Справа № 450/3997/20 Провадження № 2/450/745/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:        

головуючого - судді                Мельничук І. І.

секретаря судового засідання        Покидько Л. Р.     

за участю позивача                         ОСОБА_1

представника позивача                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Бризіцька Ганна Петрівна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,3074 га., розташовану на території с. Пасіки-Зубрицькі, Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 – батько позивача. За життя спадкодавець розпорядився належним йому майном, склавши заповіт від 15.08.2011 року яким заповів його в рівних частках кожному – своїм дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу у справі, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - третій особі у справі. Після смерті батька відкрилася спадщина до складу якої ввійшла, зокрема, земельна ділянка площею 0,3074 та, яка розташована на території с. Пасіки - Зубрицькі, Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18127, виданого 21 березня 2000 року Пасіки - Зубрицькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Пасіки - Зубрицької сільської ради народних депутатів від 30 грудня 1997 року № 114. 05.06.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцької Г.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, і 05.06.2018 року заведена Спадкова справа за №25/2018 у Спадковому реєстрі. Сестра позивача ОСОБА_4 06.06.2018 року бажаючи прийняти спадщину подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, однак у визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала до нотаріуса, яким була заведена спадкова справа після смерті спадкодавця, заяву від 01.10.2018 року, складену у Генеральному консульстві України в Неаполі і зареєстровану за № 570/4/4-4155, якою відмовилась від прийняття належної їй частки у спадщині на користь позивача, ОСОБА_1 . Таким чином єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця є ОСОБА_1 , позивач. Постановою приватного нотаріуса від 17.09.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на земельну ділянку площею 0,3074 га, яка розташована на території села Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3 - померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки згідно пункту 4.15 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно Наказу № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595: «видача свідоцтва про праву на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно». Таким чином, у вчиненні даної нотаріальної дії позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю Витягу з Державного земельного кадастру на спірну земельну ділянку із зазначенням кадастрового номера.

Таким чином, оскільки оригінал державного акта втрачено, позивач позбавлений у позасудовому порядку здійснити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину на належну спадкодавцю земельну ділянку.

Ухвалою судді від 24.11.2020 провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

26.02.2021 року задоволено клопотання позивач про витребування доказів.

29.04.2021 року на ухвалою суду за клопотанням позивача замінено відповідача ОСОБА_4 на Давидівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області.

Представник відповідача 11.06.2021 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву залишити без задоволення, оскільки  Пасіки-Зубрицькому старостинському окрузі Давидівської ОТГ знаходяться архівні примірники державних актів на право приватної власності на землю, серед яких оригінал державного акта на право власності на землю серії ЛВ №18127, виданого 21.03.2000 року відсутній. Окрім того зазначає, що підставою видачі Державного акту Серії ЛВ № 18127 вказано рішення виконавчого комітету Пасіки-Зубрицької сільської ради від 30 грудня 1997 р. № 114, однак як видно з архівної копії, яка додається даним рішенням не передано у власність земельну ділянку ОСОБА_3 , і більше того взагалі не вказано рішення, згідно якого прийнято рішення № 114 від 30.12.1997р. «Про затвердження уточнених площ земельних ділянок громадян».

11.06.2021 року справу призначено до судового розгляду

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав у ньому наведених, просять такий задоволив у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи

Третя особа в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.06.2018 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, окрім можливого іншого, увійшло право власності на: земельну ділянку площею 0,3074 га., розташовану на території с. Пасіки-Зубрицькі, Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18127, виданого 21.03.2000 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

З копії заповіту, посвідченого 15.08.2011 року приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Бурило В. В. встановлено, що за життя ОСОБА_3 усе своє майно з чого воно б не складалося і де б воно не знаходилось, і взагалі, все те, що на день його смерті буде йому належати, і на що він за законом матиме право, заповів, в рівних частках кожному – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копії спадкової справи № 25/2018, заведеної приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г. П.. встановлено, що 05.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцької Г.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сестра позивача ОСОБА_4 06.06.2018 року бажаючи прийняти спадщину подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, однак у визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала до нотаріуса, яким була заведена спадкова справа після смерті спадкодавця, заяву від 01.10.2018 року, складену у Генеральному консульстві України в Неаполі і зареєстровану за № 570/4/4-4155, якою відмовилась від прийняття належної їй частки у спадщині на користь позивача, ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого, який прийняв спадщину, оскільки його сестра спадкоємець за заповітом відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, є такою, яка на спадкове майно не претендує, будучи первісним відповідачем у справі позов не заперечила.

Окрім того, судом встановлено, що право власності спадкодавця на майно підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18127, виданого 21.03.2000 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Заперечуючи позов представник відповідача покликається на те, що в Пасіки-Зубрицькому старостинському окрузі Давидівської ОТГ знаходяться архівні примірники державних актів на право приватної власності на землю, серед яких оригінал державного акта на право власності на землю серії ЛВ №18127, виданий 21.03.2000 року відсутній.

Разом з тим із наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 25/2018 року приватному нотаріусу Бризіцькій Г. П. 16.08.2019 року за вихідним номером 1919 Давидівською сільською радою ОТГ надіслано належним чином завірену копію державного акта серії ЛВ №18127, виданого 21.03.2000 року.

Окрім того із наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 25/2018 року відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.08.2019 року вбачається, що інформацією щодо добровільної відмови від права власності земельної діляки ОСОБА_3 , площею 0,3074 га., яка розташована в селі Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області для ведення особистого підсобного господарства на користь Пасіки-Зубрицької територіальної громади Пустомитівського району Львівської області в комунальну власність, Відділ у Пустомитівському районі не володіє.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належала земельна ділянка площею 0,3074 га., розташована на території с. Пасіки-Зубрицькі, Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18127, виданого 21.03.2000 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Як вбачається із постанови приватного нотаріуса від 17.09.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на земельну ділянку площею 0,3074 га, яка розташована на території села Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3 - померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки згідно пункту 4.15 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно Наказу № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595: «видача свідоцтва про праву на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно».

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів ст.328 ЦК країни, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), отже спадкування є однією з підстав виникнення права власності.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач звернувся у встановлені законом строки в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, прийняв її, після смерті спадкодавця, його батька, те що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину чи мають у ній обов`язкову частку немає, беручи до уваги, що суд оцінює фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, беручи до уваги те, що спадкове майно належало спадкодавцю на праві приватної власності, однак оригінал правовстановлюючого документа втрачено, що також визнано відповідачем, який зазначив про відсутність оригіналу державного акта у місці його необхідного зберігання, що не дає позивачу можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку, враховуючи те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 258 ЦПК України,  ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1233-1235, 1268 ЦК України,  суд,-

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , як спадкоємцем за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – право власності на земельну ділянку площею 0,3074 га., розташовану на території с. Пасіки-Зубрицькі, Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 18127, виданого 21.03.2000 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.08.2021 року.

СуддяІ. І. Мельничук