ЄУН 193/805/20

Провадження №2/193/55/21

Р І Ш Е Н Н Я                        

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року                                                         сел.Софіївка

       Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі

       головуючого судді                        Кащук Д.А.,

       при секретарі                                        Ратушній В.В.

       за участю:

       позивача                                 ОСОБА_1 ,

       представника позивача:                 ОСОБА_2 ,                                                        представника відповідача                 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел.Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Головіної Лілії Сергіївни до Селянського (фермерського) господарства «Велич» (СФГ «Велич») в особі засновника - ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,-

                                ВСТАНОВИВ:

16 липня 2021 року ОСОБА_1 та її представник звернулись до суду з позовною заявою. 03 серпня 2020 року надали уточнену позовну заяву до Селянського (фермерського) господарства «Велич» (СФГ «Велич») в особі засновника - ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, в якій просять Договір оренди земельної ділянки № 5, укладений між ОСОБА_5 (спадкоємець, власник ОСОБА_1 ) і Селянським (фермерським) господарством "Велич" в особі Голої Валентини Іванівни, зареєстрований «27» червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДБ «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис № 040813300581- розірвати; зобов`язати Відповідача - Селянське (фермерське) господарство «Велич» (ЄДРПОУ 19435775), адреса місцезнаходження: 53132, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Мар`є-Дмитрівка, вул. Центральна, буд. 11, негайно передати власнику – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 земельну ділянку загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташовану на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання; судові витрати в розмірі 1731 грн. 60 коп. стягнути з Відповідача (Селянське (фермерське) господарство «Велич», ЄДРПОУ 19435775) на користь Позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10.04.2017, є законним власником земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_5 за заповітом №314 від 10.04.2017, виданим приватним нотаріусом Софіївського району нотаріального округу – Кот Л.І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47384319 від 10.04.2017.

20.02.2006 року між колишнім власником вищезазначеної земельної ділянки загальною площею 8,050 га ОСОБА_5 (Орендодавець) та Селянським (Фермерським) господарством «Велич» в особі голови – Гола Валентини Іванівни , було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 (тридцять) років.

Відповідно до п. 40 вказаного Договору, право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи – Орендодавця, переходить до спадкоємців, тобто в даному випадку до ОСОБА_1 ..

Однак, після укладення вказаного Договору (навіть ще за життя ОСОБА_5 ), Відповідач належним чином не виконував умови вищезазначеного Договору, допустив порушення пунктів 9,10,13 Договору, що в свою чергу є порушенням п. 3 ч.1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якого  істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а тому на думку Позивача вказаний Договір підлягає розірванню з наступних підстав.

Зазначає, що Договір був укладений 20.02.2006 року, у той час як державну реєстрацію вказаного договору було проведено лише 27.06.2008 року, однак Відповідач користувався вказаною земельною ділянкою фактично з 20.02.2006 року.

Пунктом п. 5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20.02.2006 у розмірі 76 930, 51 грн.. Пунктом 9 Договору вказано, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 1154 грн. або у натуральній формі. Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами, внесеними згідно указу Президента № 725/2008 від 19.08.2008 запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки.

Відповідно до вищевказаних змін, враховуючи, що у 2008 році коефіцієнт індексації становив 1,152 та у п. 10 Договорі зазначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, а тому сума орендної плати у 2008 мала бути щонайменше такою: 76 930,51х1,152х3% = 3508,03 грн., у 2009 році коефіцієнт індексації становив 1,059, а тому сума орендної плати за землю мала бути щонайменше такою: 76 930,51х1,059х3% = 2444,08 грн., у 2010 коефіцієнт індексації становив 1,0, а тому сума орендної плати за землю мала бути щонайменше такою: 76 930,51х1,0х3% = 2307,91 грн..

У зв`язку із викладеним, 09.03.2010 року колишній власник земельної ділянки – ОСОБА_5 направила до Голови Селянського (фермерського) господарства «Велич» Голої В.І. заяву, в якій зазначила, що запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки та прохала провести з нею розрахунок по орендній платі у відповідності до вимог чинного законодавства України – не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації та негайно переукласти договір оренди земельної ділянки чи внести до нього відповідні зміни.

Однак, відповіді на даний лист ОСОБА_5 отримано не було, розрахунок по орендній платі за користування земельною ділянкою загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Відповідачем не проведено, договір не переукладено та жодних змін до вказаного Договору не внесено.

Тобто, починаючи з 2008 року, Відповідач, порушуючи умови договору здійснювала розрахунок за орендну плату не в повному обсязі, що мало систематичний характер.

З даного приводу ОСОБА_5 09.03.2010 також зверталася з листом до Прокурора Софіївського району, у якому зазначала, що ОСОБА_4 орендну плату їй сплачує без врахування індексації, визначеної п. 10 Договору, її розмір не відповідає законодавству України та щоразу ОСОБА_5 доводилося випрошувати вказану орендну плату.

ОСОБА_5 (Орендодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.07.2016.

На підставі заповіту ОСОБА_5 від 31.10.2011, зареєстрованого в реєстрі за №1268, спадкоємцем земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області є ОСОБА_1 (Позивач).

Так, після смерті ОСОБА_5 у 2016 році, спадкоємець за заповітом на вказану земельну ділянку - ОСОБА_1 звернулася до Селянського (фермерського) господарства «Велич» в особі Голої В.І. з проханням надати гроші на поховання бабусі – ОСОБА_5 (Орендодавця) в рахунок орендної плати за вищевказану земельну ділянку.

На дане прохання, Селянське (фермерське) господарство «Велич» в особі Голої В.І. (Відповідач) надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн. в рахунок орендної плати землю за 2016 рік.

Однак, в подальшому, Позивач грошові кошти за Договором не отримувала аж до 2019 року, на неодноразові телефонні дзвінки з приводу необхідності проведення орендної плати ОСОБА_4 ніяким чином не реагувала, грошові кошти за Договором не сплачувала на протязі 2017 – 2018 років, і лише 06.01.2020 Позивач отримала через АТ «Укрпошта» грошовий переказ у розмірі 6135 грн. в якості орендної плати за землю за 2019 рік від Відповідача.

Відповідно до п. 9 Договору вказано, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 1154 грн. або у натуральній формі. Однак, у Договорі не визначено скільки саме відсотків від нормативної оцінки земельної ділянки складає така сума, однак проаналізувавши можна дійти висновку, що сума 1134 від 76 930,51 складає 1,5 %, а відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами, внесеними згідно указу Президента № 725/2008 від 19.08.2008 запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, тобто станом з 2008 по теперішній час 1,5 % є істотним порушенням орендної плати.

Відповідно до п. 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 31.12 звітного року.

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається один раз у п`ять років у разі, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавства, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20.02.2006 у розмірі 76 930, 51 грн..

Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання по розрахунку за користування земельною ділянкою в 2017-2018 роках, та відповідно нехтує терміном зазначеним в п. 11 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на 16.07.2020 року Відповідачем, взагалі не проведено розрахунок за Договором за період 2017-2018 роки, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2017-2018 роках належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніякої натуральної форми в рахунок орендної плати за 2017-2018 роки, Позивач від Відповідача не отримувала. На неодноразові її звернення (як усні, так і письмові) до Відповідача про здійснення повного розрахунку за Договором оренди остання відповідала відмовою.

       Сплачені грошові кошти Відповідачем за користування земельною ділянкою, відповідно до Договору у сумі 6135 грн., проведені без урахування коефіцієнтів індексації та 3-х відсотків річних, тобто є сумою, яка не відповідає змінам розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів, нормативно – грошової оцінки земельної ділянки, станом на 2019 рік.

       У зв`язку з цим, не виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2017-2018 роках, неповний розрахунок за Договором у 2019 році (а також за інші роки, коли орендну плату отримувала ОСОБА_5 , починаючи з 2008 року та по 2019 рік), є невиконанням Відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», є безумовною підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від «20» лютого 2006 року, реєстраційний запис № 040813300581. (а.с. 48-54 том. 1).

06 жовтня 2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що викладені позивачем ОСОБА_1 в позові обставини в обґрунтування позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки не відповідають дійсним обставинам договірних відносин між орендарем Селянським (фермерським) господарством «ВЕЛИЧ» та орендодавцем ОСОБА_5 (спадкоємець, власник ОСОБА_1 з 10.04.2017 року).

Зазначає, що за увесь час користування земельною ділянкою в період з 2006 року по 27 липня 2016 року (день смерті орендодавця ОСОБА_5 ) орендарем СФГ «ВЕЛИЧ» належним чином виконувалися умови договору оренди земельної ділянки від 20.02.2006 року. Орендна плата вносилася вчасно, відповідно умов п. 11 Договору оренди, а на прохання орендодавця грошові кошти видавалися на першу її вимогу та на перед, що підтверджується розписками орендодавця ОСОБА_5 її дочки ОСОБА_6 за 2006-2008 роки; видатковим касовим ордером від 28.03.2013 року; відомістю видачі орендної плати за 2013 - 2018 роки; поштовим переводом орендної плати за 2019 рік; нотаріально завіреним договором оренди земельної ділянки від 17.12.2003 року між ОСОБА_5 та орендарем ОСОБА_4 . Будь які непорозуміння, які виникали між сторонами вирішувались в добровільному порядку.

За увесь час договірних відносин орендодавець ОСОБА_5 до суду з позовом про визнання договору оренди не дійсним чи розірвання договору оренди не зверталася, навпаки відносини були добрими, сталими.

Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем за заповітом земельної ділянки загальною площею 8,050 га. кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області стала позивач ОСОБА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло з 10.04.2017 року після реєстрації такого права. І з цього часу відповідно п. 40 Договору оренди № 5 від 20.02.2006 року між ОСОБА_1 та орендарем СФГ «ВЕЛИЧ» виникли договірні відносини стосовно земельної ділянки.

За період 2017-2018 роки позивач ОСОБА_1 до СВГ «ВЕЛИЧ» з приводу не сплати орендної плати не зверталася. На початку липня 2016 року, коли орендодавець ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні, її донька ОСОБА_6 (онука ОСОБА_1 ) 04 липня 2016 року отримала для лікування ОСОБА_5 у СФГ «ВЕЛИЧ» орендну плату за 2016 рік у розмірі 10 000 гривень. А коли ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, то ці ж родичі отримали для організації та проведення похорон ОСОБА_5 у СФГ «ВЕЛИЧ» орендну плату за 2018 рік у розмірі 10 000 гривень, що також підтверджується відомістю виплати орендної плати в яких відображені суми орендних виплат та підписи отримувача коштів .

Орендна плата за 2019 рік відповідно умов п.11 Договору оренди сплачена орендарем СФГ «ВЕЛИЧ» поштовим переводом 24.12.2019 року в розмірі 6246.23 гривні, яку і отримала ОСОБА_1 грошовим переказом 06.01.2020 року. З моменту отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом та реєстрації 10.04.2017 року права власності позивач ОСОБА_1 неодноразово вимагала розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_5 та СФГ «ВЕЛИЧ» наводячи різні мотиви та підстави. Коли їй було відмовлено, то вона 24 липня 2017 року звернулася до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки площею, 8,050 га від 20.02.2006 року недійсним. Не змігши довести в суді обставини в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення даного позову без розгляду, 29 травня 2020 року Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 по цивільній справі ЄУН193/820/17 залишено без розгляду. Не залишаючи цілі будь яким шляхом розірвати договір оренди № 5 від 20.02.2006 року ОСОБА_1 безпідставно вводячи в оману суд знову звернулася з позовом до СФГ «Велич» про розірвання договору оренди. На неодноразові пропозиції орендаря ФГ «ВЕЛИЧ» врегулювати усі питання мирним шляхом, розглянути можливі варіанти збільшення розміру орендної плати позивач ОСОБА_1 ігнорує. Стосовно розрахунку розмірів орендної плати зазначає, що посилання позивача, представника позивача на інформацію з Держгеокадастру, опублікованої на офіційному сайті Управління Держгеокадастру https://land.gov.ua/, згідно якої середня орендна плата за користування землею с/г призначення у Дніпропетровській області встановлена у таких розмірах: 2016 рік - 949,9 грн. за 1га ,2017 рік - 1012.9 грн. на 1 га; 2018 рік - 1276 грн. на 1 га. 2019 рік - 2594 грн. за 1 га. (інформація з Урядового порталу - §оу.иа). носять чисто рекомендований характер.

Відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами, внесеними згідно указу Президента № 725/2008 від 19.08.2008 запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки. Орендарем СФГ"ВЕЛИЧ" за 2017- 2016 роки виплачено по 10 000 гривень орендної плати, сплачені податки, військовий збір, що перевищує 3 відсотки від вартості земельної ділянки, яка до речі не визначається Держгеокадастром, а тому береться середня вартість.

Проводячи розрахунки розміру орендної плати позивачем ОСОБА_1 та її представником не враховано сплату орендарем податку та військового збору. В зв`язку з позивач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.66-71 том.1).

12 жовтня 2020 року представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що Представник Відповідача стверджує, що за увесь час користування земельною ділянкою в період 2006 по 27 липня 2016 року орендарем СФГ «Велич» належним чином виконувалися умови договору оренди земельної ділянки від 20.02.2006. Орендна плата вносилася, відповідно до умов Договору оренди № 5, а на прохання орендодавця грошові кошти видавалися на першу її вимогу та на перед, що підтверджується розписками орендодавця ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_6 за 2006-2008 роки, видатковим касовим ордером від 28.03.2013, відомістю видачі орендної плати за 2013 – 2018 роки, поштовим переводом за 2019 рік, нотаріально завіреним договором оренди землі від 17.12.2003.

Дані твердження представника Відповідача на думку Позивача є хибними, та такими, що спрямовані на введення в оману суд, з метою уникання можливого розірвання договору оренди № 5, виходячи із наступного:

Представник Відповідача до свого відзиву надав копії розписки за 2006 -2008 роки, відомості видачі орендної плати за 2013 – 2018 роки, видаткового касового ордеру, складеного 28.03.2013 щодо сплати орендної плати за 2013, 2014 роки, поштового переводу за 2019 рік.

Представник відповідача звертає особливу увагу на те, що вказані копії наданих документів не є належним підтвердження сплати орендної плати за договором № 5, оскільки вказані копії документів як доказ сплати орендної плати за 2006-2008, 2013-2018, 2019 роки є необґрунтованими, оскільки а ні розписка, а ні відомість, а ні поштовий перевід не є платіжним документом і в них не зазначено, на виконання умов якого саме договору отримано кошти. Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Представником Відповідача зазначено, що посилання у позовній заяві на інформацію з Держгеокадастру щодо середньої вартості плати за користування землею с/г призначення носить суто рекомендаційний характер.

Однак, Позивач та його представник зазначають, що дійсно аналіз як ПК України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі" та даних Держгеокадастру дійсно не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, однак цей розмір визначається спірним Договором № 5.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Так, знову зазначає, що пунктом п. 5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20.02.2006 у розмірі 76 930, 51 грн.

Пунктом 9 Договору вказано, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 1154 грн. або у натуральній формі.

Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами, внесеними згідно указу Президента № 725/2008 від 19.08.2008 запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки.

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається один раз у п`ять років у разі, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавства, в інших випадках, передбачених законом.

Однак, в порушення як вищевказаних нормативно – правових актів та Законів України, Відповідач при обчислення розміру орендної плати не врахував нормативну грошову оцінку землі за договором № 5, виплата яка була нею здійснена та проведена без урахування коефіцієнтів індексації, жодного разу з моменту укладення договору останньою не був переглянутий, про що свідчить відсутність додаткових угод до Договору № 5, так само як відсутній жоден належний документ, який би свідчив по здійснення виплати орендної плати за даним договором.

Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід урахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.

Враховуючи вищевикладене, Позивач наполягає, що Відповідачем було допущено істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки № 5, у зв`язку з несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою в 2017-2018 роках, неповного розрахунку за Договором у 2019 році (а також за інші роки, коли орендну плату отримувала ОСОБА_5 , починаючи з 2008 року та по 2019 рік), а тому такі дії є саме невиконанням Відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», що є безумовною підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від «20» лютого 2006 року, реєстраційний запис № 040813300581 (а.с.187-196)

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги в повному обсязі .

В судовому засіданні представник відповідача - з урахуванням письмових пояснень у відзиву на позовну заяву, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що С(Ф)Г «Велич» умови договору оренди землі не порушувало. Крім того, орендарем за період дії договірних відносин було виплачено орендної плати більше, ніж належало до виплати за договором

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживає в смт.Софіївка. Відповідачем по справі є її мати, яка є головою С(Ф)Г Велич. Ще в 90 роках ОСОБА_5 прийшла до її матері з проханням взяти її земельну частку (пай) в оренду. В 2003 році був складений заповіт на ім`я ії матері. За це ОСОБА_5 отримала за 20 років 10 000,00 грн. в рахунок оренди за земельну ділянку. Кошти за оренду землі просила наперед. За 2008 рік отримала кошти наперед. Крім того, сплачено 10 тис.грн. коли ОСОБА_5 перебувала у лікарні та 10 тис. грн. на її поховання. Документи, що позивач є новим власником, їм не надавались. Кошти за оренду надсилались орендодавцеві поштою або отримувались орендодовцем готівкою, про що зазначалось у відомості, а також один раз сплачено орендну плату на підставі видатково-касового ордеру.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що являється донькою померлої ОСОБА_5 .. Під час орендних правовідносин з відповідачем у них склались негативні відносини, внаслідок того, що відповідач неналежним чином виконує умови договору. Виплати здійснює в неповному розмірі або частинами, город не обробляє, документи не повертає. Коли мати не хворіла, вона сама їздила отримувати орендну плату. Звонили відповідачу та випрошували орендну плату, тільки після чого її отримували. В 2009 році її мати подавала заяву в прокуратуру про те, що відповідач не повертає їй оригінал Державного акту на землю та в не вповному обсязі сплачує оренду земельної ділянки. Про результати розгляду такої заяви їй не відомо. Гроші отримували біля воріт будинку відповідача, відповідач виносив журнал і там розписувались про їх отримання. Чи був зазначений періоди та суми сплати у журналі не пам`ятає. Підтвердила, що відповідачем сплачено 10 тис.грн. коли ОСОБА_5 перебувала у лікарні та 10 тис. грн. на її поховання.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10.04.2017, є законним власником земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_5 за заповітом №314 від 10.04.2017, виданим приватним нотаріусом Софіївського району нотаріального округу – Кот Л.І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47384319 від 10.04.2017 (а.с. 24 том 1).

20.02.2006 року між колишнім власником вищезазначеної земельної ділянки загальною площею 8,050 га ОСОБА_5 (Орендодавець) та Селянським (Фермерським) господарством «Велич» в особі голови – Гола Валентини Іванівни (Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 (тридцять) років (а.с. 12-17 том 1).

Пунктом п.5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20.02.2006 у розмірі 76930,51 грн..

Відповідно п.9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: грошова -1154,00 грн.; або натуральна: зернові 2000,00 кг., насіння соняшника 200,00 кг., відробіткова: оранка і культивація городу до 0,50 га. на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради.

П. 11 цього ж договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31.12 звітного року.

09.03.2010 року колишній власник земельної ділянки – ОСОБА_5 направила до Голови Селянського (фермерського) господарства «Велич» Голої В.І. заяву, в якій зазначила, що запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки та прохала провести з нею розрахунок по орендній платі у відповідності до вимог чинного законодавства України – не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації та негайно переукласти договір оренди земельної ділянки чи внести до нього відповідні зміни (а.с. 23 том 1)..

З даного приводу ОСОБА_5 09.03.2010 також зверталася з листом до Прокурора Софіївського району, у якому зазначала, що ОСОБА_4 орендну плату їй сплачує без врахування індексації, визначеної п. 10 Договору, її розмір не відповідає законодавству України (а.с. 22 том.1)        Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до наданої розписки ОСОБА_6 отримала орендну плату від СФГ Велич 24.12.2006 року за ОСОБА_5 за 2007 рік в розмірі 300,00 грн.. ОСОБА_5 22.04.2007 року взяла в рахунок орендної плати 200,00 грн. за 2007 рік (а.с. 73 том.1 ), відповідно розписки від 29 квітня 2008 року ОСОБА_5 отримала орендну плату в розмірі 500,00 грн., однак за який рік не зазначено (а.с. 74 том 1); відповідно видаткового касового ордеру від 28.03.2013 ОСОБА_5 отримала орендну плату за 2013, 2014 роки в розмірі 9000,00 грн., по 4500,00 грн за кожен рік (а.с. 75 том 1 ), у наданій відомості про видачу орендної плати зазначено розмір фактично виплаченої орендної плати 28.03.2013 за 2013 р.-4500,00 грн., за 2014 р.-4500,00 грн., за 2015 р. 11.06.2014 -5500,00 грн. підпис отримувача є нерозбірливим, за 2016 р. в графі дебет не можливо розібрати розмір отриманої суми оренди; за 2017 отримана орендна плата 04.07.2016 в розмірі 10000,00 грн. та у 2018 року отримана орендна плата 27.07.2016 -10000,00 грн., однак ідентифікація особи, яка розписалась у відомості про її отримання викликає труднощі, в зв`зку з відміністю підпису від підпису орендодавця та не зазначенням прізвища та ініціалів отримувача (а.с. 78 том.1). 24.12.2019 позивач отримала 6135,00 грн. в рахунок орендної плати за землю за 2019 рік поштовим переказом (а.с.80).

Представником відповідача зазначено, що виплата орендної плати С(Ф)Г Велич орендарю підтверджується розписками орендодавця ОСОБА_5 її дочки ОСОБА_6 за 2006-2008 роки; видатковим касовим ордером від 28.03.2013 року; відомістю видачі орендної плати за 2013 - 2018 роки; поштовим переводом орендної плати за 2019 рік: нотаріально завіреним договором оренди земельної ділянки від 17.12.2003 року між ОСОБА_5 та орендарем ОСОБА_4 . Однак, жодним чином не підтверджено, що орендну плату виплачено взагалі з 2008 року по 2013 рік. Крім того, за 2007 рік ОСОБА_6 в рахунок орендної плати за ОСОБА_5 отримано орендну плату 300,00 грн., а самою ОСОБА_5 -200,00 грн., що є значно меншим розміром орендної плати, яка зазначена в договорі оренди 1154,00 грн. (а.с. 13, 73,74 том. 1).

Однак, суд звертає увагу на те, що вказані копії наданих документів не є належним підтвердження сплати орендної плати за договором № 5, оскільки вказані копії документів як доказ сплати орендної плати за 2006-2008, 2013-2018, 2019 роки є необґрунтованими, оскільки а ні розписка, а ні відомість, яка є внутрішнім документом відповідача, не є платіжним документом і в них не зазначено, на виконання умов якого договору отримано кошти. Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Крім того, представник відповідача на виплату орендної плати орендарем орендодавцю посилається на нотаріально завірений договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 року між ОСОБА_5 та орендарем ОСОБА_4 . Однак суд не бере дане обґрунтування до уваги, оскільки договір оренди земельної ділянки, який просить позивач розірвати є самостійним, в п.8 цього договору зазначено строк строк дії договору з 20.02.2006 р. до 20.02.2036 р., а попередній договір не є складовою оскаржуваного договору. Договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року зареєстрований у Софіївському районному відділі Дніпропетровської області регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України за №040813300581 27 червня 2008 року (а.с. 12-17 том.).

Окрім того, представник відповідача надає податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них доходу за 2014,2015, 2016, 2017,2018, 2019 (а.с. 99-101, 114-117, 130-132, 143-146, 156-159, 169-171), однак вони не є належними та допустимими доказами підтверджуючим виплату позивачу орендної плати у розумінні ст. 77 ЦПК України.

Згідно п.13 договору оренди розмір орендної плати зазначено, що переглядається один раз у п`ять років, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законодавством

Однак жодних доказів, станом на дату подачі позову до суду, що переглядався розмір орендної плати, ні відповідачем, а ні представником відповідача не надано.

Відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зі змінами, внесеними згідно указу Президента № 725/2008 від 19.08.2008 запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 629 ЦКУ встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦКУ  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Земельним Кодексом України (далі – ЗКУ), а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма ЗКУ кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі» (далі – ЗУ «Про оренду землі»), яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в Договорі, а саме в п. 28 – «Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати».

Відповідно до п. 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до інформації з Держгеокадастру, опублікованої на офіційному сайті Управління Держгеокадастру https://land.gov.ua/, середня орендна плата за користування землею с/г призначення у Дніпропетровській області встановлена у таких розмірах:2016 рік – 949,9 грн. за 1 г; 2017 рік – 1012,9 грн., на 1 га; 2018 рік – 1276 грн. на 1 га., 2019 рік – 2594 грн. за 1 га. ( інформація з Урядового порталу - gov.ua). Враховуючи вищевказане, а також загальну площу земельної ділянки розмірі 8,050 га, позивач мала отримувати від Відповідача в середньому таку орендну плату за землю: 2016 рік – 7646,695 грн., 2017 рік – 8153,845 грн., 2018 рік – 10 271,8 грн. 2019 рік – 20881,7 грн..

Тобто, сплачені грошові кошти Відповідачем за користування земельною ділянкою, відповідно до Договору у сумі 6135 грн., проведені без урахування коефіцієнтів індексації та 3-х відсотків річних, є сумою, яка не відповідає змінам розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів, нормативно – грошової оцінки земельної ділянки, станом на 2019 рік.

Отже, незважаючи на приписи чинного законодавства України та на умови Договору, Відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку. На момент пред`явлення позову зобов`язання Відповідача в частині виплати, своєчасності виплати та повноти проведення розрахунків є не виконаним.

У зв`язку із викладеним, Позивачем на адреси Відповідача в березні та червні 2020 року були направлені вимоги про погодження дострокового розірвання договору оренди (у відповідності до п. 38 договору № 5 від 20.02.2006) за взаємною згодою сторін та укладення угоди про дострокове розірвання Договору № 5, через неналежне виконання умов вищезазначеного договору оренди, а саме порушення пунктів 9,10,13 договору, що в свою чергу є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якого  істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (а.с. 31 том.1).

Однак, станом на 16.07.2020 відповідей на вказані вимоги не отримано.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 38 Договору встановлено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок систематичного невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором,

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно роз`яснень викладених у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами під час розгляду справ, положення закону п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Крім того, розірвання договору оренди у судовому порядку є підставою для скасування державної реєстрації оренди землі, у відповідності з вимогами ст. 9, ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.        

Загальною умовою виконання цивільно – правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вже було зазначено, умовами розрахунків по Договору, було визначено виплату орендної плати в строк до 31.12 звітного року з урахуванням індексації, а отже, порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме неповний розрахунок за 2019 рік (та інші роки, починаючи з 2008 року) є порушенням ст. 526 ЦК України, що відповідно до ст. 610, 611 ЦК України є також підставою для розірвання договору оренди від «20» лютого 2006 року, реєстраційний запис № 040813300581.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід урахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28.09.2016 у справі №6-977цс16 та від 12.12.2012 у справі №6-146цс12.

У постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17.

Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону , які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної ( два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків сплати також та виплати її в неповному розмірі є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання договором оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, несвоєчасно здійснював виплату орендної плати у грошовій формі та в не повному обсязі, що свідчить про неналежність виконання умов договорів та систематичність порушення ним умов договорів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та доведені належними та допустимими доказами. Вимога про передачу земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди і також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Головіної Лілії Сергіївни до Селянського (фермерського) господарства «Велич» (СФГ «Велич») в особі засновника - ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки- задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 5 від 20 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_5 - ОСОБА_1 ) і Селянським (фермерським) господарством у особі Голої Валентини Іванівни та зареєстрований «27» червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДБ «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис №040813300581.

Зобов`язати - Селянське (фермерське) господарство «Велич» (ЄДРПОУ 19435775), адреса місцезнаходження: 53132, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Мар`є-Дмитрівка, вул. Центральна, буд. 11, передати власнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 земельну ділянку загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання.

Судові витрати в розмірі 1731 грн. 60 коп. стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Велич», ЄДРПОУ 19435775) на користь - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.

Суддя                                                                   Д.А.Кащук