Номер справи 220/1134/21

Номер провадження № 2-а/220/30/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       21 вересня 2021 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої судді                -        Яненко Г.М.,

за участю секретаря                -        Демішева А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 014563/21 від 05.07.2021 року, винесену начальником групи ІПК ВІПС (тип А) вис «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) (в/ч 9938) Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України лейтенантом Коломієць В.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-2 КУпАП.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що зазначеною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 гривень.

Згідно вказаної постанови, 05.07.2021 року об 11:00 год., в пункті пропуску «Мілове», під час здійснення прикордонного контролю, виявлено гр. України ОСОБА_1 , який відповідно до інформації, наявної в базі даних Державної прикордонної служби України 15.07.2019 виїхав з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України (далі - ТОТ) через КПВВ «Мар`їнка», а 05.07.2021 об 11:00 год. в`їхав на територію України з РФ через пункт пропуску «Мілове». Особою надано письмові пояснення, в яких він зазначив, що 04.07.2021 близько 21:00 здійснив виїзд з ТОТ до РФ на напрямку н.п. «Новоазовськ» (ТОТ) - н.н. «Весело-Вознесенсько» (РФ) в районі н.п. «Новоазовськ», що також підтверджується витягом з БД. відповідно до якого відсутня інформація про виїзд ОСОБА_1 з ТОТ через КПВВ. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2019 № 815, відповідно до якого в`їзд/виїзд осіб на ТОТ та з таких територій здійснюється виключно через визначені КПВВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204- 2 КУпАП.

З вказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, оскільки розгляд справи відбувався поверхнево та формально. Розгляд справи проведений на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, що порушувало його право. В постанові не наведені належні докази підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, в обґрунтування яких особа, яка складала постанову, дійшла до висновку про винуватість. Тому вважає, що є підстави для скасування зазначеної постанови та закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 13 липня 2021 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про отримання судових повісток.

Позивач в своєму позові просив про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача до суду не з`явились без зазначення причин, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Згідно відзиву на позовну заяву, за підписом начальника 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса, Юрія Петріва, представник заперечив проти позовних вимог. При цьому заперечення представника відповідача фактично зведені до необхідності визначення судом участі позивача в судовому засіданні обов`язковою для «заслухання у судовому засіданні по обставинам, які є суттєвими для розгляду справи», а також про виклик в судове засідання в якості свідка «особи, якою виявлене скоєне позивачем правопорушення», при цьому участь свідка представник просив визначити в режимі відео конференції з Лисичанським міським судом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів:

З постанови начальника групи ІПК ВІПС (тип А) вис «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) (в/ч 9938) Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України, лейтенанта Коломієць В.В., вбачається притягнення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. за ч. 1 ст. 204 2 КУпАП. Згідно постанови 05.07.2021 року об 11:00 год., в пункті пропуску «Мілове», під час здійснення прикордонного контролю, виявлено гр. України ОСОБА_1 , який відповідно до інформації, наявної в базі даних Державної прикордонної служби України 15.07.2019 виїхав з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України (далі - ТОТ) через КПВВ «Мар`їнка», а 05.07.2021 об 11:00 год. в`їхав на територію України з РФ через пункт пропуску «Мілове». Особою надано письмові пояснення, в яких він зазначив, що 04.07.2021 близько 21:00 здійснив виїзд з ТОТ до РФ на напрямку н.п. «Новоазовськ» (ТОТ) - н.н. «Весело-Вознесенсько» (РФ) в районі н.п. «Новоазовськ», що також підтверджується витягом з БД. відповідно до якого відсутня інформація про виїзд ОСОБА_1 з ТОТ через КПВВ. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2019 № 815, відповідно до якого в`їзд/виїзд осіб на ТОТ та з таких територій здійснюється виключно через визначені КПВВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204- 2 КУпАП.

Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

За приписами ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-2 КУпАП, протокол не складається.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При дослідженні оскаржуваної постанови вбачається, що в її основу суб`єктом владних повноважень покладено визнання провини ОСОБА_1 у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП. Натомість будь-які інші докази адміністративного правопорушення, у тому числі й показання свідків, фото або відеоматеріали відсутні. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності взагалі не містить посилань на докази.

Отже, єдиним доказом скоєного правопорушення, є постанова про адміністративне правопорушення, яка й оскаржується позивачем, а тому її зміст не можна враховувати, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КпАП України.

При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідач не подав до суду належні і допустимі докази на підтвердження правомірності дій по ухваленню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотриманню порядку складання цієї постанови та знайомлення з нею, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, і на спростування даного позову. Відтак, відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Разом з цим згідно ч.ч. 1, 2 ст. 65 КАСУ як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Згідно відзиву представником відповідача не зазначені ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби свідка та обставини, щодо яких він може дати показання.

Крім того, якщо вважати, що під особою «якою виявлене скоєне позивачем правопорушення» представником відповідача мається на увазі начальник групи ІПК ВІПС (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, лейтенант В.В. Коломієць, яким і складено оскаржувану постанову, то слід зазначити, що лейтенант В.В. Коломієць є посадовою особою Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, тобто в сенсі діючих норм адміністративного судочинства є суб`єктом владних повноважень, відповідачем (представником відповідача), а тому має процесуальні права та обов`язки передбачені законодавцем саме для відповідача, тобто сторони справи.

Згідно ч. 1 ст. 93 КАСУ сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Відтак для прийняття судом рішення про допит в якості свідка лейтенанта ОСОБА_2 , суду має бути надано його особисту згоду про його допит як свідка у справі.

Таким чином у суду немає можливості визначити участь у судовому засіданні свідка в режимі відео конференції, щодо якого відсутні відомості, наявність яких вимагається при заявлені сторонами такого клопотання.

Також щодо вимоги представника відповідача, (за його редакцією «співвідповідача»), про визначення судом участі позивача в судовому засіданні обов`язковою слід зазначити, що до процесуальних обов`язків позивача не входить обов`язок особистої участі в судовому засіданні, і навпаки є право на подання заяви про проведення засідання у його відсутність, а доведення обставин наявності вини особи у вчиненому адміністративному правопорушенні, при розгляді судом питань оскарження постанов про накладення стягнення за вчинення правопорушення, покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відтак вимога відповідача щодо визнання судом обов`язкової участі позивача в судовому засіданні в даному випадку є не передбаченою діючими нормами, а тому судом не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 243-246, 268 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову начальника групи ІПК ВІПС (тип А) вис «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) (в/ч 9938) Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України, лейтенанта Коломієць В.В., № 014563 від 05.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя                                                                        Г.М. Яненко