УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

21.09.2021

м. Одеса

Справа №  522/17875/21

Провадження № 2/522/8360/21

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ярема Х.С. розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Позивач просить скасувати рішення Вищої КДКА № VIII-008/2021 від 04.08.2021 та направити на новий розгляд з поновленням пропущеного строку подачі скарги.Відповідно до ст. 186 та ст. 187 ЦПК України суддя до відкриття провадження у справі, після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.175 і 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом та лише за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відкриває провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України від 04.08.2021, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Одеській області від 23.02.2021 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 – залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та інтересу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI.

Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність (ст. 2 Закону № 5076-VI).

Діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Цей висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно із частинами першою та п`ятою статті 50 Закону №5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи мету створення та коло повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №817/66/16 дійшла висновку, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Отже, спір про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №607/3128/16-ц, у якій зокрема зазначено, що з аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можна зробити висновок, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (справа № 6-2750цс15) зроблено правовий висновок, що суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. З огляду на наведене спір у справі за позовом адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів, особою, яка не є адвокатом, а є особою, що подала відповідну скаргу на дії адвоката, незмінює належності вирішення такого спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір має публічно-правовий характер, а не приватно-правовий, оскільки перебдачає надання оцінки судом правильності управлінських повноважень цього органу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ч.5 ст.186 ЦПК України, суд роз`яснює позивачу його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства шляхом звернення, з дотриманням територіальної підсудності, з позовом до окружного адміністративного суду.

Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спору, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.19, 186, 259, 261, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу його право звернення до суду із зазначеною вимогою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у п`ятнадцяти денний строк з дня отримання копії ухвали.

       Суддя                                           Х.С. Ярема