17.09.2021

227/2268/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю прокурора Філімановського М.А.

захисника Акінчіної І.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор, захисник, обвинувачений.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

19 вересня 2021 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого, до спливу цього строку завершити судовий розгляд не вбачається за можливе.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів із зазначенням, що існують ризики, передбачені п.1, 5 ч.1. ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду, оскільки не працює, не навчається, утриманців не має, суспільно-корисною працею не займається, неодноразово судимий за злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена, а саме 13.01.2021 року був звільнений умовно-достроково, невідбута частина покарання 1 рік 11 місяців 12 днів, на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення, та окрім того, наразі відносно обвинуваченого в суді перебуває ще 2 кримінальні провадження. Таким чином, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобігання вищевказаним ризикам та виконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків.

Захисник обвинуваченого Акінчіна І.Г. просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього

Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд відповідно до ст.ст. 176-178 КПК України враховує тяжкість покарань, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, за які Законом передбачено позбавлення волі на строк більше трьох років, характеризуючі дані відносно обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, місця роботи та враховує репутацію та наявність непогашеної і не знятої судимості в обвинуваченого, а також переслідує мету запобігти ризикам, передбаченим ст.177 ч.1 КПК України, а саме те, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання в разі визнання його винним, може ухилитись від явки до суду і тим самим перешкодити здійсненню правосуддя чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Таким чином, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились на час розгляду клопотання.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До того ж, таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011р. у справі «Харченко проти України»).

Стосовно клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, то воно не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав та необхідних підтверджуючих документів, що унеможливлює продовження такого заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 17 вересня 2021 року по 15 листопада 2021 року включно, з утриманням його в ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)».

В задоволенні клопотання захисника Акінчіної І.Г. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Бахмутська УВП (№6)» в Донецькій області, прокурору та обвинуваченому.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її складення, обвинуваченим - протягом цього ж строку з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Хандурін