Справа 1-464

2010 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

головуючого  Покатілова О.Б.

при секретарі Панченко І.А.

з участю прокурора Кондратюка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України,  неодруженого, військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, прож. АДРЕСА_1, раніше  не судимого,

за ст. 186 ч.2 КК України,-

встановив :

           ОСОБА_1 03 липня 2010 року о 16 год. 20 хв. проходив неподалік АДРЕСА_2, де у нього виник конфлікт із раніше йому незнайомим ОСОБА_2 В ході конфлікту ОСОБА_2 (далі потерпілий) вийняв з кишені мобільний телефон, щоб зателефонувати. В цей час у ОСОБА_1 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, що належить потерпілому. Реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, яке виразилось в тому, що він дерев’яною палицею умисно наніс потерпілому один удар по кисті руки, в якій останній тримав свій мобільний телефон, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження. Внаслідок отримання удару потерпілий, відчувши фізичного болю, впустив на землю свій мобільний телефон. Після цього підсудний, не припиняючи свої злочинні дії направлені на відкрите викрадення чужого майна, почав розмахувати дерев’яною палицею до потерпілого, намагаючись вдарити останнього, позбавляючи тим самим можливості потерпілого підняти з землі свій мобільний телефон. В свою чергу потерпілий, з метою уникнення подальшого побиття, змушений був відступити в двір АДРЕСА_2 в м.Житомирі. Далі підсудний, позбавивши таким чином можливості потерпілого забрати свій мобільний телефон, підняв із землі мобільний телефон останнього та, утримуючи при собі, з місця вчинення злочину зник.

Таким чином ОСОБА_1 шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_2 :

- мобільний телефон «Самсунг Е-2100» вартістю 407 грн. 02 коп., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти для проведення розмов у сумі 09 грн., а всього на загальну суму 441 грн. 02 коп.

Підсудний свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав часткового та показав, що 03.07.2010 року близько 16 год. він неподалік перехрестя вул.. Київська-Шелушкова побачив раніше незнайомого йому потерпілого, який сварився та бив свою дружину. Він зробив потерпілому зауваження, на що той почав кричати на нього та несподівано наніс йому удар рукою в обличчя. Він розлютився на потерпілого та наніс йому рукою два удари в обличчя та область лівого плеча. Після цього потерпілий забіг у подвір’я та відразу ж вибіг на нього з дерев’яною палицею. Потерпілий вказаною палицею наніс йому удар по руках, якими він (підсудний) захищав свою обличчя. Після цього потерпілий це раз ударив його палицею в область лівої лопатки. В цей момент йому вдалося вихопити з рук потерпілого палицю і він побіг за потерпілим, який в цей момент почав втікати у двір будинку та забіг через хвіртку в воротах та зачинив її за собою. Він (підсудний) в цей момент кинув палицею по потерпілому та попав в нього. Після цього він почав уходити з місця події та на відстані 7 м від воріт побачив на землі мобільний телефон. Він підняв з землі вказаний телефон, здогадавшись, що телефон належить потерпілому. Він чув як потерпілий кричав йому, що він залишив мобільний телефон, однак, оскільки від був розсерджений на потерпілого його вимогу він не виконав, а разом із телефоном з місця події зник. Зазначений мобільний телефон він привіз додому, де їм декілька днів користувався. Потім мобільний телефон в нього вилучили працівники міліції.        

Вина підсудного повністю підтверджується :

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який показав, що 03.07.2010 року близько 16 год. 10 хв. він перебував в дворі свого будинку та побачив, як повз його подвір’я пройшла його дружина ОСОБА_3, яка останній час проживає окремо від нього. З дружиною він перемовився кількома словами та вона підла далі. В цей час до його дружини підійшов раніше йому незнайомий підсудний, який почав розмовляти з його дружиною. Після цього підсудний почав йти у його напрямку. В цей час він стояв біля воріт свого будинку та спирався на дерев’яну палицю. Підсудний почав йоти на нього, тоді він (потерпілий) сказав йому, щоб той не йшов на нього, бо він покличе на допомогу синів. Підсудний сказав йому «давай» та продовжував йти на нього. Він (потерпілий) розуміючи, що підсудний хоче його вдарити, наніс йому першим улар палицею в ліве плече, після чого підсудний наніс йому ногою в область верхньої лівої частини тулубу у відповідь. Після цього підсудний вирвав у нього з рук палицю. В цей час він (потерпілий) вирішив зателефонувати своїм синам, щоб покликати їх на допомогу. Він вийняв з кишені свій мобільний телефон та тримав його у своїй правій руці. Підсудний в цей час вдарив палицею його по кисті руки, в якій був мобільний телефон. Від удару він відчув фізичний біль і випустив мобільний телефон, який впав на землю. Він побоявся нахилитись за своїм телефоном, оскільки вважав, що підсудний знов може його вдарити та почав тікати до свого подвір’я. Підсудний побіг за ним та через ворота вдарив його палицею в область носа. Після цього підсудний підняв з землі його мобільний телефон та почав тікати з місця події. Він (потерпілий) почав кричати підсудному, щоб той залишив його мобільний телефон, але підсудний на його вимогу не відреагував. Через декілька днів працівники міліції повернули йому мобільний телефон;

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка показала, що 03.07.2010 року близько 16 год. 05 хв. вона зустріла свого чоловіка ОСОБА_2, який стояв біля своїх воріт. Вони з ним перемовились декількома словами та пішла далі. Через декілька метрів вона зустріла раніше незнайомого їй підсудного. Який задав їй якесь незрозуміле запитання та пішов далі у напрямку її чоловіка. В подальшому, хвилин через десять, від чоловіка вона дізналась, що підсудний напав на чоловіка, побив його та забрав його мобільний телефон;

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка показала, що 03.07.2010 року ввечері додому приїхав її син (підсудний) та розказав, він побився із невідомим чоловіком та, коли вже йшов з місця бійки, побачив на землі мобільний телефон. Він підібрав його та, розуміючи, що він належить потерпілому, забрав його собі, оскільки був ображений на потерпілого;

- протоколом огляду місця події від 03.07.2010 року, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована поруч із АДРЕСА_2 в м.Житомирі, де як пояснив присутній ОСОБА_2 у нього з невідомим виник конфлікт та той відкрито викрав його мобільний телефон «Самсунг Е-2100» (ас 5-7);

- протоколом огляду місця події від 09.07.2010 року, під час якого у підсудного працівниками міліції було вилучено мобільний телефон «Самсунг Е-2100» (ас 13);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 09.07.2010 ркоу, під час якого підсудний розказав та показав на місці обставини вчинення ним злочину 03.07.2010 року неподалік АДРЕСА_2 (ас 29-34);

- висновком судово-товарознавчої експертизи, згідно якого вартість мобільного телефону «Самсунг Е2100» станом на час вчинення злочину становила 407 грн. 02 коп. (ас 26-28);

- висновком судово-медичної експертизи, згідно якого внаслідок вчинення злочину потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден на спинці носа та зовнішній частині правого передпліччя, а також крововиливу на передній боковій поверхні грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я (ас 68).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст.. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст. 186 ч.2 КК України, є  тяжким.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на даний час не працює.

Обставинами, що пом”якшує покарання підсудному є : часткове визнання вини.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного по справі не виявлені.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства можливе, тому призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 п.п.3,4 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, термін випробування встановити на два роки. Зобов’язати засудженого : повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженого на користь держави 206 грн. 40 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі – повернути потерпілому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: