АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
29 березня 2007 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
При секретарі: Яні Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 січня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до прокуратури Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права та про звільнення майна з-під арешту, -
встановила:
У грудні 2006р.ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на належну йому земельну ділянку площею 0,0707 га і будинок, що розташовані по АДРЕСА_1та про зняття арешту на це майно.
Позивач зазначав, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2005 року, та державного акту на право власності на земельну ділянку від 5 листопада 2004 року, він є власником зазначеного вище майна. Проте на порушення його майнових прав відповідач 30 березня 2005 року незаконно наклав на нього арешт, що перешкоджає йому у здійсненні права власності.
Відповідач позов не визнав.
Постановою суду від 22 січня 2007 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріли справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно, відносно нього не порушувалася кримінальна справа, він не притягається до кримінальної відповідальності, до нього не пред'являлися позовні вимоги, тому його майно було незаконно арештовано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Судом установлено, що рішенням Одеської міської ради від 15,10.2001р.№2742-Щ було припинено право користування земельною ділянкою площею 1,0002 га Одеського
Справа № 22а - 594/07
2
курортного управління, у зв'язку з ліквідацією, земельну ділянку загального користування площею 0,1511 га передано в землі міста, затверджений проект відведення земельних ділянок площею 0,8491 га, та надано у приватну власність громадян, в тому числі й ОСОБА_2., за рахунок земель міста і змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,8380 га за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого її використання для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель.
На підставі цього рішення Одеської міської ради ОСОБА_2. було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0707 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що ОСОБА_2. був виданий Державний акт на право приватної власності на землю від 19.12.2001р.
На теперішній час на підставі рішення суду та Державного акту на землю власником спірної землі є ОСОБА_1
Постановами слідчого прокуратури Одеської області від 30.03.2005р. та від 12.12.2005р. по порушеній кримінальній справі щодо посадових осіб Федерації профспілок України та ЗAT «Укрпрофздравниця» за ознаками ч.5 ст. 191 КК України був накладений арешт на майно, що раніше належало ДП ЗАТ «Укрпрофздравниця» та пансіонату «Мирний», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме на спірне майно, що зараз належить позивачу.
Колегія суддів вважає, що відповідач за наведених даних не мав права накладати арешт на майно позивача з таких підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти , користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.1 ст. 125 КПК України слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна проводиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходились, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Як убачається з постанови слідчого від 30.03.2005р. арешт спірного майна обгрунтован тим, що за рішенням суду продане майно санаторно - курортного призначення може бути звернуто в дохід держави, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна, (а/с 6-8).
За наявності таких обставин районний суд мав право скасувати накладений арешт на спірне майно.
Доводи апеляційної скарги наведене не спростовують, вони грунтуються на неправильному тлумаченні ст. ст. 125,126 КПК України.
Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив по неї законну й обгрунтовану постанову, з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не встановила підстав для її скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.195,196,198 ч.1 п.1, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2007 року - без змін.
3
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.