РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2787/19

17 вересня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/2787/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 05 червня 2004 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрували шлюб в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №75. У спільному шлюбі, у їхній сім`ї, народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після одруження сім`я ОСОБА_10 проживала у батьків ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 .

У квітні 2005 року сім`я ОСОБА_10 переїхала проживати до будинку бабусі ОСОБА_1 та проживали за адресою: АДРЕСА_3 , але у серпні того ж року повернулись проживати до батьків ОСОБА_6 .

Починаючи з квітня 2006 року сім`я ОСОБА_10 перейшла проживати до квартири яка належить матері ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 де проживали до липня 2010 року.

Влітку 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 почали будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка належить батьку ОСОБА_6 - ОСОБА_5 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За запевненням ОСОБА_6 , житловий будинок, який розпочало будувати подружжя, на земельній ділянці, котра належить батьку останнього, у будь-якому разі буде їхньою спільної сумісною власністю. У позивача на той період часу не було жодних сумнівів не довіряти своєму чоловікові, а тому житловий будинок подружка почало будувати на зазначеній земельні ділянці. Батьки ОСОБА_6 так само запевнювали, що будинок будується саме для подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Будівництво житлового будинку проводилось за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя.

Оскільки житловий будинок майже був завершений і придатний для проживання, у січні 2013 року, сім`я ОСОБА_10 перейшла проживати до новозбудованого житлового будинку. Під час проживання у новобудові, спільними зусиллями подружжя завершувались вiдповiднi роботи, обмебльовувались житлові кімнати тa обставлялись нежитлові приміщення. Будинок підключений до електромережі, газопостачання, водопостачання та водовідведення. У будинку встановлено автономне опалення. За час спільного проживання подружжям придбано наступне майно, яке наявне у новозбудованому житловому будинку: - кухонна стінка вартістю 11899,00 грн. (придбана у травні 2017 року); - газова плита вартістю 2900,00 грн.; - витяжка вартістю 2763,00 грн; стiл кухонний та стільці вартістю 7500,00 грн.; - холодильник вартістю 7000,00 грн.; - пилосос вартістю 1549,00 грн.; - стiл дубовий вартістю 10000,00 грн.; - м`яка частина - 1 вартістю 16500,00 грн.; - м`яка частина 2 вартістю 4800,00 грн.; - тумба під телевізор вартістю 500,00 грн.; - телевізор (плазма) вартістю 15000,00 грн.; телевізор (звичайний) вартістю 1000,00 грн.; - ліжко дерев`яне вартістю 3900,00 грн.; - тумби приліжкові у кількості двох штук вартістю 5000,00 грн.; - шафа купе вартістю 2388,00 грн. (придбана у грудні 2012 року); - набір «Омега» вартістю 2230,00 грн. (придбаний у липні 2013 року); - більярдні столи у кількості двох штук вартістю 16000,00 грн.; - стіл комп`ютерний вартістю 800,00 грн.; - комп`ютер вартістю 1500,00 грн.; - пральна машина вартістю 6999,00 грн.; - мікрохвильова піч вартістю 1670,00 грн.; - мультиварка вартістю 749,00 грн.; - люстра (котра висить у залі) вартістю 2871,00 грн.; - матрац вартістю 1700,00 грн.; - ванна вартістю 4399,00 грн.; - тумба з умивальником вартістю 1907,00 грн; - унітаз вартістю 1604,00 грн.; - дзеркало у ванній кімнаті вартістю 700,00 грн.; - килимове покриття у залі вартістю 5100,00 грн., у коридорі вартістю 2000,00 грн., на кухні вартістю 1000,00 грн., у спальній кімнаті вартістю 1000,00 грн., на другому поверсі два штуки загальною вартістю 1200,00 грн.; килимовi доріжки у кількості трьох штук загальною вартістю 3000,00 грн.; - штори у спальній кімнаті вартістю 2100,00 грн.; - тюль у спальній кімнаті вартістю 1500,00 грн. - штори та тюль у залі загальною вартістю 2000,00 грн.; - тюль на кухонному вікні вартістю 900,00 грн.; - тюль на вікнах на другому поверсі загальною вартістю 700,00 грн.; - підставка для вазонів вартістю 350,00 грн.; - меблевий набір (з плити) вартістю 1000,00 грн.; - ліжко двоспальне з матрацом вартістю 500,00 грн.; - ліжко дитяче розкладне вартістю 500,00 грн.; - котел газовий та батареi вартістю 16000,00 грн.; - двері ПВХ у кількості двох штук вартістю 2817,00 грн. Загальна вартість майна становить 177495,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований у АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташований у АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_1 . Скасувати право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки розташованих у АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 88747,50 грн в порядку грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подано відзив на позов, у якому останні проти позову заперечують. Зазначають, що спірна земельна ділянка із незавершеним будівництвом була успадкована ОСОБА_5 від батька, в подальшому будівництво було продовжено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за рахунок заощаджень. За рахунок коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було лише придбано металочерепицю, змонтовано опалення, придбано та змонтовано секції огорожі від вулиці, встановлено підлогу із заготовлених відповідачами пиломатеріалів у певних кімнатах. Однак, такі вкладення не є підставою для визнання будинку власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Також, просять врахувати, що спірний житловий будинок не введений в експлуатацію і вважається незавершеним будівництвом.

Також, представником відповідача ОСОБА_6 подано відзив на позов, у якому останній проти позову заперечує щодо визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя з аналогічних підстав, як і інші відповідачі. З приводу стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 88747,50 грн в порядку грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності, зазначає, що вцілому не заперечує проти поділу майна подружжя, і наводить орієнтовний спосіб такого поділу. Однак, проти стягнення грошової компенсації заперечує, оскільки майно є подільним.

Позивач та представник позивача у судових засіданнях позов підтримали з підстав наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у відзивах.

Суд, заслухавши показання позивача, пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідачів, показання свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Малолюбашанської сільської ради народних депутатів №2 від 23.01.1992 р. виділено ОСОБА_12 , батьку відповідача ОСОБА_5 , жителю с.Лісопіль земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Костопільської районної ради народних депутатів дозволено ОСОБА_12 будівництво житлового будинку та господарських будівель у с.Лісопіль на земельній ділянці площею 0,18 га. Доручено районному архітектору видати забудовнику будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.

Паспорт на забудову земельної ділянки в с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області ОСОБА_12 затверджено у виконкомі Костопільської районної ради народних депутатів 29.05.1992 р. під №159. Дозвіл на право виконання будівельних робіт з побудови індивідуального житлового будинку було видано районним архітектором Марчишиним М.С. , при цьому вказано дату початку будівельних робіт 01.05.1992 р., дату закінчення будівельних робіт - 23.01.1995 р.

Ще за життя ОСОБА_12 на виділеній земельній ділянці побудовано сарай, залитий фундамент під майбутній житловий будинок та заготовлені окремі будівельні матеріали під будівництво нового будинку, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 помер. Після його смерті відрилася спадщина, у т.ч. на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 .

Згідно листа КП «Рівненське ОБТІ» №1991/019 від 19.11.2010 р. відсоток готовності незавершеного будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 станом на 10.11.2010 р. становить 7%, інвентаризаційна вартість - 16856 грн. Крім того, на земельній ділянці знаходиться сарай літ. «Б» вартістю 9196 грн.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22.12.2010 р. по справі №2-1590/2010 визнано за відповідачем ОСОБА_5 право власності на спадкове майно ОСОБА_12 , яке складається з незавершеного будівництва житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_5 у порядку спадкування набув право власності на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 що підтверджується судовим рішенням та Витягом про державну реєстрацію прав від 17.01.2011.

Згідно припису №37 управління ДАБІ у Рівненській області від 01.12.2014 р. ОСОБА_5 порушував вимоги законодавства, будівельних норм державних стандартів і правил під час виконання робіт з будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , збудованого у період з 2008 по 2011 роки, а саме: виконання будівельних робіт без затвердженої проектної документації. А тому постановлено вимогу у строк до 15.05.2015 р. виготовити будівельний паспорт та подати повідомлення про початок виконання будівельних робіт в управління ДАБІ у Рівненській області.

На виконання вказаного припису, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки відповідачем ОСОБА_5 було виготовлено Відділом архітектури і містобудування Костопільської райдержадміністрації 30.12.2014 р., а повідомлення про початок виконання будівельних робіт по житловому будинку та господарській будівлі по АДРЕСА_1 подано 15.01.2015, зареєстровано в інспекції ДАБІ у Рівненській області 19.01.2015 р. за №РВ062150190413.

Земельну ділянка площею 0,18 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с.Лісопіль Костопілського р-ну Рівненської області, передано у власність ОСОБА_5 на підставі рішення Малолюбашанської сільської ради від 17.02.2011 р. №68 в порядку безоплатної приватизації, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №386382 від 22.10.2012 р.

05 червня 2004 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , актовий запис №75, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторне) серія НОМЕР_2 . У шлюбі у них народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

ОСОБА_1 з дітьми зареєстровані у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1605/01 від 08.10.2019, виданою виконкомом Малолюбашанської сільської ради.

З показань позивача, пояснень сторін встановлено, що після одруження сім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали у рідні та в орендованому житлі, а у 2010 році було прийнято рішення про будівництво житлового будинку.

Із показань свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 та наданих суду письмових доказів встановлено, що будівництво житлового будинку у АДРЕСА_1 відбувалося за рахунок коштів та трудових затрат ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які переважно домовлялися із бригадами будівельників та оплачували їх роботу, спільно з ОСОБА_6 доставляли на будівництво будівельні матеріали. Коштами у будівництві брала участь ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , особистою працею - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 . Участь родини ОСОБА_1 у будівництві будинку, як грошовими коштами так і особистою працею, не заперечується відповідачами.

Також, із показань свідків та пояснень сторін встановлено, що метою будівництва спірного будинку було спільне проживання у ньому сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Хоча сім`я Ниток наприкінці 2012 року переїхали проживати у будинок, а з 27.11.2015 ОСОБА_1 з дітьми у ньому зареєстровані, на даний час житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію і вважається незавершеним будівництвом.

Згідно приписів ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначені правові висновки міститься в постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 2-4435/2008 та у постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Тобто, якщо титульним власником спільного майна є лише один співвласник (наприклад, лише на ім`я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст.392 Цивільного кодексу України, зацікавлена особа (співвласник, право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб`єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні.

Разом з тим, всі документи на будівництво нового житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , були виготовлені на відповідача ОСОБА_5 . Факт набуття ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Позивачем ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено право власності на спірне будинковолодіння, яке знаходиться у статусі незавершеного будівництва, як і не доведено факт належності вказаного будинковолодіння до спільного майна бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_27 .

Суд також звертає увагу, що згідно приписів п.5 ч.1 ст. 57 СК України, земельна ділянка набута дружиною, чоловіком за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Таким чином, земельна ділянка одержана відповідачем ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, є його особистою власністю як одержана громадянином частка у земельному фонді. Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 р. у справі №6-2710цс15.

Отже, у суду відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_5 права власності, яке є непорушним в силу приписів Закону

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки у АДРЕСА_1 , скасування права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки розташованих у АДРЕСА_1 - не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача 88747,50 грн. в порядку грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Вказані у позовній заяві речі є предметами побутової та домашньої обстановки, а отже можуть бути поділені між сторонами в натурі.

З поданого відзиву вбачається, що відповідач ОСОБА_6 не заперечує, що все перераховане у позовній заяві майно, за виключенням більярдних столів, які він не визнає спільною власністю подружжя, може бути поділено між ним та позивачкою та пропонує варіанти такого розподілу шляхом виділення позивачу конкретного майна.

В силу приписів ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем заявлено позовну вимогу не про поділ спільного майна подружжя, а саме про стягнення грошової компенсації.

Враховуючи наведене, а також позицію відповідача, подільність спільного майна подружжя, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 88747,50 грн в порядку грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно не підлягає до задоволення.

Також, слід зауважити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо стягнення понесених відповідачами судових витрат на правову допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачами надано договори про надання правничої допомоги №№32/19, 33/19, 34/19 від 18.11.2019, та квитанції на підтвердження сплати відповідачами витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн. кожен.

При цьому суд враховує, що позивач не висловлював будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а відтак у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у Постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у Постанові від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Відтак, з позивача на користь відповідачів піддягають стягненню судові витрати в сумі 4500,00 грн. на кожного.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17.10.2019 у справі №564/2787/19 забезпечено позов та накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно приписів ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17.10.2019 у справі №564/2787/19 належить скасувати

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_5 ) 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 17.10.2019 у справі №564/2787/19 - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 21.09.2021.

СуддяВ. В. Левчук