Справа № 682/1507/20

Провадження № 2/682/78/2021

                                                  РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Шевчука В.В., за участі секретаря судового засідання Придачук Г.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що належить на праві спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

20.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що належить на праві спільної часткової власності.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 вказує, що з 09.03.2010 до 06.12.2018 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1 . За рішенням суду за ОСОБА_1 було визнано право на Ѕ частину вказаного будинку. Оскільки на даний час відповідачка та її чоловік чинять перешкоди позивачу у користуванні майном, останній звернувся до суду та просить виділити йому в натурі частину житлового будинку.

01.09.2020 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, а саме, позивач просив: поділити житловий будинок АДРЕСА_1 , та виділити йому в натурі: жилу кімнату 1-4, площею 14,7 кв.м., жилу кімнату 1-3 площею 9,7 кв.м., а відповідачці ОСОБА_3 виділити в натурі кухню 1-6 площею 8,2 кв.м., жилу кімнату 1-3 площею 8,2 кв.м., жилу кімнату 1-5 площею 22,5 кв.м., коридор 1-2 площею 3,8 кв.м., кладовку 1-7 площею 5,0 кв.м., веранду 1-1, площею 7,2кв.м.; поділити земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1470 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , виділивши в натурі частину земельної ділянки відповідно до варіанту поділу житлового будинку, а також виділити йому в натурі частину земельної ділянки для ведення підсобного господарства.

12.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_4 , в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що будинок АДРЕСА_2 було придбано нею за час перебування у шлюбі за її власні кошти, однак через юридичну неграмотність у договорі купівлі-продажу про це не було зазначено. На час придбання спірного будинку подружжя вже припинило спільне проживання, хоча офіційно шлюб було розірвано в судовому порядку у 2018 році. В подальшому за ОСОБА_1 було визнано право на Ѕ частину житлового будинку, хоча будинок, як було зазначено, придбано за особисті кошти відповідачки, а позивач там ніколи не проживав, ремонт у будинку відповідачка здійснювала за власні кошти. ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позов не визнає, а поділ за запропонованим позивачем варіантом є технічно неможливим.

17.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , в якому останній вказує, що викладена відповідачкою у відзиві інформаціє є неправдивою, оскільки спірний будинок придбано подружжям у період перебування у шлюбі та у час спільного проживання за спільні кошти. Ремонт у будинку також було проведено подружжям разом за спільні кошти. Окрім того позивач вказує, що будинок може бути технічно поділений, оскільки має кілька кімнат, кухню та два окремі входи.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року провадження у даній справі зупинено у зв`язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Куті В.П.

07.07.2021 від судового експерта Куті В.П. надійшов експертний висновок, провадження у справі було відновлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , який розірвано за рішенням суду. За період перебування у шлюбі подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1 . Після розлучення добровільно поділити спільне майно не вдалось, у зв`язку із чим за рішенням суду за позивачем було визнано Ѕ частки будинку. На даний час відповідачка чинить перешкоди у користуванні майном, у зв`язку із чим позивач просить позов задовольнити та виділити йому в натурі частину житлового будинку площею 35,4 кв.м. (квартиру АДРЕСА_3 ) та частину земельної ділянки відповідно до варіанту поділу, визначеного висновком експерта.

Представник позивача, адвокат Андрієвський О.А., позовній вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що позивач є власником Ѕ частки житлового будинку, тому має право на виділення в натурі належного йому майна, що, згідно висновку експерта, є технічно можливим. Окрім того представник позивача просив надати ОСОБА_1 в користування 0,0735 га земельної ділянки для обслуговування частини житлового будинку.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, до суду не прибула та про причини неявки не повідомила.

Заслухавши учасників справи та дослідивши подані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.03.2010. За рішенням Славутського міськрайонного суду від 06 грудня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с. 5-6).

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 09 квітня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 . (а.с. 6-8, 25-26). На даний час, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки вказаного вище житлового будинку (а.с. 8).

Окрім того, згідно записів в погосподарській книзі за 2016 – 2020 року за будинком АДРЕСА_4 рахується земельна ділянка площею 0,1470 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 46).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам суд враховує наступне.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом статей 356-358 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 379 та ст. 382 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно ч. 3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право, зокрема, вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відповідно до п. 6, 7 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Також в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При виділі частки із спільного нерухомого майна або при його поділі співвласникам має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 286/3653/18.

Відповідно до технічного паспорту від 16 вересня 2019 року, наявного в матеріалах інвентарної справи, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: веранди 1-1, площею 7,2 кв.м., коридора 1-2, площею 3,8 кв.м., кімнати 1-3, площею 9,7 кв.м., кімнати 1-4, площею 14,7 кв.м., кімнати 1-5 площею 8,2 кв.м., кладовки, площею 5,0 кв.м., кухня 1-6, площею 8,2 кв.м.

Висновком експерта № 12-135/20 за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи запропоновано наступний варіант поділу житлового будинку на дві квартири, які, при відповідному переплануванні, будуть відповідати вимогам ДБН В.2.-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення»: квартира АДРЕСА_3 у складі: веранда 1-1, площею 7,2 кв.м., коридор 1-2, площею 3,8 кв.м., кімната 1-3, площею 9,7 кв.м., кімната 1-4, площею 14,7 кв.м., всього загальною площею 35,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_5 у складі: кімната 1-5 площею 22,5 кв.м., кладовка 1-7, площею 5,0 кв.м., всього загальною площею 35,7 кв.м. Хлів Б також підлягає поділу в частках Ѕ, що можливо здійснити облаштування перегородки посередині хлів та ще одного дверного отвору.

За результатами проведеного дослідження по першому питанню експерт дійшов висновку, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 67883 грн., хліва Б – 6381 грн.

Експертом запропоновано виділити: першому співвласнику квартиру АДРЕСА_3 , площею 35,4 кв.м., Ѕ частину господарської будівлі хліва Б, ринкова вартість яких складає 36988,5 грн., що складає 498/1000 частин вартості будівель домоволодіння; другому співвласнику квартиру АДРЕСА_5 , площею 35,7 кв.м., Ѕ частину господарської будівлі хліва Б, ринкова вартість яких становить 37275,5 грн., що складає 502/1000 частин вартості будівель домоволодіння. За зменшення ідеальної частки співвласника, якому буде виділена квартира АДРЕСА_3 , необхідно визначити грошову компенсацію у сумі 143,5 грн.

Щодо другого питання, яке стосується поділу земельної ділянки, експерт дійшов висновку, що співвласнику, якому буде виділено кватиру № НОМЕР_1 , необхідно надати в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0735 га, а співвласнику, якому судом буде виділена квартира АДРЕСА_5 , необхідно надати в користування земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,0735 га.

Окрім того експерт зауважив, що земельної ділянки для ведення підсобного господарства, яку просить виділити в натурі позивач, не встановлено.

Разом із тим суд звертає увагу на те, що, згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Земельна ділянка площею 0,1470 га (кадастровий номер 6823985300:02:010:0008), на якій розміщено спірний житловий будинок, перебуває у власності Миньковецької сільської громади, тому не може бути поділена між сторонами в натурі, однак може бути надана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користування відповідно до варіанту поділу, визначеного судовим експертом.

Таким чином, як видно із матеріалів справи, Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 , можуть бути виділені в натурі за варіантом поділу, запропонованим судовим експертом. Так, суд вважає за доцільне виділити позивачу ОСОБА_1 частину житлового будинку площею 35,4 кв.м. та за зменшення ідеальної частки співвласника призначити грошову компенсацію у сумі 143,5 грн. на його користь, яку повинна сплатити ОСОБА_4 , а також надати сторонам в користування по Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,1470 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що становить по 0,0735 га.

Разом із тим в позовній вимозі про виділення позивачу в натурі частини земельної ділянки для ведення підсобного господарства слід відмовити, оскільки за результатами експертизи такої не встановлено.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316, 321, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 263-265, 354, 356 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Поділити житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на праві спільної часткової власності, виділивши ОСОБА_1 в натурі з житлового будинку: веранду 1-1, площею 7,2 кв.м., коридор 1-2, площею 3,8 кв.м., кімнату 1-3, площею 9,7 кв.м., кімнату 1-4, площею 14,7 кв.м., всього загальною площею 35,4 кв.м.

Виділити ОСОБА_3 в натурі з житлового будинку АДРЕСА_1 : кімнату 1-5 площею 22,5 кв.м., кухню 1-6, площею 8,2 кв.м., кладовку 1-7, площею 5,0 кв.м., всього загальною площею 35,7 кв.м.

За зменшення ідеальної частки ОСОБА_1 призначити йому грошову компенсацію у сумі 143,5 грн., яку повинна платити ОСОБА_3 .

Надати ОСОБА_1 в користування Ѕ земельної ділянки загальною площею 0,1470 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що становить 0,0735 га.

Надати ОСОБА_3 в користування Ѕ земельної ділянки загальною площею 0,1470 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що становить 0,0735 га.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                 Шевчук В. В.

Повний текст рішення складено 14.09.2021