ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3820/21

Провадження № 2/210/1518/21

У Х В А Л А

іменем України

"13" вересня 2021 р.                                                         м. Кривий Ріг        

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про захист прав споживачів та просив суд визнати Договір поруки №1650176 від 19.05.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» недійсним.

14 липня 2021 року судом на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлено запит до відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради для перевірки місця реєстрації позивача.

05 серпня 2021 року на запит суду надійшла Довідка про реєстрацію місця проживання особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомлення сторін. (а.с. 15-16)

10 вересня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан». У вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що судом було відкрито провадження по вказаній справі з порушенням територіальної юрисдикції, в обґрунтування чого вказав, що на момент укладення спірного договору ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в наступній редакції: «Цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Пунктом 1 частини 2 статті 3 «Про споживче кредитування» встановлює, що на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, дія цього Закону не поширюється.

Відповідно до долученої до відзиву копії Кредитного договору №1650176, вбачається, що 19 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в особі генерального директора Вініченко Олексія Віталійовича та ОСОБА_1 було укладено вказаний кредитний договір. Відповідно до п. 1.3 вказаного кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 19.05.2020 року.

Згідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, відповідач по справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Багговутівська, 17-21.

Згідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позивач в позові посилається на те, що його відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись.

Отже, при посиланні на норми Закону України «Про захист прав споживачів» повинно мати місце порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтуванням позовних вимог.

Крім цього, згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон, крім положень щодо врегулювання простроченої заборгованості, пункту 9 частини третьої статті 9, пункту 15 частини першої та частини другої статті 12 цього Закону, не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця.

Дослідивши наданий представником відповідача Кредитний договір № №1650176 від 19.05.2020 року, вбачається, що на вказаний договір не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки строк кредитування за Кредитним договором №1650176 становить 30 днів..

Таким чином, підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду, за таких обставин та з урахуванням вищевикладених доводів, поданий позов підлягає направленню до іншого суду, а саме за правилами загальної підсудності, тобто, за місцезнаходженням відповідача.

На підставі ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду.

Також, слід зазначити, що згідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права та мають переслідувати законну мету.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне направити вказану цивільну справу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про захист прав споживачів - направити до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті, за місцем знаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Спір про підсудність справи між судами не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти діб з дня одержання. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя: С. В. Ступак