РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 327/165/21

Провадження № 2/327/78/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2021 року                                                                         смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової Т.А.

за відсутності осіб, які повинні приймати участь у справі, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі – ТОВ «Фінпром маркет»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Розівський районний відділ державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

14.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 10235, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» боргу за кредитним договором № 972134 від 14 червня 2019 року у сумі 14 113 грн. 40 коп., таким що не підлягає виконанню, а також просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 908 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 10235 про стягнення з нього заборгованості в сумі 14 113 грн. 40 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», якому товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому в свою чергу товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги згідно договору факторингу № 23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому в свою чергу товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 15112019 від 15 листопада 2019 року відступлено право вимоги за кредитним договором № 972134 від 14 червня 2019 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ним.

10 червня 2021 року державним виконавцем Розівського районного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Єрошенковою Яніною Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65759516, підставою для відкриття якого став виконавчий напис № 10235 від 24.02.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» боргу за кредитним договором № 972134 від 14 червня 2019 року у сумі 14 113 грн. 40 коп.

Вважає, що виконавчий напис № 10235 від 24.02.2021р. вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і, як наслідок, є таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що приватний нотаріус не виконав свій обов`язок щодо перевірки безспірності наявності боргу боржника та не встановив чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку документів, адже кредитного договору він не укладав та відповідної заборгованості за ним не має, а тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 16.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 06.07.2021 року на 09 год. 30 хв., яке в подальшому було відкладено на 21.07.2021 року на 14 год. 30 хв., 16.08.2021 року на 09 год. 00 хв. та 30.08.2021 року на 11 год. 00 хв. (а.с. 16-17, 27, 37-38).

Згідно цієї ж ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 16.06.2021 року задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5) оригінали чи належним чином засвідчені копії документів, наданих йому ТОВ «Фінпром маркет», що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 24 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10235; оригінал чи належним чином засвідчену копію виконавчого напису від 24 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №10235, чи документа, на якому його вчинено, проте на даний час ухвала виконана не була (а.с. 16-17).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 30.08.2021 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду на 20 вересня 2021 року на 10 год. 00 хв. (а.с. 56-57).

Позивач та його представник – адвокат Комар Г.І. в судове засідання 20.09.2021 року не з`явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, подали до суду письмову заяву про проведення даного судового засідання за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити (а.с. 58, 61-62, 72).

Відповідач – представник ТОВ «Фінпром маркет» в судове засідання 20.09.2021 року також не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України (а.с. 71,73-74).

В судове засідання 20.09.2021 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, також не з`явився, про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ч.ч 8, 11 ст. 128 ЦПК України, повідомлений належним чином. Письмових пояснень щодо позовної заяви та клопотань до суду не надав. Крім того ухвала суду від 16.06.2021 року про витребування доказів, приватним нотаріусом виконана не була, витребувані документи суду не надані (а.с. 64-70).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – представник Розівського районного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в судове засідання 20.09.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення по даній справі просить прийняти на розсуд суду (а.с. 43, 63).

Враховуючи наведене та вимоги ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що 24.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під номером 10235, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (43311346), якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877) відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 24122020-ФК від 24.12.2020 року, якому в свою чергу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35465907) відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 23/12/20 від 23.12.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ 41078230) на підставі договору факторингу № 15112019 від 15.11.2019 року відступлено право вимоги за кредитним договором № 972134 від 14.06.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , суми боргу у розмірі 14 113 грн. 40 коп., яка склалася з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 900 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами і комісією у розмірі 2 106 грн.; заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею у розмірі 8 057 грн. 40 коп.; та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50 грн.. Стягнення проводиться за період з 14.11.2019 року по 24.02.2021 року (а.с. 10).

Підставою для вчинення спірного виконавчого напису слугувала заява ТОВ «Фінпром маркет»» від 05.05.2021 року про примусове виконання рішення, з якою відповідач звернувся до Розівського РВДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відкриття за місцем проживання (перебування) боржника виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем № 10235 від 24.02.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 , коштів у розмірі 14 113 грн. 40 коп. (а.с. 9).

При дослідженні виконавчого напису нотаріуса № 10235 встановлено, що він вчинений в місті Києві 24.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем на підставі ст. 262 Цивільного кодексу України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат», та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. (а.с. 10).

10 червня 2021 року державним виконавцем Розівського РВДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Єрашенковою Я.В. відкрито виконавче провадження № 65759516 з виконання виконавчого напису, виданого 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості в розмірі 14 113 грн. 40 коп., про що винесено відповідну постанову, копію якої, згідно супровідного листа від 10.06.2021 року направлено на адресу стягувача та боржника (а.с. 7, 8).

Як слідує з виконавчого напису, заборгованість виникла за кредитним договором № 972134 від 14.06.2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу № 15112019 від 15.11.2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35465907), правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором факторингу № 23/12/20 від 23.12.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877), правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором факторингу № 24122020-ФК від 24.12.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (43311346).

Проаналізувавши надані докази суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року; було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 09.03.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

У разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 09.03.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Постановою від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» встановлює умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності виконавчий напис видається у межах цього строку.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Верховний суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Відповідно до п. 2 глави 12 Наказу від 22.02.2012 року № 296/5, виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Відповідно до положення ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто виконавчий напис не може існувати окремо від документу, який встановлює заборгованість та з приводу якої вчинено такий виконавчий напис. Ні відповідач, ні нотаріус КМНО Остапенко Є.М., жодного документу, який встановлював би заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром маркет» не надали.

Викладене вище дає всі підстави вважати, що грошова сума у розмірі 14 113,40 грн. стягується з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса № 24.02.2021 року - незаконно та протиправно, чим порушує право власності та право мирно володіти власним майном ОСОБА_1 ..

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, як вбачається з матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис №10235 від 24.02.2021 року відсутні підтвердження надсилання письмової вимоги (повідомлення) про існування заборгованості. Крім того, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Нормами чинного законодавства України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до абз.3 п. 24 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач позов визнав в повному обсязі і суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, подана представником відповідача ТОВ «Фінпром маркет» заява, в порядку ст. 206 ЦПК України, про визнання позову, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За наведених вище обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав, який передбачений нормами ЦК України та з яким погоджується суд.

З огляду на викладене, враховуючи те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не були враховані обставини, які можуть поставити під сумнів або взагалі спростовують безспірність заборгованості між сторонами, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України, позивач має право на повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решта підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати по справі складаються із судового збору, який, за подання заяви немайнового характеру, становить 908,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду.

Отже, у відповідності до положень ст. 142 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 454,00 грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 15, 16, 25, 328, 510, 512 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 128, 142, 206, 211, 223, 229, 235, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов   ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 24 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 10235, про стягнення з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованості за кредитним договором № 972134 від 14 червня 2019 року в розмірі 14 113 (чотирнадцять тисяч сто тринадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпрм Маркет» (08200, Київська область,  м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. № 9А, ЄДРПОУ 43311346) на користь  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп..

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., сплаченого ним при подачі позову згідно квитанції № 0 0 2159988509.1 від 14.06.2021 в Розівському відділенні АТ КБ «Приватбанк» Запорізького ГРУ, отримувач: ГУК у Запорізькій області / ТГ смт. Розівка / 22030101, на р/р UA898999980313151206000008453, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу -*;101; НОМЕР_1 ; 22030101; судовий збір Державна судова адміністрація України, 050), ОСОБА_1 , платник ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 

Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2021 року. 

Суддя:                                                                                 Т.А. Антіпова