Провадження № 2/679/372/2021

Справа № 679/740/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 вересня 2021 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Панчук В.О.,

справа номер 679/740/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Нетішин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 17 березня 2020 року у розмірі 18603 грн 78 коп, судовий збір у розмірі 2270 грн та клопотанням про розгляд справи за відсутністю позивача.

В обґрунтування позову АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 приєднавсь до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №Б/Н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір. Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором, а тому станом на 05 квітня 2021 року має заборгованість в сумі 18603 грн 78 коп, яка складається з 14387 грн 45 коп - заборгованості за кредитом, 4216 грн 33 коп - заборгованості за відсотками, 0 грн - штрафи.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року відкрито провадження в справі та призначено судовий розгляд по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Проте, представник за довіреністю №22939404-К-Н-О від 17 березня 2021 року ОСОБА_2 долучив до позовної заяви клопотання про проведення розгляду справи у його відсутність, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

21 вересня 2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 березня 2020 року звернувся до ПАТ «Акцент-Банк», у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 17 березня 2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту https://a-bank.com.ua/terms.

АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк» у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 квітня 2018 року змінено організаційно-правову форму та назву позивача, про що зазначено в п. 1.1. його Статуту.

Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором №Б/Н від 17 березня 2020 року про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Акцент-Банк», що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом.

АТ «Акцент-Банк» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом тим, що між сторонами був укладений кредитний договір №Б/Н від 17 березня 2020 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак останній не виконував зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: копію Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 17 березня 2020 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила»; витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна»; розрахунок заборгованості станом на 05 квітня 2021 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №SAMABWFC10073159391 від 17 березня 2020 року, станом на 05 квітня 2021 року існує заборгованість в сумі 18603 грн 78 коп, яка складається з 14387 грн 45 коп - заборгованості за кредитом, 4216 грн. 33 коп. - заборгованості за відсотками, 0 грн. - штрафи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №Б/Н від 17 березня 2020 року станом на 05 квітня 2021 року в розмірі 18603 грн 78 коп, яка складається з 14387 грн 45 коп - заборгованості за кредитом, 4216 грн 33 коп - заборгованості за відсотками, 0 грн - штрафи.

Частина 5 ст. 263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №Б/Н від 17 березня 2020 року посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» як невід`ємні частини договору.

Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 17 березня 2020 року, відсутня інформація яку картку клієнт бажав оформити з підписанням даної заяви, розмір кредитного ліміту, який клієнт бажав отримати на кредитну карту, відсутні відомості про фактичне отримання останнім кредитної картки, строк дії карти, а також умови про розмір відсотків, які клієнт повинен сплачувати за користування кредитом, а також умови повернення кредиту та будь-які інші обставини, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами.

У анкеті-заяві зазначено лише про згоду позичальника з тим, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають Договір про надання банківських послуг, при цьому, неможливо зробити висновок, у чому саме полягають ці послуги, анкета - заява містить лише особисті анкетні дані ОСОБА_1 .

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді предмет договору (вид кредитування, розмір кредитного ліміту) ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, строки повернення кредиту.

Крім того, судом з`ясовано, що між сторонами був укладений лише договір про надання банківських послуг від 06 серпня 2020 року, а докази стосовно укладення кредитного договору №SAMABWFC10073159391 від 17 березня 2020 року, за яким позивачем здійснено розрахунок заборгованості та за яким він просить стягнути заборгованість, суду не надані.

Також суд зазначає, що до позову банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна GOLD», який не містить підпису відповідача та який би засвідчував його ознайомлення з умовами кредитування в частині строку, розміру відсотків за користування кредитними коштами, строку повернення кредиту та інше.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Тобто, банк на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надавати суду підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Витягу з Тарифів та Витягу з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про предмет договору, розмір відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» ).

Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 ПАТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), які в силу ч. 2 ст. 416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача карткового рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником та за яким договором.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення з боржника заявленої суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14387 грн 45 коп.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18).

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам також не підлягають задоволенню, оскільки сторони договору не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому суд відмовляє в позові в повному обсязі за недоведеністю.

Суд звертає увагу на процесуальний обов`язок позивача вчасно надавати до суду першої інстанції належні і допустимі докази, що передбачено ст. 83 ЦПК України. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивач є юридичною особою банківською установою, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на те, що представник позивача обізнаний із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В письмовій заяві про розгляд справи за відсутності представника позивача, останнім зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позивачем в порушення положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів визначення сторонами розміру кредиту, отримання відповідачем суми кредиту, а також ознайомлення відповідача, як споживача послуг, з процентною ставкою по кредиту, що в свою чергу виключає стягнення заборгованості за непідтвердженими кредитними правовідносинами, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Належні докази про укладання сторонами саме кредитного договору №SAMABWFC10073159391 від 17 березня 2020 року суду, на який позивач посилається в розрахунку заборгованості не надані.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором Б/Н від 17 березня 2020 року, проте таку заборгованість наводить у розрахунку заборгованості за договором №SAMABWFC10073159391 від 17 березня 2020 року.

Надаючи оцінку наданому позивачем до позовної заяви паспорту споживчого кредиту, то суд зазначає наступне.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», хоча і містить умови кредитування, строки, процентну ставку тощо, водночас матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту (а. с. 7), а лише у графі «підпис споживача» зазначено, що підпис клієнта ОСОБА_1 2020-03-17Е13:54:41+02:00 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 8414 з номера телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, Паспорт споживчого кредиту не підтверджує домовленості АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, тоді як умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті і залежатимуть від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача.

Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в Паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01 липня 2021 року. Більше того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Як встановлено вище, заява-анкета, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

За таких обставин, навіть у випадку підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту, враховуючи, що такий є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Тому суд не приймає до уваги вказаний документ.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.М.Гавриленко