Справа № 225/4476/21

Провадження № 2/225/836/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила наступне.

ОСОБА_1 згідно договору дарування ВАС №463517 від 30 січня 2003 року отримала у дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці знаходиться ј дерев`яного, обкладеного цеглою будинку - А, жилою площею 27,6 кв.м. та надвірні споруди: три сараї Б, С, Д, погріб п/г, убога - Г, огорожа.

Ця квартира належала дарителю ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, виданого Дзержинського держнотконторою 25.05.1996 року за реєстром №2-1493, зареєстрованого а Дзержинському бюро технічної інвентаризації 02.12.1996 року за №321.

31.01.2003 позивачка вступила у право власності згідно реєстраційного посвідчення №321, виданого 31.01.2003.

Позивачка є єдиною власницею цієї квартири.

Станом на день звернення до суду, разом з позивачкою у квартирі зареєстровані також її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на дату звернення позивачкою до суду у квартирі фактично проживає чоловік ОСОБА_4 .

25.06.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_2 , яка фактично не проживала за даною адресою.

На даний час місцезнаходження ОСОБА_2 невідомо, зв`язків з наю позивачка не підтримує. У зв`язку з вилдаженим, позивачка змушена звернутися до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка до судового засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала, про причини неявки суд не інформувала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії договору дарування ВАС №463517 за реєстровим №2-290 від 30 січня 2003 року отримала у дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці знаходиться ј дерев`яного, обкладеного цеглою будинку - А, жилою площею 27,6 кв.м. та надвірні споруди: три сараї Б, С, Д, погріб п/г, убога - Г, огорожа. Ця квартира належала дарителю ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, виданого Дзержинського держнотконторою 25.05.1996 року за реєстром №2-1493, зареєстрованого а Дзержинському бюро технічної інвентаризації 02.12.1996 року за №321 (а.с.7)

31.01.2003 позивачка вступила у право власності, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення №321, виданого 31.01.2003 (а.с.11)

Позивачка є єдиною власницею цієї квартири.

Станом на день звернення до суду, разом з позивачкою у квартирі зареєстровані також її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 13.07.2021 №630 (а.с.6)

Станом на дату звернення позивачкою до суду у квартирі фактично проживає чоловік ОСОБА_4 (а.с.8-9)

25.06.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_2 , яка фактично не проживала за даною адресою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316,317,319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлення володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379,382 ЦК України).

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно з положеннямист.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення,ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Судом встановлено, що відповідачка зареєстрована в спірній квартирі, чим порушує право власності позивача, позбавляє можливості розпорядитись своїм майном на власний розсуд, тобто позивач обмежений у здійсненні свого права власності.

Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють данні правовідносини, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, обставини, зазначені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі ст. 319,321,391,405 ЦК України, керуючись ст. 12,13,81,89, 141, 263,283 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя А.В.Соляник