ЄУН 193/43/21

Провадження №2/193/217/21

                       Р І Ш Е Н Н Я                        

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И        

17 вересня 2021 року                                                         сел.Софіївка

               Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:      

                 головуючого судді                                                       Кащук Д.А.,

       при секретарі судового засідання                             Ратушній В.В.,

       за участі:

               представника позивача                                         Сорокіна М.Ж.,

               представника відповідача

(дистанційно в режимі відеоконференції)         Скакун Ю.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

                                ВСТАНОВИВ :

18 січня 2021 року представник позивача Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до   ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.08.2019 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, проте,   ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 15.12.2020 року виникла заборгованість, загальна сума якої становить 224936,62 грн., яка складається з наступного: 203426,85 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч.: 176079,04 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27347,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9144,35 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12365,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн.- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 224936,62 грн. станом на 15.12.2020 року та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3374,05 грн..

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

10 березня 2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає, що він підписав паспорт споживчого кредиту - 19.06.2020 року. Таким чином, розрахунок заборгованості за споживчим кредитом повинен бути наданий за період з 19.06.2020 року по 05.01.2021 року, звертає увагу на те, що застосування будь-яких процентних ставок за користування кредитними коштами за попередній період не відповідає нормам чинного законодавства. Натомість згідно Виписки по рахунку Відповідача, списання відсотків за користування кредитними коштами почалось з 31.05.2019 року. За період з 31.05.2019 року по 19.06.2020 року було списано відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 81316,37 грн.. Акцентує увагу, що таким чином, з нього без його згоди та відома, було списано 81316,37 грн. за користування кредитними коштами, шо не відповідає вимогам діючого законодавства. Відповідач зазначає, що не був ознайомлений з конкретними умовами кредитування, в тому числі розміром процентів, що визначається Умовами та правилами надання банківських послуг, про свідчить відсутність його підпису на зазначених умовах. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з цими Умовами він ознайомився, погодився та мав на увазі, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, як необґрунтованих (а.с. 79-82).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 27 квітня 2021 року, представник позивача зазначає стосовно форми кредитного договору, що зміст договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином між банком і позичальником укладався договорі у письмовій формі та чинному законодавству не суперечить; щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг вказав, що у анкеті - заяві відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку; щодо строку дії договору та кредитної картки представник позивача пояснив, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Тому просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (а.с.98-104).

05 липня 2021 року до суду надійшли пояснення представника позивача, де він обґрунтував свою позицію щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування, та зазначив позицію, щодо отримання відповідачем кредитних коштів та картки, а саме банком надано до суду виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «World Black Edition», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. На підтвердження отримання клієнтом кредитних карток надано довідку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі; після поведеної з коштами операції). Таким чином зазначає, що вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.131-134).

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, які були викладені в поданому до суду відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві-анкеті відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг (а.с.22).

У вищевказаній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, на підставі ст.634 ЦК України, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.27-31, 32-48).

19 червня 2020 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови використання кредитного продукту (кредитних карток) - «Універсальна», «Універсальна Gold», Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite (а.с. 24-26).

З розрахунку заборгованості, наданого банком вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.12.2020 року становить 224936,62 грн., яка складається з наступного: 203426,85 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч.: 176079,04 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27347,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9144,35 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12365,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн.- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія(а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві від 20 серпня 2019 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також з відповідача заборгованість за відсотками.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилається на паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних карток Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування преміальних карток Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite і Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також, суд вважає за не можливе застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Витяг з Тарифів і Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 березня 2021 року в справі № 669/573/18 та від 23 грудня 2020 року в справі № 191/2648/17.

Щодо посилання позивачем на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, як на підставу обґрунтованості заявлених вимог, слід вказати наступне.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

У наданій до позовної заяви копії паспорта споживчого кредиту від 19 червня 2020 року містяться тарифи щодо семи кредитних продуктів - «Універсальна», «Універсальна ГОЛД», Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite, які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, яку саме кредитну картку отримав відповідач із даного переліку.

Також, анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування.

Суд також враховує, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 19 червня 2020 року, тобто набагато пізніше ніж анкета-заява, у зв`язку з чим його не можна вважати складовою частиною укладеного 20 серпня 2019 року між сторонами договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту від 19 червня 2020 року, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 04 липня 2020 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Таким чином, суд вважає, що банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним у подальшому обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

При цьому, суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, оскільки анкета-заява не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, яке відбулося набагато пізніше, ніж анкети-заяви, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування і такий паспорт не можна вважати складовою частиною укладеного договору.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах від 18 січня 2021 року у справі № 748/2011/20, від 28 січня 2021 року у справі № 390/1088/20, від 26 січня 2021 року у справі № 485/1317/20, у постанові від 01 лютого 2021 року у справі № 128/715/20, від 13 січня 2021 року у справі № 607/7831/20, від 15 січня 2021 року у справі № 348/1837/20 та інших.

Враховуючи наведене, суд дійшов виноску про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

При цьому, досліджуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд виходить з наступного.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

З наданої позивачем виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за кредитом (а.с. 9-19).

Факт користування відповідачем кредитними коштами в судовому засіданні не заперечував і представник відповідача.

При цьому, позивач у суму заборгованості також включав і суму нарахованих відсотків, пені, комісії тощо, які сторони в належній формі не узгоджували.

Згідно виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач фактично повернув банку 83129,70 грн., таким чином суд приходить до висновку про те, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на користь банку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 92949,34 грн. (176079,04-83129,70).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 92949 грн. 34 коп. і підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 545/2248/17.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Частиною першою, третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1394,24 грн. (92949,34 грн. х 3374,05 грн. : 224936,62 грн. = 1394,24 грн.).

Керуючись статтями 2, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 265, 273-279,354 ЦПК України, ст. 207, 509, 526, 527, 530, 626, 628, 633, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

                                       У Х В А Л И В:

               Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

             Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором б/н від 20 серпня 2019 року, яка виникла станом на 15 грудня 2020 року, в розмірі 92949,34 грн. (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень тридцять чотири копійки) та витрати по сплаті судового збору 1394,24 грн. (одна тисяча триста дев`яносто чотири гривні двадцять чотири копійки).

               У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

               На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, однак до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, така скарга може також подаватися до даного апеляційного суду і через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

               Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

               Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

               У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

       Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.

            Суддя                                                                                                                 Д.А.Кащук