Справа № 128/3390/19

Провадження № 22-ц/801/1391/2021

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 рокуСправа № 128/3390/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О.,

за участю секретаря Очеретної М.Ю.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року, повний текст якого виготовлений 26 квітня 2021 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Саєнко О.Б. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у 2010 році між ними та ОСОБА_3 виник конфлікт через те, що останній чинив їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою і житловим будинком. Зазначили, що рішенням Вінницького районного суду зобов`язано ОСОБА_3 усунути їм перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою та здійснити за власний кошт демонтаж вигрібної ями, проте відповідач рішення суду не виконав. Оскільки протягом останніх 10 років ОСОБА_3 постійно вчиняє проти них злочини, вони неодноразово звертались до правоохоронних органів, після чого з відповідачем проводились профілактичні бесіди. У 2014 році, за рекомендаціями працівників поліції, вони встановили на своєму будинку систему зовнішнього відеоспостереження, що постійно пошкоджується ОСОБА_3 (б`є залізною трубою, замащує фекаліями, зриває крюком із місця розташування, засліплює лазерними променями із пристроїв, які розташовує на території свого домоволодіння). 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 кинув вибухові пристрої на їх домоволодіння, в зв`язку з чим було відкрите кримінальне провадження в районному відділенні поліції та проводиться розслідування. Вказали, що 08 листопада 2019 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 в черговий раз залізною трубою пошкодив одну відеокамеру, чим завдав їм збитків, в зв`язку з чим вони викликали працівників поліції, які склали протокол. На підтвердження зазначеного надали акт обстеження відеокамери від 13.11.2019 року, скалений ПП «Тріак»; рахунок-фактуру №ТР 0000177 від 12.11.2019 року та квитанцію АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1531443051.1 від 21.11.2019 року; фото роздруківки і диск із записами з камер відеоспостереження від 08.11.2019 року та копії листів начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л.

Так як після пошкодження відеокамера ремонту не підлягала позивачі замінили її на нову. Надаючи для підтвердження копії розрахункових документів, просять відшкодувати спричинену їм матеріальну шкоду, що полягає в витратах на ремонт відеокамери у розмірі 1417 грн. Крім того, посилаючись на те, що внаслідок пошкодження відповідачем відеокамери їм була спричинена моральна шкода у вигляді душевних страждань, порушенні нормального способу життя, постійного стресу та погіршення стану здоров`я, яку вони оцінюють у 32000 грн., просять стягнути зазначену моральну шкоду з відповідача.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Послався на неправильне та неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм права та здійснення висновків, які їм не відповідають. Вказав, що судом належним чином не досліджено наданих позивачами доказів та порушено принцип змагальності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу – безпідставною.

Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із  ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд встановив, що 02.04.2014 року між ПП «Тріак» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір №1 П (монтажу обладнання), відповідно до умов якого ПП «Тріак» зобов`язується виконати роботи по монтажу системи відеонагляду.

       Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.01.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про зобов`язання не здійснювати відеоспостереження, відеофіксацію будинковолодіння і його території, стягнення моральної шкоди.

Із акту обстеження обладнання ПП «Тріак» від 13.11.2019 року вбачається, що за зверненням ОСОБА_1 проведено обстеження системи відеоспостереження на місці експлуатації в приватному будинку по АДРЕСА_1 , в результаті якого виявлено відсутність зображення з відеокамери, а згідно з архівного відео від 08.11.2019 року видно, що того ж дня, о 21 год. 07 хв. з сусідньої ділянки здійснювалось торкання відеокамери шестом, після чого зображення на ній зникло. При огляді на лицевій поверхні камери невстановленою клейкою речовиною наклеєно поролон, видалення якого неможливо. В зв`язку з неможливістю ремонту рекомендовано замінити камеру.

Відповідно до розрахунку вартості технічного обслуговування за договором ПП «Тріак» від 13.11.2019 у приватному будинку по АДРЕСА_1 проведено перевірку роботи камери НD, аналогової камери (без підйому до кам.), установку на заміну відеокамер, висота уст. до 4, 5 м., здійснено позаплановий виїзд, проведено діагностику несправностей (транспорті витрати включено), витратні матеріали та комплектуючі: відеокамери НАС – HFW1200R, загальна вартість яких становить- 1392 грн.

21.11.2019 ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПП «Тріак» грошові кошти в сумі 1392 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1531443051.1 від 21.11.2019 року.

Як зазначено у розрахунку-фактурі № TP-0000177 від 12.11.2019 вартість відеокамери HAC–HFW1200RP становить 648 грн., вартість обслуговування системи відеонагляду становить 744 грн., що в цілому з ПДВ складає 1392 грн.

Листом начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л. №13034/202/01-2018 від 22.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заява відносно ОСОБА_3 зареєстрована у журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 04.12.2018 за №9115 (висновок №4543). Під час перевірки ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України в діях ОСОБА_3 не встановлено.

Листом начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л. №13231/202/01-2019 від 19.11.2019, ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заяву відносно ОСОБА_3 по факту пошкодження відеокамери зареєстровано в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 08.11.2019 за №9061, (висновок №4262). Під час перевірки встановити особу, яка здійснила пошкодження камери відеоспостереження не представлялося можливим. Розгляд заяви припинено

Листом начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л. № 13740/202-01-2019 від 29.11.2019 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заяву від 21.11.2019 по факту пошкодження відеокамери зареєстровано в канцелярії Вінницького РВП ГУНП від 21.11.2019 за №К-119. Зазначено, що з наданих позивачем відеозаписів, встановлено що пошкодження вказаної камери здійснювалось із домоволодіння ОСОБА_3 , невідомим предметом продовгуватої форми, однак встановити особу, яка тримала в руках даний предмет не можливо у зв`язку із поганою якістю відеозапису. Розгляд заяви припинено.

Листом начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л. №8456/202/2020 від 26.06.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, внаслідок проведеної працівниками Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області перевірки за його зверненням від 08.11.2019 року по факту пошкодження ОСОБА_3 камери відеоспостереження, розташованої на будинку позивача прийнято рішення про припинення розгляду повідомлення в зв`язку з відсутністю в матеріалах перевірки ознак кримінального правопорушення.

З матеріалів розгляду за зверненнями ОСОБА_1 №4262 Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої в журналі ЄО Вінницького РВП ВВП №9061 від 08.11.2019 року, про вжиття мір до його сусіда ОСОБА_3 , який 08.11.2019 близько 21.00 год. пошкодив належну ОСОБА_1 камеру відеоспостереження, встановити особу, яка здійснила пошкодження не можливо, очевидці даної події відсутні. Під час перевірки заявником було надано відеозапис із пошкодженої камери, однак у зв`язку із поганою якістю відеозапису, а також тим, що відеозапис здійснювався в темну пору доби, встановити обставини події із даного відео не представилося можливим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд, виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності факту заподіяння відповідачем їм матеріальної та моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в його заподіянні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав недоведеності позивачем своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги про неправильне та неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Правовідносини з відшкодування матеріальної та моральної шкоди регулюються ст.ст.23,1166,1167 ЦК України ,а процесуальні права та обов`язки сторін по наданню доказів, та їх оцінка судом – ст. ст.12, 77,78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З наведено слідує, що для відшкодування шкоди завданої фізичній особі необхідно встановити обставини заподіяння такої майнової шкоди (розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ,а за ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно  із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 5,6,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному. Повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок всіх доказів у їх сукупності.

На підтвердження позовних вимог позивачі надали суду акт обстеження обладнання від 13.11.2019 року, виданий ПП «Тріак»; розрахунок вартості технічного обслуговування за договором ПП «Тріак» від 13.11.2019 року, рахунок-фактуру № ТР 0000177 від 12.11.2019 року, квитанцію АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1531443051.1 від 21.11.2019 року, листи начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області , роздруківки фотографій та диск із записами з камери відеоспостереження.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019 року представником ПП «Тріак» - Синчуком Р.М. при огляді системи відеоспостереження у приватному будинку по АДРЕСА_1 виявлено, що на лицевій поверхні камери наклеєно поролон невстановленою клейкою речовиною, видалення якої неможливо, в результаті чого оптичне скло камери пошкоджено та рекомендовано замінити камеру в зв`язку з неможливістю ремонту. Отже, із акту обстеження обладнання ПП «Тріак» від 13.11.2019, неможливо встановити те, що саме дії ОСОБА_3 стали безпосередньою причиною пошкодження камери відеоспостереження.

З листів начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Яворського О.Л. вбачається, що під час перевірки заяви ОСОБА_1 від 08.11.2019 року щодо пошкодження камер відеоспостереження особу, яка здійснила зазначені пошкодження не встановлено.

Із роздруківок фотографій, наданих позивачами, неможливо встановити, хто зображений на цих фото, та в якому місці вони зроблені. Крім того, на деяких зображеннях зафіксовані дати 16.04.2014 року, 24.04.2014 року, 25.04.2014 року, 27.04.2014 року та 04.12.2018 року отже, вказані роздруківки фотографій не беруться до уваги, оскільки не мають жодного відношення до події пошкодження відеокамери 08.11.2019 року.

       Інших доказів того, що саме ОСОБА_3 було здійснено пошкодження камери відеоспостереження, внаслідок чого позивачам завдана матеріальна у розмірі 1417 грн., суду не надано.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема і у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.        

Згідно із  ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З врахуванням усього викладеного, є обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди з причин недоведеності позивачами факту заподіяння їм такої шкоди відповідачем, та причинного зв`язку між шкодою і протиправністю діянь заподіювача.

Доводи апеляційної скарги по те, що судом належним чином не досліджено наданих позивачами доказів є безпідставними, так як суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дав об`єктивну оцінку всім обставинам справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду, проте доказів на підтвердження заподіяння їм шкоди саме відповідачем як і доказів причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача, не надали, хоча це є відповідно до ст. 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд належним чином оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, правильно застосував норми права, в результаті чого дав об`єктивну оцінку всім обставинам справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскільки, обставини на які скаржник посилається в апеляційній скарзі належними, допустимими та достатніми доказами не підтвердженні, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Головуючий                                                        С.Г. Копаничук

       Судді:                                                               С.К. Медвецький

                                                                                Т.О. Денишенко