Справа №: 671/1174/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Волочиськ        

       Волочиський районний суд Хмельницької області в особі судді Павлової А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

       16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про стягнення грошових коштів в сумі 33850 грн.

       В обґрунтування позову зазначила, що 28.12.2018 між нею та ТОВ «Автокредит Плюс» було укладено договір № АРСS000000000041888, за яким відповідач, як лізингодавець, зобов`язався передати за плату їй у лізинг транспортний засіб Peugeot 605, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 57000 грн., зі встановленням строку лізингу у 60 місяців та розміру авансового платежу 9000 грн. Всього з грудня 2018 року по березень 2020 року нею було сплачено на рахунок відповідача 33850 грн. Позивач вважає що укладений між нею та відповідачем 28.12.2018 договір фінансового лізингу, всупереч ст. 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, тому такий договір є нікчемним. Вказує, що у зв`язку із недійсністю укладеного між нею та відповідачем договору фінансового лізингу, за яким вона сплатила останньому 33850 грн., зазначені кошти мають бути стягнуті з ТОВ «Автокредит Плюс».

       Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

       ТОВ «Автокредит Плюс» скористалось правом на подання відзиву на позов від 31.08.2021. У відзиві представник ОСОБА_2 заперечив проти позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що 28.12.2018 між позивачем та відповідачем на підставі ст. 634 ЦК України укладено договір фінансового лізингу. Звертає увагу суду на те, що складовою лізингового платежу за договором є плата за користування предметом лізингу, яка за своєю природою є платою за користування наймачем (позивачем) майном, переданого в лізинг. Посилаючись на довідку (Додаток № 3) вказав, що за період з 01.01.2019 по 26.08.2021, за користування автомобілем позивач мала сплатити на користь ТОВ «Автокредит Плюс» 27488,04 грн. Також, протиправними діями позивача, внаслідок порушення умов виконання договору лізингу, ТОВ «Автокредит Плюс» були завдані збитки: за амортизацію авто – 21225,81 грн., за неотриманий прибуток 20 % рентабельності – 4245,16 грн.; збитки до сплати ПДВ - 52959,01 грн., а разом 63550,81 грн. Тобто, сума грошових коштів, які сплачені позивачем (33850 грн.), менша ніж та сума, яку позивач повинен був сплатити за період фактичного користування автомобілем, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів не підлягають задоволенню. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23.05.2018 по справі № 14-77цс18 та рішення апеляційних судів представник вказав, що суми, які були сплачені лізингодавцем за користування предметом лізингу, не можуть бути стягнуті з лізингодавця при застосуванні положень ст. 216 ЦК України. Також зазначив, що у разі застосування судом наслідків недійсності правочину, необхідно зобов`язати позивача повернути відповідачу предмет лізингу – автомобіль Peugeot 605, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

       Будь-яких інших заяв чи клопотань до суду станом на 14.09.2021 від сторін не надходило. Перешкод для розгляду справи судом не встановлено.

       Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

       Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку, прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

       Судом встановлено, що 28.12.2018  ОСОБА_1  підписала заяву про приєднання до публічного договору № АРСS000000000041888 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії: www.planetavto.com.ua, за умовами якого ТОВ «Автокредит Плюс» на підставах фінансового лізингу передалоу платне володіння і користування позивача предмет лізингу згідно специфікації – автомобіль марки Peugeot 605, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 57000 грн. На підтвердження укладення договору фінансового лізингу сторонами також підписано графік лізингових платежів (додаток 2), специфікацію та акт приймання - передачі від 28.12.2018, за якими відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений предмет лізингу.

Даний договір не був нотаріально посвідченим.

       Вказане підтверджується копією вищенаведеного договору з додатками (а.с. 3-5).

       Відповідно до п.п. 14.1.2, 14.1.4 договору строк лізингу 60 місяців з моменту підписання Додатку 2 (Графік лізингових платежів). Період сплати з 20 по 25 число кожного місяця.

       На виконання умов договору про надання фінансового лізингу від 28.12.2018 позивач сплатила відповідачу авансовий платіж в сумі 9000 грн. (а.с. 6,7).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 січня 2019 року по 03 березня 2020 року вносила кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № АРСS000000000041888 від 28.12.2018 на загальну суму 36050 грн. Вказане підтверджується копіями квитанцій № 8193447 від 25.06.2019, від 30.08.2019, № 6980463 від 24.01.2019, № 7229396 від 25.02.2019, № 7740422 від 26.04.2019, від 29.03.2019, № 7988626 від 30.05.2019, № 9192304 від 25.10.2019, № 8971549 від 30.09.2019, № 9455051 від 25.11.2019, № 9766305 від 27.12.2019, № 9455051 від 10.02.2020, № 10328384 від 03.03.2020 (а.с. 6-13).

       Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, Законом України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року (чинний на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про захист прав споживачів».

       Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

       Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

       Аналізуючи норми чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

       Згідно положень ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

       У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

       Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

       Отже, договір підписаний сторонами 28.12.2018, в силу ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 799 ЦК України є нікчемним, тобто не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

       Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст.ст. 220, 799 ЦК України, суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року по справі № 161/6341/15-ц, та Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2018 року по справі № 288/383/15-ц, від 20 травня 2020 року по справі № 564/260/19.

       Враховуючи, що вищевказаний договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, а отже відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

       Відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

       Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

       Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 по справі № 404/8187/18.

       Суд встановив правові підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 та повернення відповідачем на її користь отриманих платежів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач сплатила відповідачу кошти в розмірі 36050 грн., хоча до стягнення заявляється менша сума – 33850 грн. Суд не може вийти за межі позовних вимог, тому задовольняє до стягнення заявлену в позові суму.

Щодо посилання представника відповідача на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77 цс 18) стосовно обов`язку користувача майна заплатити власнику за весь час користування предметом лізингу, як на підставу для відмови у позові, суд зазначає наступне.

В даній цивільній справі № 671/1174/21 відповідач не заявляв зустрічних позовних вимог. Зокрема, щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті лізингодавцеві коштів за користування предметом лізингу.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б давали можливість здійснити відповідні розрахунки самостійно для оцінки доводів представника ТОВ «Автокредит Плюс». При цьому, суд враховує, що графік лізингових платежів позивачем було порушено, і усі кошти вносились ОСОБА_1 на погашення заборгованості. Проте, розрахунок заборгованості в матеріалах справи відсутній.

Суд звертає увагу і на те, що надана представником ТОВ «Автокредит Плюс» довідка розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем (а.с. 34) містить підрахунок збитків відповідача включаючи такі показники, як: відсотки за користування предметом лізингу (відповідно до Графіку лізингових платежів наведених у колонці № 4), збитки за амортизацію вартості авто, збитки за неотриманий прибуток 20% рентабельності, збитки до сплати ПДВ, однак, зустрічних позовних вимог про стягнення збитків відповідачем не заявлялось.

       Разом з тим, ТОВ «Автокредит Плюс» не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

       Крім того, в силу ст. 216 ЦК України, суд застосовує двосторонню реституцію і зобов`язує позивача повернути ТОВ «Автокредит Плюс» отриманий за договором автомобіль.

       Позивач при зверненні з позовною заявою до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2270 грн. в рахунок держави.        

       Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 799, 806-807 ЦК України, ст.ст. 4, 5,1 3, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд, -                                                

                                               УХВАЛИВ:

       Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про стягнення грошових коштів – задовольнити.

       Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 33850 (тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень.

       Зобов`язати ОСОБА_1 , після отримання внесених нею платежів, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» отриманий за лізингом автомобіль Peugeot 605, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

       Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь держави судовий збір в сумі 2270 гривень.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

       Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

       Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», ЄДРПОУ 34410930, місцезнаходження: 49126, м. Дніпро, проспект Праці, 2 Т.

       Рішення складено 14 вересня 2021 року.

       Суддя:                                                                        Павлова А.С.