172156,73грн. – відшкодування вартості техніки та 54229,37грн. – сума винагороди.

Всього за першим та другим платежами підлягало сплаті 465289,63грн., в тому числі за першим платежем - 238903,53грн., з яких 176965,58грн. - відшкодування вартості техніки, 61937,95грн. - винагорода, а за другим платежем, як вказувалося вище, - 226386,10грн., з яких 172156,73грн. – відшкодування вартості техніки та 54229,37грн. – сума винагороди.

Матеріали справи свідчать, що згідно платіжних доручень №661 від 30.01.2007р. та №658 від 30.01.2007р. (а.с.47) відповідач перерахував на рахунок позивача попередній лізинговий платіж 15% в частині відшкодування вартості техніки в розмірі 312292,20грн. та попередній лізинговий платіж 7% в частині винагороди в розмірі 123875,91грн., всього 436168,11грн.

Крім того, 28.05.2009р. відповідач згідно платіжного доручення №289 від 28.05.2009р. (а.с.48) перерахував позивачеві лізинговий платіж в сумі 5000,00грн. у відшкодування вартості техніки.

Отже, на виконання умов договору відповідач сплатив 317292,20грн. у відшкодування вартості техніки, що включає в себе попередній лізинговий платіж в сумі 312292,20грн. в частині відшкодування вартості техніки, який позивач зарахував в оплату лізингових платежів за перший платіж, не зважаючи на те, що за умовами               п.8.5. договору від 15.11.2006р., у разі припинення дії договору відповідач, окрім попереднього платежу, мав сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів, а також 5000,00грн., які позивач зараховував в рахунок сплати чергових платежів, а тому, борг відповідача на день пред'явлення позову за розрахунком позивача складав 147997,43грн. (465289,63грн. - 317292,20грн.), які прокурор заявив до стягнення.

Проте, після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок проведення чергових лізингових платежів, згідно платіжних доручень №308 від 10.06.2010р., №310 від 14.06.2010р., №309 від 11.06.2010р. (а.с.72-74), було перераховано на рахунок позивача ще 26830,11грн., а тому прокурор та позивач просять стягнути з відповідача заборгованість по лізингових платежах в сумі 121167,32грн.

Докази на підтвердження сплати відповідачем залишку заборгованості в матеріалах даної справи відсутні.

За наведених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги  в частині стягнення 121167,32грн. боргу по лізингових платежах, та правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 26830,11грн. заборгованості у відповідності до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача.

Доводи відповідача про те, що господарський суд першої інстанції не взяв до уваги, що в акті від 02.02.2008р. (а.с.29) про повернення відповідачем на вимогу лізингодавця сільськогосподарської техніки зазначено, що залишкова вартість по договору становить 1732825,69грн., з врахуванням чого сума сплати за договором з відшкодування вартості предмету лізингу складає 349122,31грн. (2081948,00грн. (первинна вартість сільськогосподарської техніки) - 1732825,69грн.), а також твердження відповідача, що в трьохсторонньому акті між НАК "Украгролізинг", Вінницькою філією НАК "Украгролізинг" та  ТОВ СОП "Михайлівське" від 02.02.2008р. (а.с.51) відображено первісну вартість сільськогосподарської техніки, її кількість, фактичну сплату лізингових платежів та винагороду й у якому сторонами закріплена сума заборгованості в частині відшкодування 36830,11грн., переплачена сума в частині винагороди - 7708,59грн., загальна сума боргу - 29121,52грн., не беруться судом до уваги, оскільки розрахунки в частині боргу, наведені у даному акті, суперечать умовам договору та наявним в матеріалах справи розрахункам позивача, що ґрунтуються на належних доказах.

Крім того, зменшення вартості сільськогосподарської техніки не свідчить про відповідне зменшення боргу по лізингових платежах, якщо відповідач не вживав для зменшення цього боргу жодних дій.

В п.3 ч.2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” зазначено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем наведеної норми не дотримано.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначає ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Пунктом 7.1. договору фінансового лізингу від 15.11.2006р. визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.7.6. договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов’язань в повному обсязі.

Згідно п. 7.8. договору неустойка за цим договором носить штрафний характер.

Як передбачено ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За порушення термінів сплати лізингових платежів позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 16061,36грн. за період прострочення платежу з 03.02.2008р. по 31.07.2008р.

При цьому, нарахування пені здійснювалось позивачем з 03.02.2008р. - дня, наступного за днем повернення відповідачем сільськогосподарської техніки, враховуючи передбачені п.8.5. договору умови, та, виходячи з суми боргу 147997,43грн., не зважаючи на те, що дану суму позивач обчислив з урахуванням 5000,00грн., які відповідач перерахував позивачеві лише 28.05.2009р.

Колегія суддів вважає, що пеня позивачем нарахована правомірно, її розрахунок не суперечить вимогам законодавства, а тому висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені 16061,36грн. є правильним.  

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку судової колегії, господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування збитків від інфляції та 3% річних, дійшов правильного висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53353,07грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2008 року по березень 2010 року, а також 9914,93грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення з 03.02.2008р. по 29.04.2010р. В позові в частині стягнення 23,20грн. 3% річних суд відмовив, з посиланням на те, що при їх обчисленні позивачем допущено помилку.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обставинам справи та прийняв правильне рішення у даній справі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Вінницької області у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

. Рішення господарського суду Вінницької області від 02 вересня 2010 року у справі №11/92-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Михайлівське", с.Михайлівка Вінницького району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №11/92-10 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2 - НАК "Украгролізинг"

3 - прок-рі Вінницької обл.

4 - відповідачу

5 - прок-рі Житом.обл.

6 - в наряд