ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД   м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М   У К РА Ї Н И                                                                                                                

01 жовтня 2010 року                                                                                 Справа № 2-1138/10

 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                      Мірошниченко Н.В.

при секретарі                                Вдовик Т.О.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватного підприємства “ДК “Столярова” про зобов”язання укласти трудовий договір та стягнення заробітної плати  в розмірі 3150 грн.

В С Т А Н О В И В:

    03.03.2010 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до приватного підприємства «ДК «Столярова» (відповідач), в якій  просить суд поновити йому пропущений строк (так як він зразу ж звернувся до прокуратури із заявою про порушення його трудових прав); зобов”язати відповідача укласти трудовий договір з 06.11.2008року по 30.01.2009 року та  виплатити заробітну плату в розмірі 3150 грн.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на свої звернення, після звільнення, до територіальної державної інспекції праці та до прокуратури. Вказані заяви були прийняті та розглянуті, однак листами від 06.03.09 № 409 та від 17.03.09 № 233с-09, 07.07.09 № 233с09 були надані рекомендації щодо звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Позивач зазначає, що 06.11.2008 р. його прийняли  на посаду охоронника до приватного підприємства «ДК «Столярова», що  підтверджується наявністю збереження у відповідача на сьогоднішній день трудової книжки позивача, журналів про графік (табелів) роботи охоронників на охоронній базі житлового масиву «Самарівка»  та записів-рапортів охоронників про здачу-прийому змін, власноручно написана записка директором ОСОБА_2 у грудні 2008 р. щодо звільнення  таких же працівників за власним бажанням приватного підприємства «ДК «Столярова». Оскільки заробітну плату не сплачували більш ніж три місяці, позивач 30.01.2009 року написав заяву про звільнення.  Директор обіцяла  здійснити з ним розрахунок, але трудову книжку не видала  та відмовилася від будь-якого спілкування.

15.09.2010 року позивач звернувся з заявою, відповідно до якої просив змінити підставу позову.  Однак, відповідно до ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову  до початку розгляду судом справи по суті, у зв”язку з чим суд відмовив в прийнятті заяви від 15.09.2010р.

На запит Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.04.10 № 447 Головне управління статистики у Дніпропетровській області листом від 28.04.20 № 18,11-1791 (а.с.75) підтвердило, що адреса відповідача відповідає адресі за якою надсилалась вся судова кореспонденція.

Представники приватного підприємства «ДК «Столярова»  в    судові засідання не з”явилися,  про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалив, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України та за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи.

           Заслухавши позивача, допитавши свідків та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

  Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою  про  вирішення  трудового спору  безпосередньо  до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного  суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або  повинен  був дізнатися про порушення свого права, а у справах про  звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

   Так як наказ про звільнення та трудова книжка позивачу відповідачем не видавалися, суд вважає можливим поновити позивачу строк для звернення до суду із позовною заявою.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні факт працевлаштування  ОСОБА_1 з 06 листопада 2008 р.по 30. січня 2009 року на посаді охоронника до  приватного підприємства «ДК «Столярова».

Данний факт підтверджується оригіналами журналів про графік (табелів) роботи охоронників на охоронній базі житлового масиву «Самарівка» (а.с. 29) та записів-рапортів охоронників про здачу-прийому змін (наданими оригіналами в судове засідання для огляду)(а.с. 33-43).

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства, установи, організації,  провадиться  в  день звільнення.  

ОСОБА_1 не надав суду доказів відносно своєї середньої заробітної плати. З матеріалів справи не вбачається, яку саме суму позивач мав отримувати за відпрацьований час.

За таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в розмірі мінімальної заробітної плати, що була встановлена у відпрацьований позивачем період, а саме: з 06 листопада 2008 року по 30 січня 2009 року.

  Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин звільняються від сплати державного мита.

  Відповідно п.1 ч.3 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України  не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати.

  На підставі наведеного, керуючись ст. ст.  232, 233, 234 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 27, 31, 57, 58, 60, 88, 209-214, 224- 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.                                                                                                                      

 Зобов”язати приватне підприємство “ДК “Столярова” укласти з ОСОБА_1 трудовий договір з 6 листопада 2008 року по 30 січня 2009 року та виплатити на користь  ОСОБА_1  за період  з 6 листопада 2008 року по 30 січня 2009 року заборгованість в розмірі мінімальної заробітної плати, що була встановлена у відпрацьований позивачем період.

 Стягнути з приватного підприємства “ДК “Столярова” на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 грн.

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії .

         Рішення може  бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку  до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення  без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.  

Суддя:                                                                              Н.В.Мірошниченко