22.09.2021

227/3021/21

УХВАЛА

іменем України

22 вересня 2021 року                                                                        м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                Тимофєєвої Г.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання                          Савіної І.О.,   

прокурора                                        Загубигорілко М.А.,

захисника                                        Василевича С.О.,

обвинуваченого                                                 ОСОБА_1 , (в режимі відео конференції з ДУ «Бахмутська установа виконання покарань № 6»)

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду м. Добропілля кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020050230001163 від 28.10.2020р. за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красний Лиман Донецької області, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, не працюючого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 04.07.2001 Ясиноватським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 229-6 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з додатковим покаранням лікування він наркоманії;

2) 09.07.2002 Добропільським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 309, ст. 395, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки;

3) 15.08.2005 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст. 395, 69 КК України до покарання у виді штрафу 510 грн.;

4) 22.10.2008 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 17.04.2009 Добропільським міськрайонним судом Донецької області ухвалено постанову про перегляд вироку: призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі;

5) 08.03.2011 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні  Добропільського міськрайонного  суду Донецької області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР 12020050230001163 від 28.10.2020р. відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.1 ст. 311 КК України.

Судове засідання відкладено та погоджено дату наступного судового засідання, а саме 06.10.2021 року.

Прокурор в судовому засіданні 22 вересня 2021 року заявив клопотання про продовження дії обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурор обґрунтовує існуванням ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, з огляду на те, що обвинувачений не має таких соціальних зв`язків, які б обтяжували залишення ним місця мешкання (не одружений, утриманців не має, проживає не за місцем реєстрації); йому висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, що виключає можливість звільнення від відбування покарання, тому є підстави вважати, що обвинувачений, який вчинив злочин, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, може оцінити негативні наслідки переховування менш несприятливими ніж обмеження пов`язані з відбуванням покарання; обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України, тобто вже мали місце випадки ухилення обвинуваченим від нагляду уповноважених державних органів; проживає не за місцем реєстрації.

Прокурор зазначає, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно вплинути на свідків підтверджується тим, що оперативний покупець звернувся до слідчого з заявою про застосування до нього заходів безпеки, оскільки побоюється за своє здоров`я, на яке може посягнути обвинувачений, його друзі, наркозалежні особи, що були його клієнтами; певна частина свідків у справі є наркозалежними особами, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі обвинувачений зможе впливати на них з метою зміни показів на свою користь.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що раніше обвинувачений був засуджений за злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, йому призначалось реальне покарання у вигляді позбавлення волі, але після відбуття покарання, на шлях виправлення не став та знов вчинив аналогічні злочини, в яких його підозрюють.

У зв`язку з чим, прокурор вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та виконання покладених на обвинуваченого своїх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений та його ахисник залишили клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді триманні під вартою на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.09.2021 року включно. Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого спливає 26 вересня 2021 року.  Завершити розгляд кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_1 а саме до 26.09.2021 року не є можливим, так як судовий розгляд даного кримінального провадження призначений на 06.10.2021 року, у зв`язку з продовженням дослідження письмових доказів та викликом в судове засідання свідків для допиту.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Виключно (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає, що прокурором під час судового засідання доведено існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таке переконання суду ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, разом з відсутністю у обвинуваченого в місці проживання стійких соціальних зв`язків (відсутність офіційного працевлаштування, сімейних зв`язків) особливо сильно підвищують ризик переховування від суду. Окрім того, одним із ризиків можливого зникнення обвинуваченого є відсутність контролю за частиною державного кордону на сході країни.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно вплинути на свідків підтверджується тим, що свідки у кримінальному проваджені добре відомі обвинуваченому, є мешканцями м.Білозерська, що в свою чергу дає суду підставу вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на свідків шляхом їх вмовляння, примушення або погроз з метою уникнути відповідальності.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений, в тому числі, і за кримінальні правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, йому призначалось реальне покарання у вигляді позбавлення волі, але після відбуття покарання, на шлях виправлення не став та знов вчинив аналогічні злочини, в яких його обвинувачують. Також обвинувачений має не зняту та не погашену судимості за інші вчинені ним раніше кримінальні правопорушення.

У зв`язку з цим можна зробити висновок, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд на теперішній час не встановив.

Суду не надано відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_1 у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який не буде переховуватись від суду та не вчинить інших правопорушень та не буде впливати на свідків. Вказані гарантії є необхідною умовою зміни запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні. Медичного висновку, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає його утриманню від вартою суду не надано.

Приймаючи до уваги вищенаведене, те, що на даний час існують наступні ризики передбачені п. п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК, а саме: з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може переховуватися від суду; незаконно впливати на понятих, які приймали участь при проведенні слідчих дій та свідків по кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі подальше зберігання наркотичних засобів з метою збуту, та їх збут, що підтверджується системним характером злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, тому суд дійшов висновку про необхідність та доцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки жоден з менш суворих запобіжних заходів на даній стадії судового провадження не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. У зв`язку з чим, клопотання прокурора про продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, підлягає задоволенню.

        Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та  які  не існували  і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи розмір застави суд виходить з того, що її розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладеного на нього обов`язку та не може бути завідомо непомірними для нього. При цьому, суд враховує встановлені обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості інкримінованого злочину, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та вважає достатнім і необхідним визначити обвинуваченим заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 194, 197, 370-372, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311  КК України, запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311  КК України, терміном на 60 днів, а саме з 22 вересня 2021року до 20 листопада 2021 року включно, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 грн. яку необхідно внести за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, особу, щодо якої її внесено, з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на особу, щодо якої її внесено, такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

               Суддя                                                                                        Г.Л.Тимофєєва