ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/315/21

Головуючий у першій інстанції – Павленко О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1093/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Бечка Є.М.,

суддів – Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

третя особа – ОСОБА_3 ,

дата складання повного тексту рішення: 27 травня 2021 року, місце його ухвалення: смт.Ріпки,

                                      В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує начання, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову та до досягнення дочкою 23-х років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Позовна заява мотивована тим, що від шлюбу з відповідачем у сторін є повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час навчається на І курсі навчально-наукового інституту бізнесу, природокористування і туризму Національного університету «Чернігівська політехника» на платній основі. Форма навчання – денна, і тому вона не має змоги влаштуватись на роботу, щоб отримувати заробіток. Донька проживає з позивачкою, перебуває на її утриманні. Позивачка вказує, що працює медичною сестрою, отримує заробітну плату і не має інших доходів. Відповідач є працездатним, працює у ВП Чернігівська ДКДТГО «Південно-Західна залізниця» та сплачував аліменти на утримання доньки до 18 років.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання на час навчання, у твердій грошовій сумі, що становить 1500 грн, щомісячно, починаючи з 18 березня 2021 року і до припинення навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 з позовом про стягнення аліментів на час навчання на користь останньої, а не на свою користь. Суд прийняв до уваги доводи відповідача про неможливість сплачувати 1/4 частину від свого заробітку у зв`язку з наявністю інших утриманців та про матеріальний стан відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь доньки аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дати подання позову та до досягнення дочкою 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування.

Позивачка вказує, що в день розгляду справи, зважаючи на подання відповідачем заяви про розгляд справи за його відсутності, вона також написала заяву про розгляд справи у її відсутність та не мала змоги подавати клопотання та додаткові докази у справі про стягнення аліментів. Тому, просила долучити нові докази до апеляційної скарги, зокрема на підтвердження платного навчання, платного проживання у гуртожитку.

ОСОБА_1 зауважує, що посилання відповідача на матеріальне забезпечення його нової сім`ї, не звільняє його від обов`язку утримувати доньку, тим більше, що матеріали справи не містять доказів неможливості працевлаштуватися чи недієздатності його нової дружини.

Також ОСОБА_1 просить відхилити доводи відповідача, що він має утримувати батьків по договору довічного утримання, оскільки даний договір укладено 13 років назад та при сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки, а саме до 16 березня 2021 року, будь яких заперечень у відповідача не виникало з даного приводу.

Крім того, особа, яка подає апеляційну скаргу, зауважує, що вона просила стягнути аліменти в частці, заяви про зміну своїх позовних вимог не писала, тому суд не повинен був стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року, розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.

Учасники справи повідомлялись про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, у встановленому законом порядку.

У відзиві відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні клопотання позивачки про приєднання до матеріалів справи нових доказів, залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи відзиву зводяться до того, що зміст апеляційної скарги містить багато фактів, які не були викладені у позовній заяви, відповідні докази не заявлялись та не були долучені у суді першої інстанції і просить відмовити у долучені нових доказів, оскільки позивачка не обґрунтувала неможливості їх подання у визначений законом строк.

ОСОБА_2 також вважає, що судом було надано правильну оцінку доказам, які були наявні в матеріалах справи. Вказує, що наявність договору довічного утримання не заважала йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, однак раніше не було зовнішніх чинників, які впливають на сьогодення, а саме – зменшення фінансування державних підприємств, що прямо впливає на отримання заробітної плати, пандемія корона вірусу, зміна сімейного стану тощо.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шлюб між якими розірвано 23 травня 2005 року (а.с.5, 6).

ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 28 вересня 2020 року є студенткою першого курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту бізнесу, природокористування і туризму НУ «Чернігівська політехніка». Навчання проводиться за рахунок коштів фізичних осіб за спеціальністю 242 «Туризм». Строк навчання закінчується 30 червня 2024 року (а.с.7). З довідки від 18 травня 2021 року №1000-23/1846 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається на І курсі. Початок 28 вересня 2020 року, кінець навчання 30 червня 2021 року. Згідно розкладу 21 травня 2021 року у ОСОБА_3 диференційований залік з дисципліни «Основи академічного письма» (а.с.39).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку/ осіб №117 від 15 березня 2021 року з КП Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають разом за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4, 14).

ОСОБА_1 працює в КНП Ріпкинська центральна лікарня Ріпкинської сільської ради на посаді палатної сестри медичної та отримує заробітну плату (а.с.8, 9).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в ВП Чернігівська дистанція колії державного територіального об`єднання «Південно-Західна залізниця» на посаді майстра дільниці та отримує заробітну плату (а.с.29).

Згідно договору довічного утримання (догляду) від 05 грудня 2008 року вбачається, що на довічному утриманні відповідача перебувають його батьки – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.30-31). Батьки ОСОБА_2 є пенсіонерами (а.с.32).

З довідок від АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що відповідач має заборгованість перед банками (а.с.33-35).

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому частинами 1-4 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх доньку, сина у твердій грошові сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання іншим з батьків.

Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Під потребою матеріальної допомоги розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування дитини.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Аналіз наведених норм права у поєднанні з основними правилами доказування (ст.ст.76-81 ЦПК України) дає підстави зробити висновок про те, що обов`язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, презюмується. Батько (мати) можуть бути звільненні від такого обов`язку у разі доведеності факту неможливості надавати допомогу дитині, при цьому, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, обов`язок доведення такого факту покладається саме на батька (мати), до яких пред`явлений позов.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 надала докази про те, що її донька навчається на денній формі за плату. Стверджуючи у позові про необхідність стягнення витрат з батька на її утримання на період навчання позивачка не надала переконливих доказів у підтвердження цієї обставини, як і не надала суду першої інстанції доказів про свої обґрунтовані витрати, необхідні для нормального життєзабезпечення доньки.

Оцінивши надані у справу докази, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, також суд правильно прийняв до уваги витрати відповідача на утримання малолітнього сина, а також батьків згідно з договором довічного утримання.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування, не приймаються судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 не довела даних обставин в суді першої інстанції.

Апеляційний суд не приймає до уваги надані нею докази при поданні апеляційної скарги.

Згідно частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, позивачкою не наведено будь-яких підтверджень неможливості подання доказів суду першої інстанції.

Посилання позивачки, що в день розгляду справи, зважаючи на подання відповідачем заяви про розгляд справи за його відсутності, вона також написала заяву про розгляд справи у її відсутність та не мала змоги подавати клопотання та додаткові докази у справі про стягнення аліментів, відхиляються апеляційним судом, оскільки згідно частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доводи апеляційної скарги, що посилання відповідача на матеріальне забезпечення його нової сім`ї, не звільняє його від обов`язку утримувати доньку, відхиляються апеляційним судом, оскільки виходячи з норм Сімейного Кодексу України на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання.

Доводи апеляційної скарги, що обов`язок утримувати батьків по договору довічного утримання, не може бути підставою для ненадання утримання повнолітній доньці, оскільки даний договір укладено 13 років назад та при сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки, а саме до 16 березня 2021 року, будь яких заперечень у відповідача не виникало з даного приводу, відхиляються з зазначених вище підстав. А саме, зважаючи на те, що утримання неповнолітньої дитини є обов`язком батьків, при цьому при стягненні аліментів на утримання повнолітньої дитини, має враховуватись можливість батька.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що вона просила стягнути аліменти в частці, заяви про зміну своїх позовних вимог не писала, тому суд не повинен був стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.

Так, згідно частини 1 статті 184 СК України в суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

ОСОБА_1 просила стягнути аліменти в частці від доходу батька дитини, апеляційний суд зважає також на те, що ОСОБА_2 працює в ВП Чернігівська дистанція колії державного територіального об`єднання «Південно-Західна залізниця» на постійній основі на посаді майстра дільниці та отримує заробітну плату, тож суд першої інстанції помилково визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 1500 грн щомісячно.

Крім того, вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення аліментів на свою користь на утримання доньки. Згідно частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Тому висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 з позовом про стягнення аліментів на час навчання на користь останньої, а не на свою користь, не ґрунтується на нормах закону.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів повинен бути визначеним у розмірі 1/8 частини доходів відповідача щомісячно.

Крім того, ч.13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву та апеляційну скаргу була звільнена від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Її позовні вимоги задоволено на 50%.

Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 454 грн за подачу позову до суду (908 грн * 50%) та 681 грн (1362 грн * 50%) за подачу апеляційної скарги, а разом 1135 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

                                     П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 березня 2021 року та до досягнення дочкою 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання в навчально-наукового інституту бізнесу, природокористування і туризму НУ «Чернігівська політехніка».

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 1135 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3ст.389 ЦПК України.

Головуючий:                              Судді: