Справа № 212/7513/20

2/212/726/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Кривий Ріг

       Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Морозової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2020 року, звернувся до суду з позовом до ПАТ “Кривбасзалізрудком” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою просив суд:

- визнати недійсним та скасувати наказ в.о. Голови правління Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» С.Б. Новака від 14 вересня 2020 року №1626-к «Про звільнення», яким його, ОСОБА_1 , звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату працівників;

- поновити його, ОСОБА_1 , на роботі у Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді інженера 1 категорії виробничого відділу дільниці №40 ш. «Октябрська»;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі.

21 січня 2021 року позивачем була подана уточнена позовна заява в частині розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 454,32 грн..

Позивач зазначив, що згідно наказу №1626-к від 14 вересня 2020 року його було звільнено з роботи згідно п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із скороченням штату працівників.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач відповідні зміни в організації праці пов`язує із прийняттям наказу №2861 «Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату» від 02 липня 2020 року. Відповідно до п.1 наказу №2861 з 4 вересня 2020 року зі штатного розпису ш. «Октябрська» виключаються три штатні одиниці, серед яких підлягають скороченню посада заступника директора з виробництва, заступника головного інженера з буро підривних робіт та посада інженера 2 категорії ш. «Октябрська».

На виконання вище вказаного наказу відповідач мав забезпечити ознайомлення з цим наказом персонально під підпис працівників, посади яких виключаються згідно пункту 1 даного наказу, та запропонувати відповідним працівникам переведення за їх згодою на вільні вакантні посади.

По тексту позовної заяви позивач посилається на лист Мінсоцполітики №152 від 27 червня 2007 року, вказує, що відповідно до записів його трудової книжки під записом №33 визначено, що його переведено інженером 1 категорії виробничого відділу дільниці №40 шахти «Октябрська», підстава наказ №1296-к від 11.07.2011року, наступний запис - №34 передбачає, що його звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, підстава наказ №1626-к від 14.09.2020 року. Будь-які інші відомості щодо його переведення, чи зміни назви професії або підвищення категорії чи інші відомості відсутні.

Натомість, 14 липня 2020 року його було попереджено про вивільнення, оскільки з 04 вересня 2020 року виключено зі штатного розпису шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» посаду, яку він займає. У тексті документа про можливе вивільнення позивача не було чітко вказано, яка посада підлягає скороченню з 04.09.2020р., а зазначено, що «ваше робоче місце виключено зі штатного розпису». Тобто, під час попередження відповідач, посилаючись на норми наказу №2861 від 02.07.2020р., чітко стверджував про скорочення безпосередньо робочого місця позивача.

       На час звільнення позивач був членом ППО НПГУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується відповідною довідкою, тому відповідач в серпні 2020 року звернувся з необґрунтованим поданням до профспілки про надання згоди на звільнення позивача, оскільки воно було подане до закінчення двохмісячного терміну - до 14 вересня 2020 року, без документів, які б підтверджували неможливість переведення працівника на іншу посаду, надання наказу, який би передбачав внесення змін до штатного розпису підприємства, зокрема, що скорочення посади інженера 1 категорії, без особистої відмови ОСОБА_1 від переведення на іншу роботу на ПАТ «Кривбасзалізрудком», без пропозиції позивачу переліку усіх вільних вакансій на підприємстві.

       Зазначаючи у наказі №1626-к про звільнення позивача на підставі наказу №2861 від 02.07.2020 року «Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату», яким передбачається виключення 3 штатних одиниць на ш. «Октябрська» з 04 вересня 2020 року, відповідач чітко визначив, що позивача звільняють із посади інженера 1 категорії виробничого відділу ш. «Октябрська ПАТ «Кривбасзалізрудком», у той час як норми наказу №1626-к про звільнення позивача на підставі наказу №2861 від 02.07.2020 року «Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату» не передбачають виключення зі штатного розпису такої посади як «інженер 1-ї категорії».

       Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників - Випуск №1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29 грудня 2004 року зі змінами та доповненнями в розділі «Професіонали» під номером 15 визначені чіткі вимоги до працівників, які можуть працювати за професіям: «інженер», «інженер 1-ї категорії», «інженер2-ї категорії», «провідний інженер»,отже посада «інженер 1-ї категорії» не є тотожною посаді «інженер 2-ї категорії».

       Також, позивач вказав на те, що ст.235 КЗпП України закріплене право позивача на отримання від відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р..

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені в уточненій позовній заяві від 21 січня 2021 року та актуальний розрахунок суми середнього заробітку за вимушений прогул.

Представник АТ «Кривбасзалізрудком», адвокат Колесніченко І.В., проти позову заперечувала та суду пояснила, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Представник відповідача зазначила, що відповідно до ч.3 ст.64 ГК України власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до Статуту (ч.2 ст.64 ГК України).

Користуючись правом самостійної господарської ініціативи, реалізуючи законодавчо закріплене право визначати чисельність і штат працівників, відповідно до наказу ПАТ “Кривбасзалізрудком” №2861 від 02.07.2020 року “Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату ” із штатного розпису ш. “Октябрська” з 04.09.2020 року мали бути виключені 3 штатні одиниці.

       На виконання зазначеного наказу позивач, що займав штатну одиницю інженера 2-ї категорії (була єдиною штатною одиницею у виробничому відділі дільниці №40 ш. “Октябрська” з часу переведення позивача 11.08.2011р. згідно штатного розпису), фактично працював інженером 1 категорії дільниці №40 виробничого відділу ш. “Октябрська” ПАТ “Кривбасзалізрудком”, був ознайомлений з ним під підпис.

При цьому, фактичне зайняття ОСОБА_1 посади інженера 1-ї категорії на штатній одиниці інженера 2-ї категорії згідно штатного розпису виробничого відділу не суперечить чинному законодавству, навпаки, ставить працівника у більш вигідне становище, зокрема в частині отримання вищої заробітної плати тощо.

Відповідно до п. 6,7 вказаного наказу начальнику відділу кадрів комбінату ОСОБА_3 необхідно забезпечити ознайомлення з цим наказом персонально під підпис працівників, посади яких виключаються згідно пункту 1, запропонувати вказаним працівникам (з урахуванням кваліфікації та стану здоров?я таких працівників) переведення за їх згодою на вільні, вакантні посади, - у випадку відмови від продовження роботи після скорочення штату працівників, припинити трудовий договір з такими працівниками згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України у строки, передбачені статтею 32 КЗпП України.

06.07.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вищевказаним наказом під підпис.

       10.07.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вакансіями ПАТ “Кривбасзалізрудком” станом на 10.07.2020 року, проте згоду на переведення на жодну з них він не надав.

       14.07.2020 року ОСОБА_1 було вручене попередження про вивільнення та запропоновані вакантні робочі місця, станом на дату ознайомлення з вказаним попередженням, проте, ОСОБА_1 не надав згоду на переведення.

       07.08.2020 р, 04.09.2020 р., 11.09.2020 р. ОСОБА_1 було повторно запропоновано вакантні посади (станом на 07.08.2020 р., 04.09.2020 р., 11.09.2020 р.), але ОСОБА_1 знов-таки не надав згоду на переведення.

       14.09.2020р. ОСОБА_1 було повторно запропоновано вакантні посади станом на день звільнення, але ОСОБА_1 і в день звільнення обрати для переведення жодну з запропонованих посад бажання не виявив.

27.08.2020р. ПАТ “Кривбасзалізрудком” звернулось до первинної профспілкової організації НПГУ ПАТ “Крибасзалізрудком”, членом якої був позивач, з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 №53-02/2612 від 27.08.2020р..

Відповідно до наданої адміністрації ПАТ “Кривбасзалізрудком” відповіді вих. №76 від 11.09.2020р., первинна профспілкова організація НПГУ ПАТ “Крибасзалізрудком” не надала згоду на звільнення ОСОБА_1 ..

Відповідач вважає, що відмова у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачу неодноразово пропонувалися всі вільні вакансії, які були вакантними на підприємстві; відповідачем була повністю дотримана процедура звільнення, передбачена Кодексом законів про працю України; жодні додаткові документи для розгляду подання ПАТ «Кривбасзалізрудком» №53-02/2612 від 27.08.2020р. третьою особою по справі не витребовувалися; консультації з первинними профспілковими організаціями підприємства та доведення інформації про майбутні заплановані скорочення проводяться щотижня на підприємстві під час оперативних нарад, на яких присутні їх голови, чи заступники; ОСОБА_1 не була надана згода на переведення, що підтверджується відсутністю його заяви на переведення з часу попередження про вивільнення – 14.07.2020р. по час звільнення – 14.09.2020р.; норми КЗпП України не забороняють звертатися підприємству з поданням про надання згоди на звільнення до первинної профспілкової організації, членом якої був працівник, до спливу двомісячного строку попередження про майбутнє вивільнення тощо.

       Отже, звільнення Позивача згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України, відбулось відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, наказ № 1626-к від 14.09.2020 року “Про звільнення” ОСОБА_1 є законним та правомірним, та відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі в Акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді, з якої його було звільнено 14.09.2020 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

       Представник третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, адвокат Морозова О.С. підтримала позицію позивача , підтвердила факт розгляду подання ПАТ “Кривбасзалізрудком” №53-02/2612 від 27.08.2020 року про надання згоди на звільнення позивача та відмову у наданні згоди листом вих. №76 від 11.09.2020 року.

       В судових засіданнях за заявою відповідача також були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які повідомили, що на підприємстві відбувалося скорочення штату та чисельності працівників, була виключена одна єдина посада інженера 1-ї категорії, яку фактично займав позивач, працюючи на штатній одиниці інженера 2-ї категорії згідно штатного розпису. Позивач був попереджений 14.07.2020 року про заплановане скорочення відповідно до норм чинного трудового законодавства та йому неодноразово пропонувалися всі вільні вакансії для переведення на підприємстві (з урахуванням кваліфікації та стану здоров`я): 10.07.2020р., 07.08.2020 р, 04.09.2020 р., 11.09.2020 р., 14.09.2020р., після ознайомлення з якими позивач не надав згоду на переведення на жодну з них.

       Всі вакансії диспетчерів, які також значаться в штатному розписі дільниці №40 ш. “Октябрська” виробничого відділу, не скорочувалися та були зайняті іншими працівниками, тому не могли бути запропонованими позивачу ОСОБА_1 .

       Що стосується централізованих згідно наказу ПАТ “Кривбасзалізрудком” №2861 від 02.07.2020р. посад заступників директора з виробництва, то позивачу була запропонована наявна на підприємстві робота, тобто вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, стану здоров`я, досвіду тощо.

       ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” було повідомлено про заплановані скорочення на оперативних нарадах, які відбуваються щоранку у робочі дні тижня за участю первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, з дотриманням строку, визначеного КЗпП України, ЗУ “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, проаналізувавши обставини справи, допитавши свідків, суд вважає, що позов позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Нормою ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч.5ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

       Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

       Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю ст.5-1 КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.

       За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці N 158 від 22 червня 1982 року "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

       Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

       Відповідно до вимог ст.ст. 2,36,40,41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

       Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

       Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

       Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

       Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

       Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, та сторонами не заперечується факт змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників на підприємстві відповідача.

       Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

       Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

       При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

       Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

       Судом встановлено, що наказом №2861 від 02.07.2020р. “Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату” з метою оптимізації чисельності працівників підприємства, підвищення економічної ефективності діяльності комбінату, зниження собівартості продукції, забезпечення стабільності виробництва, зменшення показників собівартості продукції, підвищення рівня її конкурентно спроможності, підвищення продуктивності праці на одного працівника, раціонального використання трудових ресурсів та фонду оплати праці, виключено з 04.09.2020 року із штатних розписів структурних підрозділів апарату управління комбінату наступні штатні одиниці, зокрема по ш. “Октябрська”, де працював позивач - по ш. “Октябрська” Апарат управління шахти: заступник директора з виробництва - 1 штатна одиниця; Заступник головного інженера з буропідривних робіт -1 штатна одиниця; Виробничий відділ: інженер 2 категорії - 1 штатна одиниця. Разом виключається - 3 штатні одиниці. Усього виключається по апарату управління шахти - 3 штатні одиниці.

       Усього виключається по структурним підрозділам комбінату - 12 штатних одиниць.

       Згідно п.6,7 вказаного наказу начальнику відділу кадрів комбінату ОСОБА_3 забезпечити ознайомлення з цим наказом персонально під підпис працівників, посади яких виключаються згідно пункту 1. Запропонувати вказаним працівникам (з урахуванням кваліфікації та стану здоров`я таких працівників) переведення за їх згодою на вільні, вакантні посади. У випадку відмови від продовження роботи після скорочення штату працівників, припинити трудовий договір з такими працівниками згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України у строки, передбачені статтею 32 КЗпП України (а.с. 10-11).

       Позивач був ознайомлений з вищевказаним наказом 06.07.2020р., зробив відмітку про свою не згоду з ним, про що свідчить лист ознайомлення, який є в матеріалах справи (а.с. 51 ).

       Згідно виписки         із штатного розпису шахти “Октябрська” на 10 липня 2010 року (дату видання наказу №1296-К про переведення позивача ) загальна кількість штатних одиниць по виробничому відділу - 6, серед яких 5 одиниць - диспетчерів та 1 одиниця - інженера 2 категорії (а.с. 63-68).

       Згідно виписки із штатного розпису шахти “Октябрська” на 04 вересня 2020 року загальна кількість штатних одиниць по відділу - 6, серед яких 5 одиниць - диспетчерів та 1 одиниця - інженера 2 категорії (а.с. 75-79).

       Згідно виписки із штатного розпису шахти “Октябрська” на 01 вересня 2020 року загальна кількість штатних одиниць по відділу - 5, серед яких 5 одиниць - диспетчерів (а.с.75-79), що свідчить про наявність на ПАТ "Кривбасзалізрудком" змін в організації виробництва і праці, які потягли за собою скорочення штату.

       06.07.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вакансіями ПАТ “Кривбасзалізрудком” проте згоду на переведення на жодну з них він не надав (а.с.51)

       14.07.2020 року ОСОБА_1 було вручене попередження про вивільнення та запропоновані вакантні робочі місця, станом на дату ознайомлення з вказаним попередженням, проте, ОСОБА_1 не надав згоду на переведення (а.с.61).

       07.08.2020 року, 04.09.2020 року, 11.09.2020 року ОСОБА_1 було повторно запропоновано вакантні посади (станом на 07.08.2020 р., 04.09.2020 р., та 11.09.2020р. відповідно), але ОСОБА_1 знов-таки не надав згоду на переведення (а.с.70-87).

       14.09.2020 року ОСОБА_1 було повторно запропоновано вакантні посади станом на день звільнення, але ОСОБА_1 і в день звільнення обрати для переведення жодну з запропонованих посад бажання не виявив (а.с.47), що неодноразово не заперечувалося ним і при розгляді справи в судових засіданнях.

       Ознайомлення позивача з попередженням про вивільнення відбулося не пізніше двох місяців, що свідчить про дотримання відповідачем встановленого законом строку для попередження про майбутнє вивільнення.

       Таким чином, вищенаведеним повністю спростовуються твердження позивача, які викладені в позовній заяві з приводу того, що відповідач не вживав заходів для працевлаштування позивача.

27.08.2020 року ПАТ “Кривбасзалізрудком” звернулось до первинної профспілкової організації НПГУ ПАТ “Крибасзалізрудком”, членом якої був позивач, з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 №53-02/2612 від 27.08.2020р. (а.с. 54).

Відповідно до наданої адміністрації ПАТ “Кривбасзалізрудком” відповіді вих.№76 від 11.09.2020р., первинна профспілкова організація НПГУ ПАТ “Крибасзалізрудком” не надала згоду на звільнення ОСОБА_1 без відповідного правового обґрунтування (а.с.52-53).

       Позивач з 11.07.2011р. по 14.09.2020р. працював у виробничому відділі дільниці №40 ш. «Октябрська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді інженера 1-ї категорії (наказ про переведення №1296-к від 11.07.2011р.), фактично займаючи штатну одиницю інженера 2-ї категорії, яка була єдиною у виробничому відділі ш. “Октябрська”, що підтверджено поясненнями свідків та виписками із штатного розпису ПАТ “Кривбасзалізрудком” .

       Згідно п.15 Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29.12.2004р. для інженерів встановлюються кваліфікаційні вимоги:

       Інженер I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією інженера II категорії - не менше 2 років.

       Інженер II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією інженера - не менше 1 року.

       Інженер: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

       Отже зайняття позивачем посади інженера 1-ї категорії при наявності в штатному розписі підприємства штатної одиниці інженера 2-ї категорії не суперечить нормам чинного законодавства та навіть створювало переваги для працівника у формі отримання вищої заробітної плати.

Згідно наказу №1626-к від 14 вересня 2020 року його було звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із скороченням штату працівників.

       Виходячи з витягів з штатних розписів виробничого відділу ш. “Октябрська” на підприємстві відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва, що потягло за собою зміну штатного розпису та вивільнення 1 одиниці робочого місця - інженера виробничого відділу ш. “Октябрська”.

       Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

       При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

       Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

       При цьому не заслуговують на увагу посилання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що рішенням ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” від 11.09.2020 року відповідачу було відмовлено в наданні згоди на його звільнення, з огляду на наступне.

       Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

       Відповідно до довідки, наданої позивачем до позовної заяви №90 від 08.10.2020 року вбачається, що станом на 08.10.2020р. ОСОБА_1 є членом виборного органу ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” та обраний головою ревізійної комісії ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” .

       В той же час, в судовому засіданні 13.09.2021р. третьою особою по справі було повідомлено, що вищевказана довідка була видана помилково і позивач був членом ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” на день звільнення 14.09.2020р., а не членом виборного органу, що підтверджується довідкою ППО НПГУ №129 від 06.09.2021р..

       Згідно із частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

       Отже, розглядаючи трудовий спір, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

       Виходячи з наведених норм та враховуючи те, що необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

       Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі N 158/2336/18 та Постанові від 04 грудня 2019 року у справі N 447/1236/18 та Постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі N 214/7688/18, провадження N 61-4886св20.

       Як вбачається із матеріалів справи – листа ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком” №76 від 11.09.2020 року профспілковою організацією було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 через те, що на думку профспілкових органів, адміністрацією підприємства при вивільненні позивача було порушено вимоги ст.40, ч.2 ст.40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України

       За результатами такої оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної відмови.

       До того ж факт ознайомлення позивача з вакантними посадами на підприємстві та його відмова від запропонованих вакансій також підтверджується поясненнями самого позивача в судових засіданнях.

       Що стосується ненадання відповідачем до подання копії наказу №2861 від 02.07.2020р. “Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління комбінату”, то сам розгляд відповідного подання третьою особою по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ППО НПГУ ПАТ “Кривбасзалізрудком”, свідчить про його обґрунтованість. Крім того, матеріали справи не містять доказів, якими б відповідний наказ витребовувався позивачем чи третьою особою по справі, для розгляду подання, та не був наданий відповідачем.

       Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

       При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

       Як вбачається із матеріалів справи, попередження від 14.07.2020 року ОСОБА_1 був особисто під підпис попереджений про наступне вивільнення не раніше ніж 14.09.2020 року із одночасною пропозицією іншої роботи згідно переліку вакансій від 14.07.2020 року.

       Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідно до наказу № 2861 від 02.07.2020р. «Про внесення змін до штатних розписів по структурним підрозділам комбінату та апарату управління» № 2861 від 02 липня 2020 року передбачено введення до штатного розпису 4-х штатних одиниць.

       Як вбачається з п.1 вказаного наказу зі штатних розписів структурних підрозділів та апарату управління з 04.09.2020 року було передбачено виключення 12 штатних одиниць, в тому числі заступників директорів з виробництва, посади яких входили до штатних розписів структурних підрозділів 4-х шахт.

       Водночас, п. 2 вказаного наказу було передбачено включення до штатного розпису виробничого відділу апарату управління з 04.09.2020р. 4-х штатних одиниць заступників директорів з виробництва.

       Тобто, працівники, які працювали на посадах заступників директорів з виробництва шахт (структурних підрозділів) відповідача, були переведені на ті самі посади, а саме, заступників директорів з виробництва, але вже до виробничого відділу апарату управління ПАТ «Кривбасзалізрудком».

       10.07.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з вакансіями ПАТ “Кривбасзалізрудком” станом на 10.07.2020 року з урахуванням кваліфікації та стану здоров?я, проте згоду на переведення на жодну з них він не надав.

       14.07.2020 року ОСОБА_1 було вручене попередження про вивільнення та запропоновані вакантні робочі місця, станом на дату ознайомлення з вказаним попередженням, проте, ОСОБА_1 не надав згоду на переведення.

       07.08.2020 року, 04.09.2020 року, 11.09.2020 року ОСОБА_1 було повторно запропоновано вакантні посади (станом на 07.08.2020 р., 04.09.2020 р., та 11.09.2020р. відповідно), але ОСОБА_1 знов-таки не надав згоду на переведення.

       Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ознайомлював позивача з вакансіями по підприємству, а саме: 10.07.2020р., 14.07.2020р., 07.08.2020р., 04.09.2020р., 1.09.2020р., а також 14.09.2020р..

       Як встановлено судом, станом на 14.07.2020р. та пізніше вакансії заступників директорів з виробництва виробничого відділу апарату управління були зайняті, що унеможливлювало надання їх для ознайомлення позивачу.

       Крім того, як було встановлено судом, та не заперечувалося позивачем, посади заступників директора з виробництва потребують відповідної кваліфікації, передбачають роботу в підземних умовах, а така заборонена позивачу за станом здоров`я.

       Отже, відповідач, під час скорочення штату, запропонував позивачу посади, які були вільними на час скорочення штату та, які відповідають кваліфікації, досвіду, стану здоров`я позивача, що свідчить про недопущення відповідачем порушення трудових прав та гарантій ОСОБА_1 , визначених ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а доводи позивача щодо не пропозиції інших вакансій, фактично не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказів того, що скорочення посади позивача відбулося з порушенням прав позивача, матеріали справи не містять.

       Посилання позивача в судовому засіданні на те, що підприємство відповідача мало запропонувати позивачу всі вакантні місця на підприємстві, не приймаються судом до уваги, оскільки власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

       Тобто, роботодавець має запропонувати робітнику вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, а не будь яку вакансію, наявну на підприємстві.

       Аналогічні правові висновки міститься в Постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 760/7037/17-ц, провадження N 61-41088св18, Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі N 288/126/18, провадження N 61-22617св19 та Постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі N 214/7688/18, провадження N 61-4886св20.

       На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про поновлення на роботі, оскільки при звільненні позивача з підприємства, відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства: відповідачем були запропоновані вакантні посади, відповідачем при наданні ОСОБА_1 інформації щодо вакантних посад було надано переліки вакансій на підприємстві, в тому числі тих, на які позивач міг би бути переведеним однак, позивач від всіх пропозицій переведення відмовився. Тобто, в даному випадку позивач самостійно, на власний розсуд визначив не прийнятність для себе запропонованих посад та за результатами їх розгляду не обрав жодної із запропонованих. При цьому, позивачем не надано доказів існування на підприємстві інших посад, які не пропонувалися позивачу, які могли бути зайняті ним з урахуванням його освіти, досвіду, кваліфікації тощо.

       Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року с праві № 461/536/17-ц суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності в рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

       Таким чином, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

       Ураховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

       Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

       При цьому висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

       Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15.

       Судом встановлено, що відмовляючи у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , первинна профспілкова організація виходила з того, що останньому не були запропоновані всі наявні на підприємстві вакансії, що спростовується матеріалами, дослідженими в ході розгляду даної справи. Інших доказів, які спростовують дану обставину, позивачем суду не надано.

       За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення працівника не є обґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2021 року.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», юридична адреса: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ- 00191307.

Третя особа: Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ,юридична адреса: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 26139132.

                        Суддя:         Ю. В. Козлов