ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3750/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ковбасюк Ользі Миколаївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Заєць Л.І., законний представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації
про: визнання протиправними дій та стягнення грошової допомоги
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів
Позов мотивовано наступним.
Позивач з 18.09.1997 року по 06.04.2010 року включно перебувала на державній службі, про що свідчать записи в трудовій книжці. Стаж державної служби становить 12 років 6 місяців 24 дні. Загальний стаж –35 років 7 місяців. 06.04.2010 року була звільнена з посади спеціаліста І категорії бюджетного відділу фінансового управління Липовецької РДА, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, тобто, за станом здоров'я та виходом на пенсію. Відповідно до записів в трудовій книжці № 23, № 24 від 06.04.2010 року позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця поза межами сьомої категорії посад та у зв’язку з оформленням пенсії за нормами законодавства про державну службу виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів. Однак, фактично позивач не отримала вказаних коштів, оскільки своїм листом відповідач відмовив у наданні такої допомоги. Відмова мотивована тим, що підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується допомога, передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправними дії фінансового управління Липовецької РДА та зобов’язати виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів.
У судовому засіданні позивачем подано доповнення до позовної заяви, відповідно до якого остання просить суд визнати протиправною відмову фінансового управління Липовецької РДА у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів відповідно до Закону України «Про державну службу», а також стягнути вказану грошову допомогу на її користь. Також позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та в доповненнях до позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти задоволення позовних вимог. Також вказав, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов'язковою умовою для виплати допомоги передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу", згідно з роз'ясненням Головдержслужби України від 15.06.2010 року № 4866/12-10 щодо права держаного службовця на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні, є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію. Враховуючи той факт, що підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. З огляду на вказане, відповідач вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах чинного законодавства, а отже будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 18.09.1997 року призначена на посаду ревізора –інспектора І категорії в фінвідділ Липовецької РДА (наказ № 4 від 18.09.1997 року). 18.09.1997 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця і їй присвоєно 14 ранг державного службовця. З даного часу позивач працювала на різних посадах у фінвідділі Липовецької РДА, що підтверджується записами в трудовій книжці. Стаж роботи позивача на державній службі становить 12 років 6 місяців 24 дні, а загальний трудовий стаж більше 35 років.
Відповідно до наказу фінансового управління Липовецької РДА № 11 від 06.04.2010 року, ОСОБА_1 спеціаліста І категорії бюджетного відділу фінансового управління звільнено з роботи, у зв’язку зі станом здоров’я, який перешкоджає виконанню роботи на займаній нею посаді з правом оформлення пенсії за законодавством про державну службу із зниженим пенсійним віком згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звільнення досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію, відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
На письмове звернення позивача, фінансовим управлінням Липовецької РДА видано довідку № 04-2/188 від 30.09.2010 року, відповідно до якої виплату матеріальної допомоги у розмірі 2360,86 грн. проведено 29.06.2010 року, після отримання роз’яснення Головного управління державної служби України №4866/12-10 від 15.06.2010 року.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, тому норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу”.
Суд дійшов висновку щодо правомірності призначення позивачеві пенсії державного службовця достроково за півтора року до встановленого законодавством строку відповідно до вимог статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, що і визнається відповідачем.
В силу ж частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”.
На підставі частини 2 статті 37 Закону України „Про державну службу”, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, виплата грошової допомоги за нормою ст. 37 Закону України "Про державну службу" пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено. Отже, право на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", за наявності стажу державної служби 10 років.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію також суд вважає необґрунтованими, оскільки виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу”, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
З аналізу норм статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 30 Закону України „Про державну службу” можна дійти висновку, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.
Тому суд вважає, що для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.
Використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
У даному випадку позивач фактично припинив трудові відносини з відповідачем та звернувся до фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця та із заявою від про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначив про вихід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Суд вважає, що оскільки позивач за своїм віком, страховим та стажем державної служби набув право на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
При вирішення справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалася правомірність його відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а тому на користь позивач підлягає стягненню документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області щодо виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Стягнути з фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 документально підтверджений розмір судових витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 20.10.10
Суддя Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
15.10.2010