Номер провадження: 11-кп/813/1893/21

Номер справи місцевого суду: 495/1286/21

Головуючий у першій інстанції Жижка О. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Котелевського Р.І. та Толкаченка О.О.,

секретарів судового засідання Тьосової Я.В., Пойзнер В.Є.,

за участі захисника Каланжова В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської області від 03.08.2021, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12020160240000910 від 28.05.2020 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської обл., громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.10.2021 включно

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 03.08.2021 під час судового розгляду кримінального провадження №12020160240000910 від 28.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України було задоволено клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обл. та відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 01.10.2021 включно із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та в даному кримінальному провадженні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не відпали та продовжують існувати, а саме обвинувачений може вдатись до спроб переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Каланжов В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною ухвалою з наступних підстав:

- поза увагою суду залишилось те, що пред`явлене його підзахисному обвинувачення є необґрунтованим, оскільки зі змісту обвинувального акту не вбачається мотиву вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину;

- судом не враховано того, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, натомість ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій направлених на переховування, останнього було затримано за місце його проживання; прокурором не надано жодних заяв, скарг або інших звернень учасників кримінального провадження про те, що ОСОБА_1 або його родичами вчиняється тиск; ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

- судом не взято уваги міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, зокрема, ОСОБА_1 одружений, має на утриманні дітей, мати, має постійне місце проживання у м. Одесі.

Посилаючись на викладені обставини, захисник Каланжов В.І. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із носінням засобів електронної форми контролю.

В судове засідання апеляційного суду прокурор Степаненко С.С. не з`явився, проте надав клопотання в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги захисника та просить провести судовий розгляд без його участі, у зв`язку із чим, враховуючи положення ст. 422-1 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

На підставі аналізу матеріалів провадження, вбачається, що на розгляді в Овідіопольському райсуді Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).

Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

З апеляційної скарги, матеріалів кримінального провадження, а також відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що триває судовий розгляд кримінального провадження №12020160240000910 від 28.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та остаточне рішення по кримінальному провадженню ще не прийнято.

Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Проте, зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, один з яких пов`язаний із заподіянням смерті двом особам, їх характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (відповідно до вимог ч. 2 ст. 115 КК України, позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків у зазначеному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинуваченого ОСОБА_1 , який також обвинувачується у трьох тяжких злочинах за незаконне носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухової речовини, має у приватній власності нерухомість в м. Макіївка Донецької області, яка знаходиться на непідконтрольній території України (тимчасово окупована), де він довгий час проживав та має тісні соціальні та родинні зв`язки, неодноразово перетинав лінії розмежування непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей, на автомобілі «HYUNDAI», модель «Santa Fe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, твердження сторони захисту про наявність у нього міцних соціальних зв`язків в м. Одесі, не можуть слугувати беззаперечною обставиною для висновку про відсутність ризику переховування від суду.

Окрім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги та вважає такими, що відповідають дійсності доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, має на утриманні дітей, мати проте зазначає, що вказані обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованих обвинуваченому злочинів, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_1 на теперішній час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Каланжова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Водночас, апеляційний суд вважає слушними посилання обвинуваченого та його захисника щодо тривалого розгляду кримінального провадження під час якого обвинувачений ОСОБА_1 постійно перебуває під вартою у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.

Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.08.2021, якою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження по суті продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.10.2021 включно - залишити без змін.

Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

О.В. Копіца Р.І. Котелевський О.О. Толкаченко