Справа № 236/3846/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 рокум. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Шаньшиної М.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Грицай Н.І., Коломацького О.А.,

прокурорів Вікторова В.В., Натальченка Л.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Овчиннікова Д.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Воронова А.І.,

представника цивільного відповідача Матвієвського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050420000037 від 14.01.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, працюючого водієм в ПП «Артель-Транс», раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

14 січня 2020 року приблизно о 18 годині 04 хвилини водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи вантажним автомобілем марки MAN моделі TGX 26.440 номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18 номерний знак НОМЕР_2 , який належить приватному підприємству «Артель-Транс», здійснював рух проїзною частиною вул. Незалежності в м. Лиман Донецької області зі сторони вул. Пушкіна в напрямку виїзду з міста до сел. Зарічне Лиманського району Донецької області.

У той же час, у зустрічному водію ОСОБА_1 напрямку (з лівого боку по ходу руху автомобілю марки MAN моделі TGX 26.440 ) по узбіччю вздовж правого краю проїзної частини вул. Незалежності (по ходу власного руху) на велосипеді марки «Україна» рухався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час руху по проїзній частині вул. Незалежності в м. Лиман водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідно до яких: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також: особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», під`їжджаючи до Т-подібного перехрестя з вул. Леваневського, розташованого з лівого від нього по ходу руху боку, в районі будинку № 64 по вул. Леваневського, здійснюючи маневр обгону рухомого у попутному напрямку автомобіля, не впевнившись в безпеці дорожнього руху, маючи при цьому об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, виїхав на смугу зустрічного руху та, діючи необережно, проявляючи недбалість, легковажно розраховуючи на запобігання аварійної ситуації та її переростання в дорожньо-транспортну пригоду, не обрав для даної ділянки дороги безпечні прийоми управління зазначеним транспортним засобом, щоб при впливі на органи керування автомобілю (гальмівна система, рульове керування), мати змогу постійно контролювати безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, стійке положення, напрямок і траєкторію руху в межах обраної смуги руху, здійснив наїзд задньою лівою частиною причепа SCHMITZ моделі AWF 18 на велосипедиста ОСОБА_2 .

Зазначені дії водія ОСОБА_1 призвели до виникнення аварійної ситуації та її переростання в дорожньо-транспортну пригоду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 заподіяно закритий перелом лівої плечової кістки зі зміщенням, закритий перелом шилоподібного відростка лівої променевої кістки, закритий уламковий перелом голівки другої п`ясної кістки лівої кисті зі зміщенням, посттравматичний неврит променевого нерву лівої верхньої кінцівки; закритий уламковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням; закритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням; закритий перелом 9 ребра зліва; тупа травма живота: забій черевної стінки; рвана рана лівого плеча, множинні садна кінцівок (без зазначення локалізації), які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день), як в сукупності, так і кожне окремо.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , винним себе не визнав. Суду пояснив, що працює водієм на ПП «Артель-транс», має стаж роботи водієм на вантажних автомобілях 15 років, в ДТП ніколи не потрапляв. 14.01.2020 року виконуючи свої робочі обов`язки, керуючи білим автомобілем MAN номерний знак НОМЕР_1 з зеленим причепом марки SCHMITZ номерний знак НОМЕР_2 , прямуючи з м. Каховка до смт. Новоайдар, проїжджав через м. Лиман. При цьому він не поспішав, нікого не обганяв,сутеніло, ще не було темно, жодних ДТП, велосипедів чи інших авто не бачив. Зазначив, що дорога була вогкою та вузькою, здійснити обгін без виїзду на узбіччя неможливо, тому здійснювати обгін в м. Лиман він не ризикував би. Збільшив швидкість лише при виїзді з міста. Звернув увагу суду на те, що наступного дня він знову їхав тією ж дорогою в зворотному напрямку, ніде не переховувався, що свідчить про його непричетність до ДТП. Також повідомив, що в автомобілі встановлено GPS трекер, завдяки якому диспетчер слідкує за авто, фіксується швидкість. Освітлення номерного знаку на причепі наявне. Заглушку від причепу загубив ще в 2019 році в Полтавській області.

Захисник Овчинніков Д.А. заперечував винуватість свого підзахисного, зазначивши, що слідство велося упереджено з обвинувальним нахилом, наявні лише непрямі докази винуватості ОСОБА_1 , слідчий експеримент з підозрюваним не проводився, потерпілий відмовився від одночасного допиту з підозрюваним. Зауважив, що обвинувачений дійсно проїжджав 14.01.2020 року дорогою, де трапилася ДТП, проте цією дорогою рухається велика кількість транспортних засобів, вважав недопустимими більшість доказів сторони обвинувачення, а тому вважав недоведеною вину свого підзахисного, просив ухвалити виправдувальний вирок.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що 14.01.2020 року приблизно о 17:58 на велосипеді «Україна» він виїхав з вул. Ватутіна в м. Лиман та рухався вул. Незалежності в бік центра міста. Через декілька хвилин в районі перехрестя з вул. Леваневського назустріч йому їхали два вантажні автомобіля. Другий автомобіль почав спробу обгону, виїхав на зустрічну полосу руху, але маневр не завершив та різко повернувся у свою полосу руху. При цьому причіп сильно занесло та бортом причепу зачепило потерпілого. При ударі потерпілий втратив свідомість, але приземлившись на узбіччі на відстані 1-2 метри від дороги, він прийшов до тями та побачив як віддаляється авто, яке його збило з причепом зеленого кольору. При цьому зміг розгледіти номерний знак, який він декілька разів повторив, проте спочатку не міг згадати, але через 2,5 місяці згадав, що там були присутні цифри 3,4. Достеменно кольори вантажівок, які рухалися назустріч, не пам`ятає, оскільки був засліплений світлом фар. Вважає, що водій вантажівки його бачив, оскільки перед зіткненням чув писк гальм. На час ДТП вже стемніло, була мряка, очевидців події не було. Потерпілий одразу після ДТП зателефонував батьку своєї дівчини ОСОБА_3 , який мешкає неподалік, останній приїхав та викликав швидку медичну допомогу. Зазначив, що ця ДТП дуже негативно вплинула на його життя, він досі має серйозні проблеми зі здоров`ям, продовжує лікування, розстався з дівчиною, змінився його звичайний уклад життя.

Представник потерпілого вважав доведеною винуватість обвинуваченого, просив притягнути його до кримінальної відповідальності та задовольнити цивільний позов.

Представник цивільного відповідача - директор ПП «Артель-Транс» ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 закріплений на підприємстві водієм. Дійсно 14.01.2020 року рухався згідно з маршрутом. Про ДТП йому стало відомо тільки від працівників поліції, яким він з власної ініціативи надавав інформацію з GPS навігатора, щоб з`ясувати, чи причетний до неї його працівник. Зауважив, що на вказаній інформації в місці, де сталася ДТП є позначка про перевищення порогу прискорення, що суперечить показанням потерпілого, який повідомив, що в момент зіткнення чув звук гальм. Зазначив, що з 1986 року має досвід керування вантажними автомобілями та вважає, що при гальмуванні на не слизькому дорожньому покритті, а також при прискоренні причеп не заносить, а він повторює траєкторію руху автомобіля. Вважав, що ОСОБА_1 не причетний до ДТП, а тому цивільний позов задоволенню не підлягає.

Незважаючи на процесуальну позицію сторони захисту, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показаннями потерпілого, свідків, письмовими та речовими доказами.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила що працює фельдшером виїзної бригади швидкої медичної допомоги м. Лиман. 14.01.2020 року диспетчер передала повідомлення про те, що на перехресті вул. Леваневського та вул. Незалежності на узбіччі лежить чоловік, є підозра, що збила машина. Проте не точно було повідомлено адресу, тому спочатку працівники швидкої медичної допомоги проїхали на вул. Слобожанську повз місце ДТП та через темний час доби не побачили потерпілого. Приблизно 7 хвилин вони розшукували місце події, коли розгледіли людей на перехресті вул. Леваневського та вул. Незалежності. У вказаному місці лежав чоловік, неподалік - велосипед. Чоловік був у свідомості, мав багато важких травм. Протягом приблизно 20 хвилин йому надавалася медична допомога, після чого будо доставлено до лікарні. Дорогою до лікарні стан потерпілого погіршувався. Присутні на місці перебування потерпілого люди повідомили, що сталася ДТП з фурою. Сам потерпілий також повідомив, що їхав на велосипеді та потрапив під вантажівку.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що є сестрою потерпілого. 14.01.2020 року їй зателефонувала колишня цивільна дружина брата ОСОБА_7 та повідомила, що ОСОБА_2 збила машина, він знаходиться у лікарні. Свідок повідомила рідним та разом з молодшою сестрою поїхала до лікарні, де лікар повідомив, що потерпілий знаходиться у важкому стані. Наступного дня свідок приїжджала та купувала ліки, проте з братом не спілкувалася через його важкий стан. В лікарні свідку видали курточку, взуття, футболку та штани потерпілого, які вподальшому вона передала працівникам поліції для проведення експертизи. Пізніше ОСОБА_2 розповідав сестрі, що близько 18 години він їхав на велосипеді, назустріч їхали дві фури. Друга фура мала причеп, потерпілий називав колір, проте свідок не пам`ятає, який саме. Коли вказаний автомобіль пішов на обгін, він краєм причепа зачепив потерпілого. Від удару ОСОБА_2 втратив свідомість, а коли приземлився, побачив, як фура вирівнялася та поїхала у сторону с. Зарічне. Зазначила, що брат пройшов важке лікування, переніс дві операції, досі йде реабілітація, кульгає. Вказана подія дуже негативно відбилася на родині, оскільки їх всього 4 дитини, батьки померли.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що його падчерка ОСОБА_8 мала стосунки з потерпілим. 14.01.2020 року він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_2 , коли до нього підійшла падчерка та повідомила, що поблизу вул. Леваневського ОСОБА_2 збив автомобіль, про що їй телефоном повідомив сам потерпілий. Свідок на велосипеді за 5-7 хвилин приїхав на місце ДТП. Було вже темно (глибокі сутінки), тому потерпілий подавав сигнал ліхтариком. Він лежав на відстані 2-2,5 м від дороги, мав переважно внутрішні ушкодження, розпухла нога. Сильно пошкоджений велосипед лежав неподалік, ближче до вул. Леваневського. Свідок викликав швидку медичну допомогу, приїхала також і поліція. Потерпілий розповів свідку, що їхав в бік центра міста, назустріч їхав вантажний автомобіль з причепом, який почав обганяти та зачепив його причепом. Який саме автомобіль, свідок не повідомив, оскільки його засліпило світло фар. Також свідок повідомив, що в той день була вогка погода, морозу та опадів не було. Місце ДТП не освітлювалося. Також на власному авто приїхав хлопець, який мешкає неподалік на вул. Леваневського.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що мешкає в будинку поруч з місцем ДТП за участю потерпілого. 14.01.2020 року повертався з роботи додому, побачив потерпілого, велосипед, потім приїхала швидка медична допомога, поліція. В його присутності вилучався пластмасовий предмет, який лежав неподалік потерпілого. Вказаний предмет свідок побачив ще до приїзду поліції, проте не чіпав його. В присутності свідка працівник поліції помістила вказаний предмет до пакету та запечатала його. Після вилучення, свідок розписався в протоколі огляду. На місці ДТП було темно, ліхтар погано освітлював лише частину тротуару. В той день було похмуро, опадів не було, дорога не була слизькою. Зазначив, що потерпілий лежав у кюветі, який являє собою пологий схил глибиною приблизно 1 метр. Припускає, що з того місця можливо було розгледіти номерний знак проїжджаючої машини. Від потерпілого свідку стало відомо, що відбулася ДТП під час спроби обгону однієї машини другої, з якою і відбувся удар.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що 14.01.2020 року вона з чоловіком на автомобілі поверталася додому, та неподалік від їх будинку вони побачили потерпілого, після чого зупинилися, дочекалися приїзду швидкої медичної допомоги та поліції. Приймали участь в якості понятих під час вилучення на місці події П-подібної деталі темного кольору. Вказаний предмет було поміщено в пакет та запечатано. В той день було похмуро, вогко, ліхтар світив лише на тротуар. Потерпілий знаходився у кюветі (схил глибиною приблизно 1 м). Інших транспортних засобів свідок не бачила. Також на місці події знаходився велосипед, поблизу якого і було виявлено деталь, яку в подальшому вилучено. Потерпілий перебував у свідомості, розповів, що його збив чи то причеп, чи фура, постійно стогнав.

Показання вказаних свідків є логічними та не суперечать один одному, а також узгоджуються з показаннями потерпілого.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів сторони обвинувачення.

- Витяг з кримінального провадження № 12020050420000037, згідно з яким 14.01.2020 року до ЄРДР було внесено інформацію про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 286 КК України.

- Постанови про призначення групи прокурорів від 15.01.2020 року та групи слідчих від 14.01.2020 року та від 29.09.2020 року, якими підтверджуються повноваження прокурорів та слідчих у цьому кримінальному провадженні.

- Рапорти працівників поліції про надходження телефоном повідомлень про ДТП, що трапилася 14.01.2020 року.

- Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2020 року з доданою до нього схемою та фототаблицею, під час якого в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оглянуто місцевість в районі Т-образного перехрестя вул. Незалежності та вул. Леваневського в м. Лиман Донецької області та вилучено фрагмент пластику чорного кольору та велосипед, які згідно з постановою слідчого від 14.01.2020 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні та поміщено до камери зберігання речових доказів. При цьому фрагмент пластику поміщено у сейф-пакет № ЕХР 0300155.

- Протокол огляду предмету від 16.01.2020 року, з доданою до нього фото таблицею, під час якого в присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 оглянуто предмет, візуально схожий на торцеву накладку бамперу для причепа вантажного автомобіля. Після огляду вказаний предмет поміщено до сейф-пакету ЕХР 0209582, постановою слідчого від 16.01.2020 року визнано речовим доказом та поміщено до кімнати зберігання.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки невідоме походження предмету який оглядався, не зазначено про застосування науково-технічних засобів, проте до протоколу долучена фото таблиця. Водночас, фрагмент пластику, вилучений під час огляду місця події 14.01.2020 року було поміщено в сейф пакет ЕХР 0300155, який під час огляду речових доказів був відсутній.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

З метою усунення будь-яких сумнівів щодо походження предмета, схожого на торцеву накладку бампера, що оглядався, судом було допитано понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були присутні під час огляду місця події 14.01.2020 року та вилучення з місця події пластикового предмета. Вказані свідки детально описали форму та колір вилученого предмета. До того ж судом безпосередньо було оглянуто торцеву накладку бамперу. Отже, суд не має сумнівів, що оглянутий слідчим 16.01.2020 року, предмет візуально схожий на торцеву накладку бамперу для причепа вантажного автомобіля, є речовим доказом, що було вилучено на місці події 14.01.2020 року. Також судом встановлено, що протокол від 16.01.2020 року містить підписи понятих на кожній сторінці, а також опис предмета, який безпосередньо оглянуто.

Тому доводи захисника щодо недопустимості зазначеного протоколу огляду предмета не свідчать про істотне порушення прав та свобод людини, або порядку отримання доказу, встановленого КПК. Тому вказаний доказ суд вважає допустимим.

- Протокол огляду місця події від 16.01.2020 року з фото таблицею, під час якого при денному освітленні оглянуто перехрестя вул. Незалежності та вул. Леваневського в м. Лиман Донецької області.

- Протокол огляду місця події від 17.01.2020 року, з таблицею ілюстрацій, під час якого на відкритій ділянці місцевості, яка розташована біля домоволодіння АДРЕСА_3 , свідком ОСОБА_6 на підставі письмової заяви добровільно видано брюки, футболку, зимову куртку, шапку, пару шкарпеток, светр, чоловіче взуття, які належать потерпілому, та в яких він був вдягнений під час ДТП. Вказані речі постановою слідчого від 17.01.2020 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, поміщено до сейф-пакету № INZ 4013544 (куртка зимова) та № INZ 4013543 (всі інші речі), поміщено на зберігання до камери збереження речових доказів.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки оглянуте місце насправді не було місцем дорожньо-транспортної події та не зрозуміло, чого саме ОСОБА_6 видавала певні речі, та чого саме вони оглядаються.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає, що фактично вказаним протоколом зафіксовано огляд речей, які біля домоволодіння АДРЕСА_3 були добровільно видані свідком ОСОБА_6 . В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що 17.01.2020 року нею було видано працівникам поліції речі, в які був вдягнений потерпілий в момент ДТП, та які їй віддали напередодні у лікарні.

З огляду на це доводи захисника щодо недопустимості зазначеного протоколу не свідчать про істотне порушення прав та свобод людини, або порядку отримання доказу, встановленого КПК. Тому вказаний доказ суд вважає допустимим.

- Протокол огляду транспортного засобу від 19.01.2020 року з фото таблицею, під час якого в присутності ОСОБА_1 та понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 було оглянуто автомобіль MAN моделі TGX 26.440 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено відсутність торцевої накладки на лівій грані бамперу. Згідно з постановою слідчого від 19.01.2020 року вказаний автомобіль та причеп, який належить ПП «Артель-Транс» визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки нормами КПК не передбачено такої слідчої дії, як огляд транспортного засобу, не зазначено, чи застосовувався науково-технічний засіб, на який проводилося фотографування, та не зрозуміло, яким чином фотографії були долучені до протоколу.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що протоколом від 19.01.2020 року фактично зафіксовано таку слідчу дію, як огляд речей (автомобіля MAN моделі TGX 26.440 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Вказаний протокол підписано понятими, у графі заяви та зауваження осіб, які брали участь в огляді стоїть прочерк, зазначено про долучення до протоколу фотографій, на яких зображено автомобіль з причепом, які оглядалися, двох понятих та ОСОБА_1 . Жодних зауважень до вказаної слідчої дії обвинуваченим чи захисником в судовому засіданні висловлено не було.

А отже доводи захисника щодо недоліків протоколу, яким зафіксована вказана слідча дія не свідчать про істотне порушення прав та свобод людини, або порядку отримання доказу, встановленого КПК. Тому вказаний доказ суд вважає допустимим.

- Протокол огляду предмету від 19.01.2020 року, під час якого оглянуто свідоцтво про реєстрацію автомобіля MAN моделі TGX 26.440 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказані документи постановою слідчого від 19.01.2020 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

- Протокол огляду від 20.01.2020 року, під час якого оглянуто причеп марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з правого борту якого, було відібрано зразки лакофарбового покриття, які поміщено до паперового конверту, який поміщено до сейф-пакету № INZ 10107559 та згідно з постановою слідчого від 20.01.2020 року визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

- Протокол огляду від 20.01.2020 року, під час якого було оглянуто велосипед, який було вилучено 14.01.2020 року з місця вчинення ДТП, та відібрано зразки лакофарбового покриття, які поміщено до сейф-пакету № ІNZ 1017558 та згідно з постановою слідчого від 20.01.2020 року визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

- Протокол огляду транспортного засобу від 22.01.2020 року, під час якого оглянуто велосипед, який належить потерпілому ОСОБА_2

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07.02.2020 року № 2/19-35, яким встановлено, що рульове керування, гальмова система та ходова частина велосипеда до моменту події перебували у працездатному стані і будь-яких несправностей експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості велосипеда, не виявлено; експертним оглядом будь-яких несправностей (наявність непрацездатного стану) будь-яких інших вузлів і агрегатів велосипеда, які могли б привести до його мимовільної втрати курсової стійкості, не встановлено.

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07.02.2020 року № 2/19-34, яким встановлено, що рульове керування автомобіля MAN моделі TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , гальмова система та ходова частина автопоїзда у складі автомобіля MAN моделі TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент події перебували у працездатному стані і будь-яких несправностей експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автопоїзда, не виявлено; експертним оглядом будь-яких несправностей (наявність непрацездатного стану) будь-яких інших вузлів і агрегатів автопоїзда, які могли б привести до його мимовільної втрати курсової стійкості, не встановлено.

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.01.2020 року № 2/4-15, відповідно до якого торцева накладка, яка вилучена 14.01.2020 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди раніше могла бути з`єднана як з бампером причепу марки SCHMITZ моделі AWF 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , так і з іншим аналогічним бампером. Відповісти на питання в категоричній формі не виявилося можливим тому, що збіги встановлені лише за конфігурацією торцевої накладки бампера в місці її кріплення до бамперу причепа та конфігурацією досліджуваного бамперу. Особистих ознак контакту торцевої накладки з бампером автомобіля не виявлено. Після повернення з експертного дослідження торцеву накладку поміщено до сейф-пакету № 3115010 та поміщено на зберігання до камери збереження речових доказів.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки надана на дослідження експерту торцева накладка є на його думку недопустимим доказом, а отже, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», висновок експерта, отриманий за результатом такого дослідження є також недопустимим доказом.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає, що оскільки і торцева накладка, і протокол її огляду визнано судом допустимими доказами, а висновок експерта не викликає сумнівів у його достовірності, суд вважає вказаний доказ допустимим.

- Протокол огляду місця події від 23.01.2020 року, під час якого в службовому кабінеті № 10 Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області оглянуто зимову куртку з синтепоном, яка знаходилася в сейф-пакеті № INZ 4013544, на задній частині якої біля лівого рукава наявні нашарування речовини зеленого кольору. Після огляду вказану куртку поміщено до сейф-пакета ЕХР0406080.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки службовий кабінет № 10 Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області насправді не є місцем події, неможливо встановити походження речі, що оглядалася, оскільки куртка, вилучена 17.01.2020 року, було упакована в сейф-пакет IWZ 4013544, а не в сейф пакет INZ 4613544, який оглядався слідчим в кабінеті.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що протоколом від 23.01.2020 року фактично зафіксовано таку слідчу дію, як огляд речі, а саме, зимової куртки. Вказаний протокол на кожній сторінці підписано понятими. Крім того, під час огляду цього речового доказу, безпосередньо судом, потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що це саме та куртка, в яку він був вдягнений в момент ДТП.

А отже суд відхиляє доводи захисника щодо недопустимості вказаного доказу.

- Висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.05.2020 року № 13/2/16СЕ-20, відповідно до якого на поверхні куртки виявлено нашарування лакофарбового матеріалу у вигляді притертих смуг синьовато-зеленого кольору 7.5-2/2. Надані на дослідження фрагменти лакофарбового покриття синьовато-зеленого кольору 7.5-2/2, вилучені з причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , характерні для лакофарбового покриття та мають спільну родову належність з нашаруваннями у вигляді притертих смуг синьовато-зеленого кольору 7.5-2/2, які знаходяться на поверхні куртки. Надані на дослідження фрагменти лакофарбового покриття світло-синьовато-зеленого кольору 7.5-2/2, вилучені з причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мають спільну родову належність з фрагментами лакофарбового матеріалу сірого з блискучими включеннями кольору (0.0-8/) та яскраво-блакитного кольору (І 12.0-10/4), вилученими з велосипеду.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки надана на дослідження експерту зимова куртка є на його думку недопустимим доказом, а отже, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», висновок експерта, отриманий за результатом такого дослідження є також недопустимим доказом.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає, що оскільки і зимова куртка, і протокол її огляду визнано судом допустимими доказами, а висновок експерта не викликає сумнівів у його достовірності, суд вважає вказаний доказ допустимим. Крім того, суд не вважає, що зазначення експертом кольору зразків фарби та сліду на куртці, саме, як синьо-зелений, замість зеленого, не впливає на правильність висновку щодо спільної родової належності наданих на дослідження зразків.

- Лист директора ПП «Артель-Транс» № 01-20-07 від 21.01.2020 року, яким повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно працює на вказаному підприємстві водієм автотранспортних засобів, 14.01.2020 року керував автомобілем MAN моделі TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 за маршрутом м. Каховка Херсонської області - смт. Новоайдар Луганської області. На підтвердження вказаного до листа додано: копію наказу № 1 від 02.02.2009 року про початок виконання обов`язків директора ПП «Артель-Транс», копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію наказу № 1201/06 від 12.01.2020 року про відрядження водія ОСОБА_1 , копію дорожнього листа вантажного автомобіля, копію журналу обліку виїзду та повернення автотранспорту. Також вказаним листом повідомлено, що у вказаному автомобілі встановлено засіб фіксування місцезнаходження автотранспортного засобу комплект бортовий «Teletrack» TT2-21L.

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18.02.2020 року № 2/19-36, складений за результатом порівняльного дослідження пошкоджень на представленому велосипеді дорожньому, та деталей задньої лівої бічної частини причепу марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на момент огляду поруч, за результатами якого встановлено, що розташування деталей та частин причепа можуть збігатися з пошкодженнями лівої бічної частини представленого велосипеду - по характеру пошкоджень, розташуванню над опорною поверхнею, напряму деформуючої дії. Ознаки збігу - характер, напрям, висота над опорною поверхнею, локальна форма. Пошкодження частин велосипеду мають аварійний характер та можливо могли утворитися в процесі плину події що розглядається в процесі контактування лівої бічної частини велосипеда та задньої лівої бічної частини причепу марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та також в процесі переїзду задньої частини велосипеда - заднім лівим колесом причепу марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 . На шинах велосипеду та інших частинах маються чисельні сліди тертя та ковзання, які могли виникнути в наслідок ковзання частин велосипеду по жорсткій поверхні в даному випадку це могло бути асфальтобетонне дорожнє покриття.

- Роздрукована інформація про рух транспортного засобу - автомобіля MAN моделі TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримана в результаті роботи бортового комплексу «Teletrack» TT2-21L, встановленого на вказаному автомобілі за 14.01.2020 року у період часу з 17 до 19 години. Вказаний документ містить інформацію про рух автомобіля, яким керував ОСОБА_1 14.01.2020 року саме маршрутом м. Каховка Херсонської області - смт. Новоайдар Луганської області через м. Лиман. Місце ДТП обвинувачений проїжджав о 18 год. 04 хв. Зазначений доказ засвідчено підписом ОСОБА_4 та отримано відповідно до ухвали слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.02.2020 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до інформації.

- Висновок експерта Відділення судово-медичної експертизи КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» № 32 від 15.04.2020 року, згідно з яким при зверненні за медичною допомогою 15.01.2020 року гр. ОСОБА_2 на його тілі малися тілесні ушкодження: закритий перелом шилоподібного відростка лівої променевої кістки без зміщення; посттравматичний неврит променевого нерва лівої верхньої кінцівки; відкритий перелом середньо-верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків; закритий багатоуламковий перелом обох кісток третини лівої гомілки із зміщенням; закритий перелом 9 ребра зліва; тупа травма живота; забій черевної стінки; під капсульний розрив селезінки; рвана рана лівого плеча; травматичний шок 1-2 ст.; закритий уламковий перелом голівки 2 п`ясної кістки зі зміщенням, які могли утворитися від дії тупих предметів, чим могли бути виступаючі частини причепу вантажного автомобіля, в строк та за обставин, вказаних в постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Наявні тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні постраждалого з велосипеду на тверду поверхню. На підставі вказаного висновку експерта постановою слідчого від 14.05.2020 року перекваліфіковано кримінальне провадження на ч. 2 ст. 286 КК України.

- Лист Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 14.04.2020 року, відповідно до якого за даними спостереження найближчої до м. Лиман метеостанції Бахмут, 14.01.2020 року о 17 год., температура повітря становила 1,3° С, відносна вологість 92%, видимість 10 км. З 14:25 до 15:09 спостерігався слабкий дощ.

- Інформація про вхідні та вихідні дзвінки мобільного телефону з сім-карткою № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , що підтверджує те, що 14.01.2020 року з 17:58 до 18:09 сигнал з вказаного телефону зафіксовано в м. Лиман.

- Протокол слідчого експерименту від 04.06.2020 року з доданою до нього схемою та фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_2 , під час якого він на Т-подібному перехресті вул. Незалежності та вул. Леваневського показав та розповів про обставини ДТП.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки при його проведенні не було враховано дані з бортового комплексу «Телетрак ТТ2-21» та не встановлено, чи міг причіп при прискоренні швидкості виїхати за межі проїжджої частини, не встановлена конкретна та загальна видимість проїжджої частини, не зазначено дані статиста, не роз`яснені його процесуальні права, слідчий експеримент проведено не при тих самих погодних і дорожніх умовах.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, суд зазначає наступне.

З дослідженого протоколу вбачається, що слідчим експериментом було перевірено та уточнено показання ОСОБА_2 шляхом відтворення дій та обстановки ДТП, що сталася. При цьому потерпілий показав місце його руху на велосипеді в момент наїзду на нього причепом вантажного автомобіля, показав розташування автомобіля, який скоїв наїзд. Зафіксовано, за який час статист на велосипеді долає відстань 20 м. Саме ці обставини, повідомлені потерпілим, уточнено та зафіксовано у протоколі від 04.06.2020 року.

Судом не встановлено істотних порушень ст. 240 КПК України або прав та свобод людини при проведенні вказаної слідчої дії, а тому вказаний доказ суд вважає допустимим.

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.06.2020 року № 2/19-223, відповідно до якого з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був керувати автопоїздом в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 50 км/год, та при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху автопоїзду, ураховувати дорожню обстановку щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, тобто діяти відповідно до вимог п.12.4; п. 12.9(6); п.12.1 Правил дорожнього руху України. Факт втрати контролю над керуванням автомобіля (занос причепа на мокрому асфальтобетоні за межи проїзної частини ліворуч, з наступним наїздом на узбіччі на велосипедиста в процесі виконання маневру обгону), визначається «людським» фактором, тобто, однобічними діями самого водія ОСОБА_1 , як особи, що безпосередньо керувала вказаним транспортним засобом. З технічної точки зору водій ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної пригоди. Також експертом зроблено висновок про те, що керування автопоїздом в населеному пункті зі швидкістю 70 км/год (зі слів потерпілого) не відповідає вимогам п.12.4; п. 12.9(6) Правил дорожнього руху України. Проте по наявних матеріалах кримінального провадження встановити швидкість руху автомобілю MAN моделі TGX 26.440 в момент ДТП, в рамках проведеного дослідження не надається можливим.

- Висновок експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.09.2020 року № 2/19-415, відповідно до якого з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. У розглянутій дорожній ситуації, факт втрати контролю над керуванням автопоїзду (занос причепа на мокрому асфальтобетоні за межи проїзної частини ліворуч, з наступним наїздом на узбіччі на велосипедиста в процесі виконання маневру обгону), визначається «людським» фактором, тобто, однобічними діями самого водія ОСОБА_1 , як особи, що безпосередньо керувала вказаним транспортним засобом. З технічної точки зору, в розглянутій дорожній ситуації, водій автопоїзду ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної пригоди. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автопоїзду ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, та знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо - транспортної події, оскільки водій ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану ДТП. З технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, велосипедист ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту виїзду в стані замету причепа марки SCHMITZ моделі AWF 18, автомобілю марки MAN моделі TGX 26.440 що рухається назустріч, - на узбіччя в бік смуги руху керованого ним велосипеду) - застосувати заходів до гальмування, тобто, діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, велосипедист ОСОБА_2 , діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, не мав технічної можливості запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки, велосипедист ОСОБА_2 , діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наступу даної ДТП, то з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, в його діях будь яких невідповідностей з вимогами ПДР України, які перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала, не вбачається.

- Висновок комісійної судово-медичної експертизи КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» від 09.09.2020 року № 128 у відношенні ОСОБА_2 , якою встановлено, що тілесні ушкодження, які утворилися у потерпілого внаслідок ударної дії тупих предметів, що могло мати місце в умовах дорожньо-транспортної пригоди, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день), як в сукупності, так і кожне окремо. Комісія вважає, що вони могли виникнути внаслідок контакту з частинами причепу SCHMITZ моделі AWF 18. При наступному падінні на дорожнє покриття могли виникнути садна кінцівок.

- Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 20.10.2020 року у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

- Протокол огляду предмету від 30.10.2020 року, під час якого оглянуто фіскальні (касові) чеки, надані потерпілим ОСОБА_2 на підтвердження здійснених ним витрат на лікування.

- Лист директора ПП «Артель-Транс» № 01-20-24 від 09.11.2020 року, яким повідомлено, що протягом 2020 року підприємством було придбано 80 (вісімдесят) кг емалі FA-24 колір - зелений «А», якою було пофарбовано 28 (двадцять вісім) контейнерів, що встановлені на вантажному транспорті підприємства.

- Документи, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта; копія посвідчення водія; копія наказу директора ПП «Артель-Транс» № 10 від 02.02.2009 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу водієм; копія трудової книжки; характеристика з місця роботи; довідка № 139, згідно з якою ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; довідка № 131, згідно з якою ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; довідка-характеристика з місця мешкання; вимога ГУНП в Донецькій області, згідно з якою ОСОБА_1 судимостей не має.

За клопотанням захисника, в судовому засіданні було оглянуто речові докази сторони обвинувачення, а саме: торцеву накладку бамперу, а також зразки фарби зеленого кольору та зимову куртку, на якій мається слід від фарби зеленого кольору, які надавалися на експертизу від 15.05.2020 року № 13/2/16СЕ-20.

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеозапис з камери зовнішнього спостереження ТЦ «Гулівер», спрямованої в бік перехрестя вул. Пушкіна та вул. Незалежності м. Лиман Донецької області у період часу з 18:02:55 до 18:05:54 14.01.2020 року, наданий суду представником потерпілого адвокатом Вороновим А.І. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України, який було отримано ним від власниці ТЦ «Гулівер» ОСОБА_15 у відповідь на адвокатський запит в порядку ст. 20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З вказаного відеозапису вбачається, що в період з 18:03:36 до 18:03:44 вказане перехрестя, один за одним проїхали два вантажні автомобілі (другий автомобіль з причепом) та продовжили рух по вул. Незалежності в напрямку місця ДТП, що відповідає інформації про рух транспортного засобу - автомобіля MAN моделі TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , отриманої в результаті роботи бортового комплексу «Teletrack» TT2-21L. Також з оглянутого відеозапису вбачається, що у період часу з 18:02:55 до 18:05:54 14.01.2020 року інші вантажні транспортні засоби вул. Незалежності в напрямку виїзду з міста до сел. Зарічне Лиманського району Донецької області не рухалися.

Захисник заявив про недопустимість вказаного доказу, оскільки вони отримані в порядку, не встановленому КПК України, оскільки потерпілий не є стороною кримінального провадження, а є лише учасником кримінального процесу, а отже не має права подання доказів.

Вирішуючи питання про допустимість вказаного доказу, судом встановлено, що вказаний доказ отримано представником потерпілого у спосіб, передбачений законом. Зокрема ч. 1, 3 ст. 93 КПК передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Отже, вказаний доказ отримано представником потерпілого у спосіб, передбачений КПК України та подано суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56, ч. 4 ст. 58 КПК України, а тому доводи захисника щодо недопустимості вказаного доказу суд вважає необґрунтованими.

Також в судовому засіданні були досліджені наступні докази сторони захисту.

- Відеозапис, здійснений стороною захисту 26.01.2021 року в період з 17:32 до 18:38 в районі перехрестя вул. Леваневського та вул. Незалежності в м. Лиман Донецької області за участю ОСОБА_1 та двох незацікавлених осіб, на якому зафіксовано проїжджаючі автомобілі, тип, марку, модель чи номерний знак яких з вказаного відеозапису встановити неможливо.

- Протокол огляду від 20.05.2020 року, з доданою до нього фото таблицею, під час якого оглянуто, наданий ОСОБА_1 , його особистий блокнот, який містить записи обвинуваченого, зроблені у листопаді 2019 року про маршрути його прямування, зокрема: Розквіт-Бердянськ, Осипове-Бердянськ, Малохатка-Бердянськ, Мілове-Власовка, Н.Біла-Бердянськ, Розквіт-Приколотне, Скоргівка-Запоріжжя. Вказаний доказ надавався стороною захисту на підтвердження показань ОСОБА_1 щодо втрати ним торцевої накладки від бамперу причепа у 2019 році в Полтавській області.

- Лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) від 10.12.2020 року № 31/12/1-1590, у відповідь на адвокатський запит захисника в порядку ст. 20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким повідомлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів з 01.01.2013 року до 09.12.2020 року наявні 149 записів за параметрами: тип ТЗ за конструкцією вантажний, тип кузова ТЗ сідловий тягач-е, колір зелений, відмітка тільки остання операція на ТЗ, адреса реєстрації власника Луганська область; 338 записів за аналогічними параметрами з адресою реєстрації власника Донецька область.

- Лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) від 17.12.2020 року № 31/12/1-1677, у відповідь на адвокатський запит захисника, яким повідомлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів з 01.01.2013 року до 15.12.2020 року з наявні 0 записів за параметрами: тип ТЗ за конструкцією причіп, тип кузова ТЗ пр-контейнеровоз, колір зелений, відмітка тільки остання операція на ТЗ, адреса реєстрації власника Луганська області; 1 запис за аналогічними параметрами за типом кузова ТЗ пр-зерновоз-е; 106 записів за аналогічними параметрами за типом кузова ТЗ пр-самоскид-е; 9 записів за аналогічними параметрами за типом ТЗ за конструкцією напівпричіп та за типом кузова ТЗ н/пр-контейнеровоз-е; 1 запис за аналогічними параметрами за типом ТЗ за конструкцією напівпричіп та за типом кузова ТЗ н/пр-зерновоз-е; 22 записи за аналогічними параметрами за типом ТЗ за конструкцією напівпричіп та за типом кузова ТЗ н/пр-самоскид-е. Також за вказаними параметрами з адресою реєстрації власника у Донецькій області містяться відповідно: 3, 3, 224, 82, 2 та 80 записів.

- Довідка ПП «Артель-Транс» від 28.01.2021 року, згідно з якою обсяг послуг по вантажоперевезенням в січні 2021 року в порівнянні з січнем 2020 року зменшився приблизно на 70%.

- Довідка ПП «Артель-Транс» від 13.04.2021 року, згідно з якою станом на 13.04.2021 року підприємство використовує у своїй господарській діяльності 21 причіп із зазначенням їх марки, моделі та номерних знаків.

- Роздруковані зображення бамперів вказаних причепів, на більшості з яких відсутні торцеві накладки.

- Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що є знайомим обвинуваченого ОСОБА_17 та приблизно 25.01.2021 року був запрошений ним до м. Лиман Донецької області, де вони разом з ще одним свідком годину стояли на узбіччі дороги та відео реєстратором, який належить обвинуваченому, здійснювали фіксацію проїжджаючих автомобілів. Так, за вказаний час в напрямку виїзду з м. Лиман в напрямку Луганської області проїхало 14 вантажних автомобілів, при цьому розгледіти їх номерні знаки чи колір автомобілів було неможливо. При цьому вони стояли з правої сторони від дороги по ходу руху зі сторони Луганської області та спостерігали автомобілі, що рухалися назустріч.

Сторона захисту, посилаючись на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 , вказувала на відсутність доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Також, на підтвердження обвинувального ухилу досудового розслідування захисником надано копію клопотання, від 27.10.2020 року, адресованого слідчому, про проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , копію заяви потерпілого про небажання брати участь у такому допиті, копію клопотання сторони захисту від 03.11.2020 року про проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , постанова слідчого від 10.11.2020 року про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

При оцінці доказів сторони обвинувачення суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячи із принципів реалізації права особи на справедливий суд.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, вони передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

Надані стороною захисту та досліджені судом докази свідчать про наявність в Донецькій та Луганській областях великої кількості автомобілів з причепами зеленого кольору які могли 14.01.2020 року прямувати вулицею Незалежності м. Лиман Донецької області, якою зазвичай рухається велика кількість автомобілів, в тому числі вантажних. Також суд приймає до уваги те, що місце ДТП було погано освітлено, що значно ускладнює видимість зокрема марки, моделі, кольору, номерних знаків автомобілів, що проїжджають.

Проте ці докази не спростовують доведені стороною обвинувачення обставини того, що саме обвинувачений, керуючи автомобілем марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 14.01.2020 року о 18 год. 04. хв. проїжджав місце, де трапилася ДТП. Саме цей час відповідає часу, коли трапилася ДТП, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що до місця події прибув протягом 5-7 хвилин після телефонного дзвінка потерпілого, та узгоджується з часом, коли оператором за телефоном 102 було прийнято повідомлення від ОСОБА_3 про ДТП з травмованим, а саме - о 18:15. Причетність до події, що відбулася, водіїв будь-яких інших автомобілів в судовому засіданні не встановлена. А досліджені судом письмові докази, надані стороною обвинувачення підтверджують те, що ДТП могло статися за обставин, повідомлених потерпілим саме за участю автомобіля з причепом, яким керував обвинувачений.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків обвинувачення та захисту, дослідивши запропоновані письмові та речові докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, дії останнього слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.

ОСОБА_1 не перебуває на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога, раніше не судимий, працює водієм вантажних автомобілів, позитивно характеризується за місцем роботи та мешкання, одружений.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, згідно зі ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги досудову доповідь органу з питань пробації з інформацією про соціально - психологічну характеристику особи обвинуваченого, та висновком про низький ризик вчинення повторного правопорушення, низький рівень небезпеки для суспільства, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід обрати покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також суд вважає, що в якості виховного механізму при запобіганні вчинення нових злочинів до обвинуваченого ОСОБА_1 має бути застосовано таке покарання, як позбавлення права керувати транспортним засобом на певний строк. При визначенні строку позбавлення обвинуваченого права керувати транспортним засобом вважає, що позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік буде достатнім та необхідним розміром для виправлення засудженого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні запобіжний захід не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Також потерпілим ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження було заявлено цивільний позов до цивільного відповідача ПП «Артель-Транс» про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 11 486 гривень та моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень. Позов мотивований тим, що потерпілий витрачав кошти на придбання ліків, змушений був проходити тривале амбулаторне лікування, погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим отримав значні душевні страждання і хвилювання та спричинена моральна шкода.

Суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Судом встановлена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 286 КК України, та вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був травмований потерпілий.

Згідно з статтею 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 зазначеного Кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Заявлена потерпілим сума матеріальної шкоди в розмірі 11486 гривень, яку він поніс у зв`язку із придбанням необхідних ліків, підтверджується долученими до позову письмовими доказами (фіскальними чеками на придбання ліків та отримання медичних послуг), а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо заявленої суми моральної шкоди, то згідно з статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Констатуючи наявність факту заподіяння моральної шкоди, суд перш за все керується критеріями загальнолюдських цінностей і виходить з розуміння того, що отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, поза всяким сумнівом, пов`язана з душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації, в тому числі й грішми.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що потерпілому ОСОБА_2 дійсно довелось перенести моральні та фізичні страждання, пов`язані із заподіянням йому тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, вчиненого обвинуваченим, докладати додаткових зусиль для організації свого життя в зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень, необхідністю знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, витрачати значні кошти на лікування та організацію власного життя. Порушився звичний для нього уклад життя, плани та суспільні зв`язки, на тривалий час він втратив працездатність, досі не позбувся негативних наслідків, спричинених його здоров`ю. Тому суд, з урахуванням обставин справи, характеру нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, глибини його фізичних та душевних страждань, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 частково та стягнути з цивільного відповідача ПП «Артіль-Транс» в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди грошові кошти в сумі 50 000 гривень.

В ході досудового розслідування по справі проведено наступні експертизи:

- судова експертиза технічного стану транспортного засобу від 07.02.2020 року № 2/19-35 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 942,06 грн.;

- судова експертиза технічного стану транспортного засобу від 07.02.2020 року № 2/19-34 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 942,06 грн.;

- судова трасологічна експертиза від 28.01.2020 року № 2/4-15 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 942,06 грн.;

- судова експертиза матеріалів, речовин та виробів від 15.05.2020 року № 13/2/16СЕ-20 Харківськогоим науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 2615,2 грн.;

- судова транспортно-трасологічна експертиза від 18.02.2020 року № 2/19-36 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 942,06 грн.;

- судова автотехнічна експертиза від 17.06.2020 року № 2/19-223 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 980,7 грн.

- судова автотехнічна експертиза від 23.09.2020 року № 2/19-415 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартістю 980,7 грн.

Витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень загальною сумою 8 344,84 грн., на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області накладено арешт на автомобіль марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 11.06.2019 року ТСЦ 4441, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 02.04.2019 року ТСЦ 4441, які належать ПП «Артель-Транс». Вказаний захід забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідне скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПП «Артель-транс» задовольнити частково.

Стягнути з ПП «Артель-транс» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 11 486 гривень, моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 07.02.2020 року № 2/19-35 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 942,06 грн.;

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 07.02.2020 року № 2/19-34 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 942,06 грн.;

- судової трасологічної експертизи від 28.01.2020 року № 2/4-15 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 942,06 грн.;

- судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 15.05.2020 року № 13/2/16СЕ-20 Харківськогоим науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 2615,20 грн.;

- судової транспортно-трасологічної експертизи від 18.02.2020 року № 2/19-36 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 942,06 грн.;

- судової автотехнічної експертизи від 17.06.2020 року № 2/19-223 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 980,70 грн.

- судової автотехнічної експертизи від 23.09.2020 року № 2/19-415 Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - у розмірі 980,7 грн.

Зняти арешт з автомобіля марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 11.06.2019 року ТСЦ 4441, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 02.04.2019 року ТСЦ 4441, які належать ПП «Артель-Транс».

Долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили вирішити наступним чином:

- автомобіль марки MAN моделі TGX 26.440, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ моделі AWF 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 11.06.2019 року ТСЦ 4441, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане 02.04.2019 року ТСЦ 4441, передані на відповідальне зберігання директору ПП «Артель-Транс» ОСОБА_4 , залишити власнику ПП «Артель-Транс»;

- велосипед, переданий на зберігання до камери збереження речових доказів ВП № 3 Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області згідно з квитанцією № 3/20, повернути власнику ОСОБА_2 ;

- брюки, футболку, шапку, пару шкарпеток, светр, чоловіче взуття, передані на зберігання до камери збереження речових доказів ВП № 3 Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області згідно з квитанцією № 14/20 повернути власнику ОСОБА_2 ;

- торцеву накладку заднього бамперу, передану на зберігання до камери збереження речових доказів ВП № 3 Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області згідно з квитанцією № 23/20, знищити;

- зимову куртку, що міститься в полімерному пакеті, опечатаному пломбою № 7661316, переданому на зберігання до камери збереження речових доказів ВП № 3 Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області згідно з квитанцією № 107/20, повернути власнику ОСОБА_2

- зразки лакофарбового покриття, що міститься в полімерному пакеті, опечатаному пломбою № 7661316, переданому на зберігання до камери збереження речових доказів ВП № 3 Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області згідно з квитанцією № 107/20, знищити.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Суддя