ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД   м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 року                                                                                                         Справа № 2-837/10

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді  Мірошниченко Н.В.

при секретарі  Вдовик Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку , -

                          В С Т А Н О В И В :

            Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» ( позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (відповідачі) про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку . Позивач посилався на те, що відповідачі разом зі своїми двома доньками займають дві окремі кімнати в гуртожитку ВАТ "ДнСЗ", розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бердянська, 7 за період з січня 2005 року по грудень 2008 року за відповідачами утворилася заборгованість по оплаті за мешкання в гуртожитку в сумі 6287 грн. 94 коп., яку просив стягнути з відповідачів, а також судові витрати по справі.

           Справа судами розглядалася неодноразово.

           Ухвалою Індустріального районного суду від 14.06.2010року залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .            

   У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що згідно відповіді Дніпропетровської міської ради на запит позивача від 29.05.2006 року № 35-1231, вбачається, що органи місцевого самоврядування на час звернення позивача не можуть затвердити розміри цін тарифів на утримання гуртожитків (копія листа № 3/3608 додається. Оскільки постановою КМУ від 25.12.96 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої власті та виконавчих органів міських рад з регулювання цін (тарифів) в редакції від 11.03.2002 року встановлення граничних розмірів плати за проживання у гуртожитках  не відноситься до фіксованих або регульованих цін та тарифам, то встановлення розмірів плати за проживання у гуртожитках згідно зі               ст. 7 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» відносяться до вільних цін та тарифів. Тому підприємства, у відомі яких знаходились гуртожитки, вправі самостійно, виходячи із фактичних затрат, визначати розмір платні за проживання у гуртожитку. На підставі викладеного, виходячи із фактичних витрат на утримання гуртожитку, був виданий наказ генерального директора ВАТ «ДнСЗ» від 28.03.03р. №124 «Про встановлення платні за проживання у гуртожитку робочих та службовців» та розрахунком вартості одного ліжко-місця відповідно до якого платня для не робітників заводу складала 70 грн. за одне ліжко-місце в місяць (зазначені документи знаходяться в матеріалах справи). Як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС ОСОБА_1. та його дружина, мали 50% знижку по квартплаті та оплаті комунальних послуг. На повнолітніх дочок ці пільги не поширюються. На підставі викладеного, вартість проживання сім’ї ОСОБА_1 у гуртожитку з січня 2005 року складала 210 грн. (35+35+70+70грн).

У зв’язку зі зростанням витрат на утримання гуртожитку наказом по ВАТ «ДнСЗ» від 15.02.2006 року № 83 та розрахунком вартості одного ліжко-місця щомісячну плату з 01.03.2006 року для всіх категорій громадян встановлено у розмірі 90 грн. за ліжко-місце(зазначені документи знаходяться у матеріалах справи). З урахуванням 50% пільги на квартплату та оплату комунальних послуг, які поширені на ОСОБА_1. та його дружину, вартість проживання сім’ї ОСОБА_1 з 01.03.2006 року становила 270 грн. на місяць (45+45+90+90грн.)

            ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  у судове засідання з'явились, позовні вимоги визнали частково у розмірі 3500 грн., просили застосувати строк позовної давності.

           Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суду не повідомив.  

           Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 (наймач кім. №403 а.с.12,  згідно ордера № 80 від 19.12.1990 року ), ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (наймач кім. № 404, а.с.13,  згідно ордера № 16 від 15.11.1999 року) проживають у двох кімнатах № № 403,404 в гуртожитку належного ВАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власність на нерухоме майно від 22.04.2003 року належить державі в особі Верховної Ради України та знаходився до 01.12.2008 року на балансі і обслуговуванні ВАТ "Дніпропетровський стрілочний завод". Актом прийому-передачі від 30.11.2008 року гуртожиток передано в комунальну власність на баланс КП "Жилсервіс-3".

           Відповідно до ст. 38 Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР  від 3 червня 1986 року № 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування  житловою площею та за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Відповідачам за мешкання в гуртожитку щомісячно нараховувалася оплата із розрахунку на чотирьох осіб. Так як ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, то він та його дружина ОСОБА_2 мають 50% знижку по квартплаті та оплаті комунальних послуг. На їх повнолітніх дітей ці пільги не поширюються. Відповідачі не є працівниками заводу.

          Згідно наказу по ВАТ “ДнСЗ” №124 від 08.03.2003 року вартість одного ліжко-міста не працівникам заводу складала 70 грн. Кімната розрахована на два ліжко-міста. Виходячи з цього вартість проживання сім’ї відповідачів у гуртожитку з 01.12.2005 року складала 210 грн. (35 грн.+35грн.+70 грн.+70 грн.) на місяць.

          У зв’язку із зростанням витрат на утримання гуртожитку наказом по ВАТ “ДнСЗ” від 15.02.2006 року №83 щомісячну плату з 01.03.2006 року для всіх категорій громадян встановлено у розмірі 90 грн. за ліжко-місто.  З урахуванням 50% пільги на квартирну плату та оплату комунальних послуг, які поширені на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вартість проживання з 01.03.2006 року для їх сім’ї склала 270 грн. (45грн.+45грн.+90грн.+90грн.) на місяць.

           Як встановлено ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

           Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.   Доводи відповідачів у частині незгоди із наказом № 83  від 15 лютого 2006 року та незгоди із розрахунком витрат на проживання у гуртожитку, не можуть бути прийняти судом, оскільки встановлені тарифи відповідачами в судовому порядку не оскаржувались, але про існування вказаного наказу вони дізнались 02.03.2006року (список жильців, проживаючих у гуртожитку станом на 01.03.2006 року, з відміткою про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з  вищевказаним наказом та акт від 02.03.2006 року (а.с. 154, 158). Докази про звернення відповідачів до керівництва підприємства зі скаргами про необґрунтованість тарифів за проживання в гуртожитку, також відсутні.

           Як зазначено ст. 64  Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору, тому заборгованість за проживання в гуртожитку підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Відповідно ст.257 Ц ивільного кодексу  України, загальний  термін для захисту порушеного права встановлюється в три  роки.

Враховуючи, що відповідачами у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням строку позовної давності, тобто з  відповідачів солідарно необхідно стягнути заборгованість в розмірі  5617 грн.60 коп.

Згідно ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64, 68, 131 Житлового кодексу України, п.п. 38,39 “Примірного Положення про гуртожитки”, ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 59, 60, 88, 202, 208, 214, 215, 216 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський стрілочний завод” задовольнити частково.

           Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський стрілочний завод” заборгованість за проживання в гуртожитку  в розмірі –                  5617 грн.60 коп., судовий збір – 62 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., а всього стягнути 5710 грн.48 коп.

           В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                        Н.В.Мірошниченко