справа № 2-3748/12 головуючий у суді І інстанції Шаповалова К.В.

провадження № 22-ц/824/11086/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В.,

суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,

з участю секретаря Мариненко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Родовід Банк», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВердиктКапітал», Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого листа №369/3748/14 від 03 лютого 2015 року таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №2-3748/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

У січні2021 року ОСОБА_1 а звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого листа №369/3748/14 від 03 лютого 2015 року таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №2-3748/12. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року було задоволено позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Родовід Банк заборгованість за кредитним договором №_77.2/сз-424.07.2 в сумі 125 016,70 доларів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11 березня 2014 року становить 1 154 641,74 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та три відсотки річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 1 147 575,82 грн. та судовий збір в розмірі 3219 грн.. 03 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 369/3748/14 від 03 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн. 28 квітня 2015 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі вищевказаного виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження № 47408160 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн.

В подальшому, 04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту №_77.2/СЗ-424.07.2 від 21 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 . У листопаді 2019 року, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 47408160 з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал». Свої вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» мотивували тим, що рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та на виконання вищевказаного рішення суду був виданий виконавчий лист № 369/3748/14 від 03 грудня 2015 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі №2-3748/12, провадження: 6/369/34/20 від 16 червня 2020 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №_77.2/сз-424.07.2 було відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», була та обставина, що згідно з повідомленням № 15.1-11-6.6/2907 від 03 червня 2015 року встановлено, що зобов`язання за кредитним договором №_77.2/СЗ-424.07.2 від 21 грудня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», виконані у повному обсязі. У зв`язку з вищевикладеним договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. 21 грудня 2007 року за реєстровим №1989, припинив дію.

Заявниця вважає, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед банком за кредитним договором №_77.2/СЗ- 424.07.2 від 21 грудня 2007 року. Тому, на її думку обов`язок боржника ( ОСОБА_1 ) відсутній повністю, у зв`язку з його припиненням, а саме - добровільним виконанням боржником. Враховуючи викладене просила суд, визнати виконавчий лист виданий Києво-Святошинським судом Київської області №369/3748/14 від 03 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити новее судове рішення, яким заяву задовольнити.

При цьому зазначає, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року було встановлено, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед банком за кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказує, що добровільне виконання боржником своїх зобов`язань відноситься до матеріально - правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

13 вересня 2021 року до суду надійшов відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «ВердиктКапітал». Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 02 липня2021 року встановлено строк на подання відзиву до 09 липня 2021 року. Відповідно до зворотнього поштового повідомлення ТОВ «Вердикт Капітал» отрималоухвалу про відкриття провадження 23 лиипня 2021 року (т.3, а.с.149). Разом з тим, відзив направлено електронною поштою13 вересня 2021 року. Будь-які посилання на наявність поважних причин пропуску строку для подання відзиву у ньому не зазначено.Враховуючи викладене, відзив не приймається до розгляду апеляційним судом, оскільки було порушено строк на його подання, у зв`язку з чим залишається без розгляду.

Заявник та її представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВердиктКапітал» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 125 016,70 доларів США (сто двадцять п`ять тисяч шістнадцять доларів США сімдесят центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становило 1 154 642,74 грн. (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот сорок одна гривня сімдесят чотири копійки), пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та три відсотки річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 1 147 575,82 грн. (один мільйон сто сорок сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн.. вісімдесят дві копійки) та судовий збір в розмірі 3219 грн. (три тисячі двісті дев`ятнадцять грн..). У решті позовних вимог відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

07 травня 2014 року Апеляційний суд Київської області розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року ухвалив апеляційну скаргу відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року залишити без змін.

03 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 369/3748/14 від 03 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн.

28 квітня 2015 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі вищевказаного виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження № 47408160 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн.

Згідно витягу з протоколу засідання кредитного комітету АТ «Родовід Банк» 19 травня 2015 року, кредитним комітетом було розглянуло заяву ОСОБА_1 відносно надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна, а саме земельної ділянки площею 0,1272 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що виступало забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором №_77.2/СЗ- 424.07.2 від 21 грудня 2007 року. Заборгованість за яким, згідно протоколу, станом на 14 травня 2015 року складала: 98 999, 40 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 26 017, 30 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також 1 147 575,82 грн. - заборгованість за пеню та 3% річних, та 3 441,00 грн. судовий збір, що підлягають стягненню згідно рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року.

Таким чином, 19 травня 2015 року кредитним комітетом АТ «Родовід Банк» було прийнято рішення надати дозвіл на добровільну реалізацію заявницею заставного майна за ціною реалізації не меншою ніж та, що запропонована Позичальницею - ОСОБА_1 , а саме: 25 500,00 США, а також прийнято рішення, що суму заборгованості за Рішенням суду, що залишиться після надходження до Банку коштів отриманих від добровільної реалізації Заставного майна, продовжувати стягувати в ході виконавчого провадження, відкритого на підставі поданих Банком до органів Державної виконавчої служби виконавчих листів виданих 03 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області згідно Рішення суду.

03 червня 2015 року згідно договору купівлі-продажу серія НАН 250964 ОСОБА_1 було реалізовано Заставне майно в рахунок погашення заборгованості та сплачено банку 537 305, 86 грн. (п`ятсот тридцять сім гривень триста п`ять гривень вісімдесят шість копійок).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що немає достатніх доказів того, що ОСОБА_1 виконала рішення Києво-Святошинського районного суду від 11 березня 2014 року у повному обсязі. Виконавчий лист видано правомірно на підставі рішення цього ж суду від 11 березня 2014 року, яке набрало законної сили. У разі задоволення боржником вимог стягувача за виконавчим листом, питання про закриття виконавчого провадження вирішується уповноваженою особою в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Представником боржника не надано достатніх та допустимих доказів за якими суд може встановити, що виконавчий лист, є таким, що не підлягає виконанню.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

За змістом ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.3 ст. 431 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної вище процесуальної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку:

1) якщо його було видано помилково;

2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі №2-3748/12, провадження: 6/369/34/20 від 16 червня 2020 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №_77.2/сз-424.07.2 було відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», була та обставина, що згідно з повідомленням № 15.1-11-6.6/2907 від 03 червня 2015 року встановлено, що зобов`язання за кредитним договором №_77.2/СЗ-424.07.2 від 21 грудня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», виконані у повному обсязі. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви суд встановив, що рішення суду про стягнення заборгованості та зобов`язання за кредитним договором є виконаними, тобто договір припинив дію, внаслідок його виконання.

Зазначена ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі №2-3748/12, провадження: 6/369/34/20 від 16 червня 2020 року ні банком, ні ТОВ «Вердикт Капітал» не оскаржувалася і набрала чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судовим рішенням встановлено факт виконання ОСОБА_1 судового рішення та зобов`язання за кредитним договором №_77.2/СЗ-424.07.2 від 21 грудня 2007 року, який внаслідок виконання припинив свою дію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що немає достатніх доказів того, що ОСОБА_1 виконала рішення Києво-Святошинського районного суду від 11 березня 2014 року у повному обсязі неогрунтованими та безпідставними, такими, що суперечать встановленим обставинам у справі, а отже, суд першої інстанції дійшов помилковго висновку, що боржником не надано достатніх та допустимих доказів за якими суд може встановити, що виконавчий лист, є таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність матеріально-правових обставин для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника відсутній у зв`язку з його припиненням, в розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а отже, не потребує доказування у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та висновки, викладені у ньому зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданупредставником - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Визнати виконавчий лист виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області №369/3748/14 від 03 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів в розмірі 2 305 436,56 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

В.А. Нежура