Справа №328/1247/21

15.09.2021

1-кп/328/189/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року                                                                                         м.Токмак

Токмацький районний  суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Бровченка Г.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Глушкова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон, Херсонської області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в:

18.04.2021 о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклих неприязних відносин відносно ОСОБА_2 , маючи злочинний умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень та реалізуючи його, схопив останню за волосся та повалив на землю після чого умисно наніс три удари правою ногою по тулубу та не більше двох ударів по нижніх кінцівках ОСОБА_2 .

Згідно з висновком судово-медичного експерта №25 від 20.04.2021, у потерпілої ОСОБА_2 виявлено синець на тулубі та синці на правій та лівій нижній кінцівці. Згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 року», виявлені синці на тулубі та нижніх кінцівках у ОСОБА_2 мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Крім того, відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно з ч.2 ст.233 КПК України передбачено, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

18.04.2021 приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через хвіртку, яка на запірні пристрої зачинена не була, пройшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_3 .

Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_1 , шляхом віджиму скоби через вхідні двері, без згоди власника, грубо порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла та іншого володіння особи, проник до будинку, розташованому на території домоволодіння АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 , відповідно до довідки з ПП «Малі 44» №091, та в якому проживає ОСОБА_2 , чим порушив її право на недоторканість житла.

Крім того, 19.04.2021 приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через хвіртку, яка на запірні пристрої зачинена не була, пройшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_3 .

Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_1 , шляхом віджиму скоби через вхідні двері, без згоди власника, грубо порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла та іншого володіння особи, проник до будинку, розташованому на території домоволодіння АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 , відповідно до довідки з ПП «Малі 44» № 091 та в якому проживає ОСОБА_2 , чим порушив її право на недоторканість житла.

Крім того, 09.05.2021 приблизно о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через хвіртку, яка на запірні пристрої зачинена не була, пройшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_3 , яке відповідно до довідки з ПП «Малі 44» № 103 від 14.01.2021 належить ОСОБА_3 та в якому проживає потерпіла ОСОБА_2 .

Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_1 , маючи раптово виниклий прямий умисел на незаконне проникнення до житла, а саме до будинку, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, всупереч волі фактичного володільця, зірвав металеву скобу, що слугувала опорою для навісного замку на вхідних дверях будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Далі, реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 діючи всупереч статті 30 Конституції України щодо гарантії кожному громадянину недоторканості житла та іншого володіння, закону України про кримінальну відповідальність, статті 12 «Загальної декларації прав людини» статті 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», без добровільної згоди фактичного володільця ОСОБА_2 зайшов, тобто незаконно проник, на територію вищевказаного житлового будинку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, суду пояснив наступне. Потерпіла ОСОБА_4 є його колишньою співмешканкою. 18.04.2021 були у друзів та він приревнував її, тому виник конфлікт, в ході якого він вдарив ОСОБА_2 . Після конфлікту ОСОБА_2 попросила його більше не приходити додому. Але в помешканні залишились його речі, тому він приходив до помешкання по АДРЕСА_3 18.04.2021 та 19.04.2021, а також також в травні 2021 року, чим ОСОБА_2 була не задоволена і викликала поліцію.

В зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та обставин їх вчинення відповідно до обвинувальних актів, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Поняття «поза розумним сумнівом» полягає також в тому, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,  а саме - винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, суд визнає вину ОСОБА_1 доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є кримінальними проступками, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проживає з матір`ю, не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікарів нарколога, психіатра, невропатолога, в Токмацькому районному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області не перебуває, є учасником бойових дій.

Судом також враховано відношення обвинуваченого до скоєного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка згідно зі ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1 , є скоєння кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та їх суспільної небезпечності, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, необхідного і достатнього для його виправлення і попередження нових злочинів в межах санкції ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України ближче до нижньої межі. З урахуванням викладеного, виправлення ОСОБА_1 можливе з призначенням покарання у виді штрафу, оскільки при цьому буде забезпечено індивідуальну та загальну профілактику вчинення злочинів, а інші види покарання будуть занадто суворі.

Підстав для застосування до   ОСОБА_1   положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією відповідної статті КК України, суд не бачить.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт,  речовими доказами і документами.

Питання про долю речових доказів і документів у даному кримінальному провадженні суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.  

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про його обрання не надійшло. Підстав для обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому суд не бачить.

Цивільний позов у  кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366 – 371, 373 – 376, 395, 532  КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Відповідно до ч.1  ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання шляхом часткового складання призначених покарань і остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою – протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду безпосередньо або через Токмацький районний суд Запорізької області.

Вирок суду відповідно до вимог частини другої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя