Справа № 589/1637/21

Провадження № 2/589/1017/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Литвинко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Таліон Плюс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальності «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Таліон Плюс» про захист прав споживачів, в якому просить визнати договір позики, який був укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким було передано ТОВ «Таліон Плюс», недійсним.

Позовні вимоги аргументовані тим, що 26.10.2020 між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №316790100 про надання позики. В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги за договором позики перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Позивач вважає договір позики від 26.10.2020 №316790100 таким, що порушує законодавство про надання споживчих кредитів та захист прав споживачів. Зокрема зазначає, що нею не був підписаний даний договір та вважає, що відповідачем не повідомлено її письмово всю інформацію щодо умов договору. Внаслідок цього, вона будучи об`єктивно обмеженою в отриманні інформації, необхідної для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, була введена в оману при отриманні кредитних послуг. При оформленні позики їй не було повідомлено ціну кредиту, розрахунки позики з врахуванням витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням позики. Таким чином, позикодавцем було порушено рівність сторін при укладенні договору, її було введено в оману щодо істотних умов договору, які їй не були відомі, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом та непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання.

Крім цього, позивач вказала, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано їй фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, даний договір є таким , що не прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі, оскільки порядок акцептування пропозиції не відповідає положенням ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». За таких обставин вказаний договір є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. А відтак вважає вказаний правочин недійсним. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23.04.2021 року відкрито провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 21.05.2021 року.

02.06.2021 року до суду надійшов відзив на позов ТОВ «Таліон Плюс», в якому відповідач повністю заперечив доводи позивача та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки перед подачею заявки клієнт повинен ознайомитись з усією інформацією про порядок та умови фінансових послуг, без такого підтвердження у клієнта відсутня технічна можливість перейти на наступну сторінку для подальшого оформлення кредиту, тому кінцеве оформлення кредиту позивачем свідчить про те, що він отримав всю необхідну інформацію по кредиту та погодився з нею. Договір був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір у зрозумілій формі містить у собі усю інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Між позивачем та банком було досягнуто згоди на укладення договору та всіх його істотних умов. Таким чином, договір укладено в належній формі та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року було вирішено питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

12.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 20.09.2021 року.

В судове засіданні позивач не з`явилась, одночасно із позовом подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача.

Відповідач, третя особа явку своїх представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, третя особа причин неявки не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 26.10.2020 року між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №316790100 про надання кредиту без конкретної споживчої мети у розмірі 8600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4 або п. 1.5 договору (а.с. 32-36).

При цьому, п.1.2, 1.3 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником протягом яких нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,50 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

На підставі п. 1.4 визначено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредитку за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.

Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.6 Договору).

Згідно графіку розрахунків до кредитного договору №316790100 від 26.10.2020 року (додаток №1 до Договору), сукупна вартість кредиту складає 115% від суми кредиту (у процентному виразі) або 9890 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом у розмірі 15% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 1290 грн ( у грошовому виразі); суму кредиту у розмірі 8600 грн. Також в п. 4 графіку розрахунку визначено, що у разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором (а.с. 33).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги за договором позики від 26.10.2020 №316790100 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», що не оспорюється сторонами.

Вищевказаний договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За ст. 6 вказаного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документу, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документу.

Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за ч.1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 628 (ч.1) ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 205 ЦК України Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 297 ЦК України передбачає, що Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини першої, другої ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням: https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.

Згідно п. 4.1 Договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

За змістом ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

За ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1,2,3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

А тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження позивача стосовно того, що вона не підписувала кредитний договір є неспроможними.

Так, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вона була позбавлена можливості ознайомитися з умовами та правилами кредитного договору, оскільки, як вбачається з загального порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікацйній системі Товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, вказане спростовуються самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій, та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрацію та внесе персональні дані, він погоджує суми кредитних коштів та йому пропонується ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит. В разі незгоди та натискання кнопки «ні» кредитний договір не оформлюється (а.с. 37-43).

Саме такі почергові кроки укладання електронного договору здійснила позивач, після чого отримала кредитні кошти, а відтак вона не була позбавлена можливості ознайомитись з існуючими Правилами надання грошових коштів та відповідно в разі не згоди з останніми натиснути кнопку «ні».

Суд не приймає доводи позивача про те, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у п. 4.7 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Крім того, згідно з п. 4.1. договору його невід`ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: www.moneyveo.ua.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Твердження позивача про те, що перед укладенням договору позивач не була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, позивач засвідчила той факт, що вона обізнана з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

За ч. 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Згідно зі ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4 10-13, 76-83, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Таліон Плюс», третя особа: Товариства з обмеженою відповідальності «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання договору позики № 316790100 від 26.10.2020 року недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності «Таліон Плюс», місцезнаходження: м.Чернігів, вул. Рокоссовського, 7, код ЄДРПОУ 39700642;

Третя особа: Товариства з обмеженою відповідальності «Манівео швидка фінансова допомога», місцезнаходження: м.Київ, вул. Лейпцизька, 15Б/1, ЄДРПОУ 38569246.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко