ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3174/21

Провадження № 2/210/1405/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" вересня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Ступак С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Котенко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа Виконавчий комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2021 року адвокат Касьян М.С. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа Виконавчий комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування та просив суд встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщини після смерті своєї померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., з господарськими спорудами (літня кухня літ. «Б», вбиральна літ. «Д», І - водоколонка, ІІ - замощення, № 1-3) в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що у 1997 році ОСОБА_3 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Але поратися з господарством зважаючи на вік та стан здоров`я, яке останнім часом різко погіршувалося ставало все важче. Позивач разом з чоловіком прийняли рішення переїхати жити до матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати Позивача - ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з вищевказаного житлового будинку. Спадкова справа 17/2021 після смерті ОСОБА_3 відкрита ІНФОРМАЦІЯ_4 у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Забуранної А.А. на підставі заяви Позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, нотаріусом 28.05.2021 року було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на те, що строк на прийняття спадщини Позивачем пропущено, доказів фактичного прийняття немає та правовстановлюючий документ на житловий будинок не посвідчений нотаріально, відповідно до чинного, на момент укладання правочину, законодавства. Проте, спадкодавець померла у 1999 році, у зв`язку з чим, представник позивача посилаючись на вимоги ст.ст. 21, 548, 549 ЦК УКСР зазначив, що з 1998 року ОСОБА_1 проживала разом з матір`ю, проживає там і досі, але, з огляду на певну сукупність об`єктивних причин не зареєструвала своє місце проживання за цією адресою, регулярно сплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно - технічному стан. Таким чином Позивач прийняла спадщину, вступивши у володіння та управління майном.

Представник позивача у позові посилаючись на п.3.15, п.3.21 та п.4.4 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, ст.553 Цивільного кодексу УРСР, зазначив, що Позивач вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини з метою оформлення права на нерухоме спадкове майно, відповідно до вимог ч.1 ст.1297 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_5 між онуком померлої, ОСОБА_4 (сином Позивача), та представником Продавця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 був укладений договір завдатку, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим №1-1637.

30 грудня1997 року між представником Продавця та померлою матір`ю Позивача, ОСОБА_3 , був укладений договір купівлі - продажу № 1-262 житлового будинку з належною частиною надвірних споруд. Договір був укладений на Криворізькій філії Товарної біржі «Українська». Придбаний житловий будинок викуплений за 5700 грн., які були одержані представником продавця повністю до підписання договору. Договір купівлі-продажу за № 1-262 житлового будинку з належною частиною надвірних споруд зареєстрований ОСОБА_3 в Криворізькому бюро технічної інвентаризації реєстровій книзі за №77-52. Правочин обома сторонами повністю виконаний, продавцем був звільнений житловий будинок, передані ключі, вони знялася з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. На час укладення договору в грудні місяці 1997 року ні мати Позивача, ні продавці не знали, що правочин, в відповідності до ст.47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Представник позивача у позові стверджує, враховуючи те, що Позивач прийняв спадщину, шляхом вступу в управління та володіння майном померлого, спадкодавець право власності на вищевказаний будинок набув і воно було зареєстровано, інші спадкоємці за даною спадковою справою відсутні, а Позивач позбавлений можливості оформити, у встановленому законом порядку, спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яким є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , змушений звернутися до суду з вимогою про визнання за нею права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранної А.А. належним чином засвідченої копії спадкової справи 17/2021 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . (а.с.67-68)

Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Присутня у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Криворізької міської ради у судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, до суду не направив.

Представник третя особа Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради також у судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

З наявних матеріалів справи встановлено, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.2015 року, повторно видане відділом запису актів цивільного стану міста Дегтярська Свердловської області Російської Федерації. (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00015387410 від 19 травня 2015 року, 06 липня 1974 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис 677, що ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 , після укладення шлюбу дружина змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 . (а.с.19)

12 лютого 1981 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 розірвано, про що Саксаганським відділом РАЦС м. Кривого Рогу складено відповідний актовий запис №101, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 11.05.1981 року. (а.с.20)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00015292368 від 21 квітня 2015 року, 11 лютого 1983 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис 105, ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 , після укладення шлюбу дружина змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_14 . (а.с.21)

11 лютого 1983 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 уклали шлюб про що відділом РАЦС Саксаганського району м. Кривого Рогу складено відповідний актовий запис №105, після укладення шлюбу ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_14 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 11.02.1983 року. (а.с. 18)

Отже, з вищевикладеного встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є донькою померлої ОСОБА_3 , з моменту смерті якої відкрилась спадщина.

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 17 серпня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_3 померла. (а.с.22).

За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

14 листопада 1997 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 від імені ОСОБА_5 було укладено Договір задатку, який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №1-1637. Відповідно до п.1 вказаного договору, ОСОБА_15 видав ОСОБА_5 завдаток в сумі 3 000,00 грн. за договором купівлі-продажу житлового будинку, що належить гр.. ОСОБА_5 , який знаходиться в АДРЕСА_1 строком на один місяць. (а.с.25)

ОСОБА_15 є онуком ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 яке видане повторно 19 травня 2015 року, відповідно до якого батьками ОСОБА_15 зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . (а.с.26)

30 грудня 1997 року між ОСОБА_5 , від особи якої діє ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив у власність будинок АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Криворізька філія) відповідно Протоколу відкритих торгів №262 від 30 грудня 1997 року. (а.с.27)

Відповідно Довідки №187094 від 27.04.2021 року виданої за підписом начальника Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Ільченко І.І. та оброблювачем інформаційного матеріалу ОСОБА_16 , відповідно до даних архівної справи, станом на 31.12.2012 року, житловий будинок з надвірними побудовами, розташований в АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності в КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі 77-52 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 30.12.1997 року на Криворізькій філії товарної біржі «Українська Біржа Нерухомості», реєстраційний номер 1-262. (а.с.28)

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 59,7 кв.м., житлова площею 32,4 кв.м., та складається з господарських споруд: літня кухня літ. «Б», вбиральна літ. «Д», І - водоколонка, ІІ - замощення, № 1-3 огорожа. (а.с.29-34)

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність», в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу будинку, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про товарну біржу», в редакції Закону №2932-12 від 26.01.1993, товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Статтею 15 Закону України «Про товарні біржі» визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

За положеннями ст.47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

На підставі ч.2 ст.47 ЦК суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна зі сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього, в тому числі шляхом укладення щодо предмета зобов`язань нотаріально оформленої угоди з іншою особою.

Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 28 квітня 1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року №2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

На підставі ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21цього Кодексу.

Положеннями ст.526 ЦК УРСР 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі ст.ст. 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, який регулював відповідні правовідносини на час їх виникнення, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

З дослідженої судом Спадкової справи №17/2021 заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 донька померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранної А.А. з заявою про отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 .

Однак, постановою приватного нотаріуса від 28 травня 2021 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона пропустила строк прийняття спадщини, встановленого ст.549 Цивільного кодексу Української РСР та невідповідності документів, що посвідчує право на майно вимогам законодавства, а саме через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку відповідно до статті 2227 Цивільного код кусу Українського РСР. (а.с.24).

У судовому засіданні за клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 було допитано свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона сусідка померлої ОСОБА_3 , позивач по справі ОСОБА_1 є її рідною донькою. На момент смерті ОСОБА_3 її донька проживала разом з нею та до смерті постійно доглядала її. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 там проживає та доглядає за будинком досі.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він є сином позивача по справі та онуком померлої ОСОБА_3 . Зазначив, що він приймав участь в укладені договору купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний житловий будинок було вирішено записати на бабусю. Після укладення договору купівлі-продажу у будинку проживала бабуся разом з матір`ю ОСОБА_1 . Мати постійно доглядала бабусю та після її смерті продовжила проживати у вказаному будинку. Інші особи з моменту смерті бабусі не виявили бажання проживати у вказаному будинку.

Таким чином, заслухавши пояснення позивача та свідків по справі, приймаючи до уваги те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші спадкоємці відсутні, суд доходить висновку, що така спадкоємиця набула речове право на вищевказане нерухоме майно згідно з діючими нормативно-правовими актами на час набуття такого права.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Положеннями ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

До спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Вказаної заяви матеріали спадкової справи не містять.

Таким чином, ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги, яка проживала зі спадкодавцем та вступила у володіння та користування спадковим майном, прийняла спадщину за законом, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту її прав як спадкоємця шляхом визнання позивача такою, що фактично прийняла спадщину за законом, яка складається з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст.81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з метою підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та управління і користування спадковим майном після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цій справі мова йде лише про наявність чи відсутність факту прийняття спадщини за законом та його доведеність, оскільки інші спадкоємці крім ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_3 не звертались до нотаріуса з проханням отримати свідоцтва про право власності, а тому спір про право відсутній.

Враховуючи перевірені та оцінені судом докази та законодавство, суд приходить до висновку, що позивачем надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для визнання ОСОБА_1 такою, що фактично прийняла спадщину за законом, яка складається з нерухомого майна домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 . При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Враховуючи вищевикладене та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, ст.ст. 1-12, 76, 265, 212- 215, 256, 293, 258, 259, 315-319, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа Виконавчий комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщини після смерті своєї померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., з господарськими спорудами (літня кухня літ. «Б», вбиральна літ. «Д», І - водоколонка, ІІ - замощення, № 1-3 огорожа) в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15 вересня 2021 року.

Суддя: С. В. Ступак