Справа № 2-423/2010 р.
РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2010 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Дикого В.М.,
за участі секретаря с/з Герасимчук Н.Ю.,
позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Селищенська сільської ради Носівського району про визнання недійсним заповіту,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 подала до Носівського районного суду Чернігівської області позовну заяву про визнання недійсним заповіту подружжя, вчиненого нею та покійним чоловіком ОСОБА_4. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що після смерті чоловіка вона звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 Нотаріус пояснила, що вчинення нотаріальних дій неможливе, оскільки у заповіті не вказане майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Крім того, ОСОБА_4 не був при посвідченні заповіту, не підписував заповіт, оскільки за станом здоров’я не міг цього зробити. А тому ОСОБА_2 просила суд визнати заповіт подружжя недійним.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала позов та дала пояснення, які викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позов.
Представник третьої особи – Селищенська сільської ради Носівського району в судове засідання не з’явився. Голова сільської ради направив до суду заяву, в якій вказав, що не заперечує проти задоволення позову і просить розглядати справу у відсутності представника сільської ради.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала показання, що у 2005 році вона працювала секретарем Селищенської сільської ради Носівського району. 5 жовтня 2005 року в сільську раду прийшла жителька села ОСОБА_2, і попросила посвідчити заповіт від її імені та імені чоловіка ОСОБА_4. ОСОБА_2 пояснила, що чоловік за станом здоров’я не може з’явитися до сільської ради. ОСОБА_5 було відомо, що ОСОБА_4 прикутий до ліжка, і вона посвідчила заповіт подружжя, який був підписаний лише ОСОБА_2. Помилково у заповіті прізвище спадкоємця зазначила як «ОСОБА_3».
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень абзацу 6 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідач без застережень визнав позов в повному обсязі, голова Селищенської сільської ради Носівського району не заперечував проти задоволення позову. Оцінивши представлені докази, суд приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визначити недійним заповіт, вчинений 5 жовтня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, який посвідчений секретарем Селищенської сільської ради Носівського району ОСОБА_5
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Дикий