Справа № 225/4190/21

Провадження № 2/225/815/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

22 вересня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Соляник А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить усунути відповідача від права на спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Згідно довідки про причину смерті, причиною смерті став атеросклеротичний кардіосклероз.

Останні роки життя стан здоров`я сестри позивачки, ОСОБА_3 , був дуже важкий та не дозволяв їй самостійно задовольняти свої життєво важливі потреби і їй необхідна була безперервна стороння допомога та догляд. З нею разом проживав важко хворий чоловік, ОСОБА_4 , який тривалий час лежав у лікарні у відділенні травматології з інсультом та переломом шийки стегна. Їх єдиний рідний син, ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, не надавав батькам допомоги, тому позивачка вимушена була у березні 2020 року залишити свою роботу, хворого чоловіка - ОСОБА_5 , який переніс інфаркт серця у листопаді 2019 року, та тимчасово переїхати до міста Торецьк, піклуючись про свою сестру та її чоловіка. З того часу забезпечення життєвих потреб, обстеження, лікування та догляд за хворими постійно здійснювала позивачка.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз. Похованням займалася позивачка та інші родичі, відповідач на похороні батька не з`явився.

Лікар Торецької міської лікарні Дедушев Ігор Володимирович запропонував терміново зробити операцію - ампутацію нижньої кінцівки вище коліна, що дозволило б сестрі позивачки ще кілька років прожити. Але відповідач категорично відмовив.

Стан здоров`я сестри позивачки погіршувався, перебіг тяжкого захворювання, на яке вона страждала тривалий час - цукровий діабет, ускладнювався, допомоги з боку її сина позивачка не отримувала, незважаючи на неодноразові прохання як її, так і її сестри, тому позивачка вирішила перевезти сестру до Харкова.

У липні 2020 року позивачка перевезла ОСОБА_3 до м. Харкова.

Згідно консультативного висновку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20 липня 2020 року ОСОБА_3 було рекомендована госпіталізація до гнійної хірургії за місцем проживання для оперативного лікування - високої ампутації правої нижньої кінцівки.

Позивачка домоглася термінового влаштування своєї сестри до 31 лікарні, де їй зробили невідкладну операцію з ампутації правої ноги вище коліна.

Після цього хвора потребувала постійного догляду, який відповідач як єдиний син та спадкоємець за законом першої черги, міг та повинен був здійснювати, потребувала матеріальної підтримки, яку відповідач взмозі був надати, оскільки є особою працездатного віку.

Згідно довідки від 11.08.2020 № 6331-5000296778 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце її проживання/перебування було за місцем моєї реєстрації, а саме - АДРЕСА_1 .

Оскільки позивачка була єдиним близьким родичем, який надавав сестрі постійну допомогу, вона оформила на ім`я позивачки довіреність, яка надавала їй право представляти її інтереси в усіх без винятку підприємствах, установах та організаціях. Постійну фізичну, моральну та матеріальну допомогу надавала позивачка та її чоловік, ОСОБА_6 , хоча враховуючи їх похилий вік, стан здоров`я, чоловік позивачки нещодавно переніс інфаркт серця, та невеличкі пенсії, їм було це вкрай важко здійснювати.

Померла останні місяці свого життя постійно телефонувала відповідачу, просила приїхати до неї та надати будь-яку допомогу, але її прохання залишилися поза увагою відповідача. Вона перебувала в постійно пригніченому та депресивному стан, періодично висловлювала суіцидальні думки через байдужість сина, що негативно впливало на її стан здоров`я.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельний пай, який одержав батько позивачки та померлої - ОСОБА_7 . При оформленні права власності на пай на ім`я сестри між нею та позивачкою існувала домовленість, що пай у подальшому буде поділений на три рівні частини між позивачкою та двома моїми рідними сестрами - ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . В подальшому відповідач неодноразово підтверджував спільність власності на пай всіх сторін.

До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися сторони як спадкоємці першої та другої черги (копія витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі додається), що позивачка вважає неприйнятним, так як відповідач, як рідний син померлої, ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та стан здоров`я була в безпорадному стані. Він не цікавився станом здоров`я матері і на неодноразові прохання про надання допомоги матері не відреагував, чим фактично відмовив у допомозі хворій матері.

Позивачка разом з своїм чоловіком займалася організацією та проведенням поховання.

У зв`яку з вищевикладеним, позивачка звернулася з дійсним позовом до суду, оскільки вважає, що є всі підстави у сукупності для усунення від права на спадкування ОСОБА_2 після смерті його матері - ОСОБА_3 , оскільки він ухилявся від надання матері допомоги при можливості її надання, при цьому внаслідок похилого віку та стану здоров`я вона знаходилася в безпорадному стані і потребувала допомоги саме відповідача як найближчого родича, якого вона мала.

Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, датований 24 серпня 2021 року, який надійшов до суду 28 серпня 2021 року, у якому зазначено про наступне.

Мати відповідача, ОСОБА_3 , 1942 р.н. та батько ОСОБА_4 , 1936 р.н. хворіли звичайними віковими захворюваннями, про що свідчать надані позивачем ОСОБА_1 медичні довідки про причину смерті у обох батьків відповідача. Це атеросклеротичний кардіосклероз, або порушення еластичності артерій серця, формування холестеринових відкладень в них, заміна м`язів серця сполучною тканиною. Це найпоширеніша причина смерті в Україні та світі. Періодично, відповідач організовував їх профілактичне лікування в ЦМЛ м. Торецька. Щорічно з 2014 р., з великими труднощами через КВПП на лінії розмежування з окупованими територіями, вивозив їх до м. Донецька для консультацій професорів медичного університету, та й просто в гості. В листопаді 2019 р. матері відповідача провели у м. Донецьку операцію на глазу з заміною хрусталика. Батьки були забезпечені ліками за Програмою «Доступні ліки». Якщо таких лік не вистачало, то відповідач за власні кошти докупляв їх в аптеках м. Торецька або м. Харківа. Матеріально батьки відповідача не потребували допомоги, одержували пенсії близько 8000 грн., мати відповідача до 2012 працювала періодично на заміні вчителем начальних класів школи № 9 м. Торецька, були заощадження (коли позивач приїздив до батьків на святкування Нового 2020 року, батько показав йому свої заощадження у сумі 110 тис. грн,, у матері також було близько 20 тис грн.).

Практично щонеділі до 16.03.2020 позивач приїжджав до батьків і допомагав в їх щоденних справах: їздив за продуктами, за ліками в аптеку, сплачував комунальні платежі, рахунки за мобільний зв`язок тощо. Мати і батько до 18.03.2020 також могли і самостійно виконували дії щодо своєї життєдіяльності: в квартирі була чистота і порядок, ходили в магазин, аптеку, ОСОБА_9 , Пенсійний фонд, поліклініку тощо.

Коли в 2018 їх квартира по АДРЕСА_2 частково згоріла, то відповідач організував і особисто приймав участь у ремонті: виносив пожежне сміття, вимивав з матір`ю стіни, вікна, кахельну плитку, закупив за власні кошти шпалери та клей, закупив та встановив нові вхідні двері та лінолеум тощо.

Мати з батьком декілька разів на рік з відповідачем приїжджала в м. Донецьк на лікування та просто в гості. При цьому часто відвідувала сусідок. Про що пише в своїй заяві ОСОБА_10 : « ОСОБА_11 декілька разів на рік приїжджала в м. Донецьк до сина і неодноразово відвідувала моїх жінок: жінку ОСОБА_12 та тещу ОСОБА_13 . При відвідуванні нашої сім`ї, останній раз в листопаді 2019 р., вона як і завжди, була рухлива, бадьора, весела та в розмові була вдячна сину, що він їм, батькам, допомагає з лікуванням та іншими життєвими потребами. Самостійно, без жодного примусу, в листопаді 2019 ходила за продуктами в магазин, який розташований від житла ОСОБА_2 біля 1,5 км. Вона ніяк не була схожа на особу яка через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані».

18 березня 2020 р. мати відповідача самостійно без сторонньої допомоги, за проханням відповідача пішла до ЦМЛ м. Торецьк, де її і госпіталізували.

Офіційно через Фонд соціального страхування України останні 2 роки його життя відповідач був доглядачем за батьком ОСОБА_4 , як людиною старше 80 років. За це отримував заробітну плату від 33 до 37 грн у місяць. Інших офіційних заробітків відповідач не мав.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом до 18 березня 2020 р. не потребували матеріальної допомоги та не являлися безпомічними. Відповідач періодичо був присутній поруч із ними, допомагав своїм хворим та непрацездатним батькам в їх щоденних справах: їздив за продуктами, за ліками в аптеку, сплачував комунальні платежі тощо.

18 березня 2020 року мати відповідача самостійно, за проханням відповідача, пішла до ЦМЛ м. Торецька, де її і госпіталізували з ранкою на підошві. В подальшому вона була під наглядом медичного персоналу лікарні. Тобто їй надавали необхідну медичну допомогу. ОСОБА_1 періодично відвідувала матір відповідача в лікарні. Але постійний моральний тиск зі сторони ОСОБА_1 діяв на матір відповідача негативно і вона знаходилася в пригніченому стані, часто плакала. Відповідач не міг нормально телефоном розмовляти з матір`ю при наявності в палаті лікарні ОСОБА_1 . З великими потугами вдавалось заспокоїти маму.

Таким чином, ОСОБА_3 станом з 18 березня 2020 року була безпомічною особою, якій допомогу надавали медичні працівники лікарні і деякі дії надавала ОСОБА_1 . Неодноразово провідували в лікарні тітку і племінники, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

ОСОБА_3 станом з 18 березня 2020 року була безпомічною особою, але якій необхідну медичну допомогу надавали медичні працівники лікарні.

В позовній заяві не міститься належних та допустимих доказів, що позивач ОСОБА_1 , або спадкодавець ОСОБА_3 , зверталися до відповідача ОСОБА_2 за матеріальною допомогою та спадкодавець потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача.

Ще одним доказом того, що мати відповідача ОСОБА_3 не потребувала сторонньої додаткової допомоги після 18.03.2020 року, є те, що вона не зверталась за допомогою до своєї сестри ОСОБА_8 , котра жодної хвилини у цей час не була поряд з нею та не була присутня на її похованні. Коли ж у ОСОБА_8 у 2015 сталась біда, вона довго знаходилась у лікарні м. Кіровоград з дуже тяжкою хворобою, не зважаючи на те, що у ОСОБА_8 є дорослий син ОСОБА_16 , мати відповідача довго, до повного виздоровлення була поряд з сестрою, доказом чого є довідка переселенця.

Тому, потреба спадкодавця ОСОБА_3 в матеріальній та в додатковій постійній допомозі саме сина ОСОБА_2 не було.

Після одержання даних щодо стану здоров`я своєї матері ОСОБА_3 , та вважаючи на те, що відповідач не міг фізично приїхати до м. Торецьк, були виконані такі доступні на той час для нього заходи:

1.замовлено через мережу Інтернет з доставкою Новою поштою препарат «ІРУКСОЛ» (лікування ран будь-якої етіології і локалізації при необхідності ферментативного очищення у процесі лікування, в т.ч. такі, що довго не загоюються; варикозні виразки, пролежні, опіки ІІ та ІІІ ступенів, гангрена кінцівок, особливо діабетична);

2.дозволено ОСОБА_1 прибути в м. Торецьк для моральної і фізичної підтримки мами;

3.щоденно по кілька разів морально підтримував свою матір розмовами телефоном;

4.забезпечив неперервне поповнення рахунку стільникового телефону за номером НОМЕР_3 .

5.вів переговори з лікарем ОСОБА_17 щодо пропонованої ним тактики лікування (Згідно Виписки з історії хвороби «больной предложена операция ампутации н/конечности. Больная и родственники больной отказались от операции». Відмова від ампутації була прийнята консенсусом: матір`ю, ОСОБА_1 та відповідачем. Наявних медичних показів для ампутації на той час не було, була нормальна температура та кожні покрови ноги, чиста рана і т.д.)

6.замовив спеціальне ортопедичне взуття для своєї матері, яке вона отримала;

7.замовив спеціальну медичну коляску;

8.кілька разів робив спробу виїхати на контрольовану Україною територію через КПВВ;

9.робив спробу через Червоний Хрест вивезти свою матір, ОСОБА_3 , з м. Торецька до м. Донецьк, але лікар ОСОБА_17 заборонив дану поїздку, бо на той час вон вже не витримала б 10-12 годинний переїзд за умови багатогодинних перевірок на захворювання SARS COVID-19.

У зв`язку з воєнними діями на Донбасі, сім`я відповідача: відповідач, жінка ОСОБА_18 , 1969 р.н. (інвалід ІІ групи), неповнолітня дочка ОСОБА_19 , 2002 р.н., виїхала в 2014 р. на контрольовану Україною територію. В м. Торезі (на не контрольованій Україною території) проживали хворі батьки жінки: ОСОБА_20 , 1941 р.н., та ОСОБА_21 , 1945 р.н. Тому відповідачеві доводилось часто виїжджати на окуповану територію, де знаходилися хворі тесть з тещою, дім, квартири тощо. Саме до тещі ОСОБА_21 , з якою стався серцевий напад (теща померла від серцевого нападу 16.01.2021 року), за проханням своєї дружини, котра у цей час проходила лікування в м. Київ, 16 березня 2020 р. відповідач приїхав в м. Донецьк та вже знаходячись там, дізнався про наказ Командувача об`єднаних сил України від 15.03.2020 р. № 207 «Про тимчасове обмеження щодо перетину лінії розмежування». Так як у відповідача по паспорту реєстрація у місті Донецьк, то не було ніякої можливості виїхати на контрольовану Україною територію. Через декілька днів керівник окупаційної адміністрації ОСОБА_22 заблокував перетин лінії розмежування з Україною зі свого боку, а також з РФ та з окупованою територією Луганської області. Фактично відповідач був заблокований на території м. Донецьк. Приблизно до червня не було абсолютно ніякої можливості виїхати ні для кого з окупованої території. Тільки з літа 2020 у Донецьку запрацювала спеціальна окупаційна організація так званий «Штаб по боротьбі з коронавірусной інфекцієй», який надавав дозвіл на виїзд тільки громадянам України, які мали реєстрацію на неокупованій території нашої держави, або на похорони. Інших причин не було. Одержавши від лікаря невтішні дані щодо здоров`я своєї матері, відповідач зробив спробу через Червоний Хрест, через т.з. «Штаб» ввести свою матір для лікування в спеціалізованій клініці м. Донецька. Але лікар ОСОБА_17 , коли все було готово, і дозвіл від «Штаба», і домовленість зі швидкою допомогою «Борис», і навіть таксі до КПВВ Новотроїцьке, категорично заборонив, оскількик вона не витримала б довгої (біля 12 год) та тяжкої дороги. Після смерті матері відповідача ОСОБА_3 у відповідача з`явилась можливість отримати дозвіл так званого штабу на виїзд, але так як 15 серпня 2020 року то була субота, тобто вихідний день, відповідач не встиг би на похорони. Тому був вимушений піти на порушення правил перетину та виїхати через незаконний кордон з Росією. В прикордонному пункті Гоптівка при в`їзді в Україну відповідачем був виплачений великий штраф. Про наявність такої можливості в`їзду на вільну теріторію України відповідач дізнався буквально за день до смерті своєї матері.

Об`єктивно ситуація з виїздом із Донецька викладена у ТЕМАТИЧНОМУ ЗВІТІ Спеціальної моніторингової місії в Україні ОБСЄ «Пункти перетину уздовж лінії зіткнення: труднощі, з якими стикаються цивільні особи при перетині», який був опублікований 30 грудня 2020 р., де вказано, що: «обмеження, запроваджені сторонами на КПВВ і відповідних блокпостах у зв`язку з початком пандемії COVID-19 у березні 2020 року, значно обмежили свободу пересування цивільного населення та зробили перетин лінії зіткнення ще виснажливішим…Обмеження в пунктах перетину значно вплинули на можливість цивільних осіб бачитися зі своїми рідними, доглядати за хворими та літніми родичами, а також мати доступ до таких базових послуг, як охорона здоров`я та освіта… 22 березня командування ООС закрило всі п`ять КПВВ уздовж лінії зіткнення, дозволивши перетин для цивільних осіб тільки у виключних випадках із гуманітарних підстав. Відповідні блокпости в Донецькій і Луганській областях були закриті особами, яким належить фактичний контроль, 21 та 23 березня відповідно. Про закриття як КПВВ, так і відповідних блокпостів не було повідомлено заздалегідь, і люди застрягали по той чи інший бік лінії зіткнення без можливості перетину…Багато цивільних осіб були відділені від своїх сімей та опинилися по різні сторони лінії зіткнення без належного укриття, їжі або навіть грошей. Деякі люди не змогли доїхати додому після лікування, інші втратили роботу. Хоча перетин із гуманітарних підстав і було організовано 13 разів у Луганській області (з березня до червня), у Донецькій області такий перетин організували лише декілька разів наприкінці червня».

Таким чином, ОСОБА_2 умисно не ухилявся від надання спадкодавцеві ОСОБА_3 допомоги, так як не міг виїхати до м. Торецька і надати всю необхідну допомогу своїй матері.

ОСОБА_1 ніколи не проживала в м. Торецьку і ніколи не відвідувала матір відповідача. Вперше вона за останні, мінімум 25 років, за виключенням її приїзду на 70-річчя матері відповідача, приїхала в м. Торецьк 22 березня 2020 року. ОСОБА_1 протягом тривалого часу не опікувалася, матеріально не забезпечувала та не надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_3 .

Недостовірні данні та поступки, які викликають питання з точки зору моралі та права, наведені в позовній заяві гр. ОСОБА_1

а) громадянка ОСОБА_1 стверджує, що відповідач, син ОСОБА_3 , постійно ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця у зв`язку з її безпорадним станом. Це є неправда. Відповідач постійно опікувався своїми батьками, надавав їм допомогу;

б) ОСОБА_1 впродовж хвороби матері відповідача, за незрозумілими причинами, «заспокоювала» відповідача. Як вона сама пояснювала відповідачеві, нібито відповідач не схоче забрати хвору маму, а скоріше схоче забрати здорову. З її слів, йде заживлення рани, температура в нормі, цукор в крові 4,8 ммоль. Ця її поведінка не була зрозуміла, коли лікар вказав відповідачеві щодо зависокого цукру в крові. ОСОБА_1 противилася переїзду хворої в Центр «Діабетична стопа» м. Харкова на базі міської лікарні №2, з головним лікарем якої ОСОБА_23 відповідач 100 % домовився ще у квітні 2020 року про лікування своєї матері. До речі, коли все ж таки відповідач зміг умовити ОСОБА_1 перевезти свою матір до Харкова, вона приїхала саме в цю лікарню (у матеріалах справи є підписаний ОСОБА_23 консультативний висновок, а усно він сказав, що якщо привезли б у квітні, була б можливість обійтись без ампутації, а через 3 місяці вже пізно). ОСОБА_1 якимсь чином впродовж 3 місяців умовляла лікаря ОСОБА_17 на продовження лікування в ЦМЛ м. Торецьк, між тим сам ОСОБА_17 неодноразово у телефонних розмовах з відповідачем стверджував, що він зробив все що міг з приводу лікування матері відповідача і якщо всі проти ампутації, необхідно виписувати. Відповідач був з ним повністю згодний і знайшов ще в квітні 2020 року спеціалізований медичний заклад у м. Харків Центр «Діабетична стопа», де чекали на матір відповідача. Але ОСОБА_1 категорично відмовлялась везти її у м. Харков, бо, з її слів «їй буде далеко їздити з Холодної гори (її місце проживання у м. Харкові) на Московський проспект (адреса Центра «Діабетична стопа»)». І тільки коли стан здоров`я матері відповідача погіршився, перевезла її до м. Харкова. На питання відповідача: «Навіщо позивачка держала матір відповідача у ЦМЛ м. Торецьк, де її в останні місяці практично не лікували?» ОСОБА_1 відповіла, що просто боялась залишитись наодинці з матір`ю відповідача, тобто боялась відповідальності;

в) громадянка ОСОБА_1 стверджує що матір відповідача в останні роки мала важкий стан здоров`я, що не дозволяв їй самостійно задовольняти свої життєво важливі потреби і їй необхідна була безперервна постійна стороння допомога і догляд. Не зрозуміло де свої «знання», щодо цього «черпала» позивачка, яка ніколи не проживала в м. Торецьку і ніколи не відвідувала маму. Вперше за останні, мінімум 25 років, за виключенням її приїзду на 70-річчя моєї мами гр. ОСОБА_1 приїхала в м. Торецьк 22 березня 2020 р.;

г) ОСОБА_1 оформила документи ОСОБА_3 щодо статусу переселенця за декілька днів до смерті матері відповідача. Мати відповідача у неї вдома переночувала одну ніч перед операцією. До речі, у своїй квартирі у Торецьку мати відповідача після 18.03.2020 року спільно з ОСОБА_1 не переночувала ні разу;

д) батько ОСОБА_4 помер в ЦМЛ м. Торецька ІНФОРМАЦІЯ_3 після того як йому стало погано 21.03.2020 і його «Швидка допомога» госпіталізувала до лікарні. Твердження ОСОБА_1 , що вона організовувала похорони батька відповідача не правдиве, ніякого відношення вона до похорон не мала. Похорони батька, за проханням відповідача, організували його племінники та брати відповідача ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які постійно проживають у м. Торецьку. Вони профінансували похорони за рахунок двомісячної пенсії померлого, відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

є) похорони матері ОСОБА_3 профінансовані за рахунок двомісячної пенсії померлої, відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Кошти відповідач особисто вручив ОСОБА_1 . Ці кошти повністю перекрили всі витрати на поховання згідно тих квитанцій, що надала позивачка;

і) у спільній квартирі відповідача та його померлої матері за адресою: АДРЕСА_2 , пропали:

1.готівкові збереження батьків на суму біля 130 000 грн. (батько ОСОБА_4 показував в січні 2020 відповідачеві гроші - дві пачки в банківській упаковці по 500 грн. та невелику пачку у купюрах по 200 грн.);

2.золоті прикраси померлої матері відповідачки повністю (обручка мами, ланцюжки, каблучки;

3.воєнний квиток матері відповідача;

4.облікова картка платника податків матері відповідача;

5.свідоцтво про народження матері відповідача.

З 22.03.2020 р. в квартиру мала доступ та проживала тільки громадянка ОСОБА_1 ;

ж) жодних особистих коштів громадянка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 на лікування матері відповідача не витрачали. З її слів вона витратила 52 000 гривень з коштів батьків відповідача, які знаходилися в квартирі, але ніяких підтверджуючих документів відповідачеві не надала;

з) громадянка ОСОБА_1 у своїй заяві, щоб доказати свій низький матеріальний стан та труднощі при наданні допомоги матері відповідача, стверджує, що втратила роботу. Але жодного документу про наявність такої роботи та про втрачений заробіток не надає. Тому це ствердження також є не достовірним;

к) ОСОБА_3 , 1942 р.н., захворіла 18 березня 2020 р. З нею відповідач розмовляв телефоном НОМЕР_3 , який за контрактом числився на відповідачеві і за який сплачував регулярно кошти. При спілкуванні практично щодня, коли відповідач дізнався, що у неї є ранка на підошві, наполягав на консультації в поліклініці Центральної міської лікарні м. Торецька. В той же день вона самостійно пішла до поліклініки та була госпіталізована. Згідно Виписки з історії хвороби «з діагнозом: біль в правій нозі. Набряк Температура 38 гр.;

л) в телефонних розмовах, коли поряд не було ОСОБА_1 , матір відповідача неодноразово казала відповідачу, що ОСОБА_1 вимагає написання заповіту на неї. Мати відповідача категорично відмовляла. Але за 5 днів до смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 , обманним шляхом, стверджуючи, що це потрібно тільки для переоформлення пенсії, після ампутації ноги, практично у передсмертному стані, ОСОБА_1 вимусила безпорадну, повністю залежну від неї та напівсліпу ОСОБА_3 підписати безпрецедентне доручення на всі можливі дії. Цим дорученням матір відповідача практично визнавалася недієздатною, а від ії імені виступала виключно ОСОБА_1 . Відповідач цього не стверджує безсумнівно, це його особиста думка, але це могло стати останньою краплею, яка привела до серцевого нападу та смерті його матері ОСОБА_3 . Копія доручення є в матеріалах справи.

Якби не безпрецедентна, вперша за всю історію незалежної України ситуація, яка склалася починаючи с 16 березня 2020 року з пандемією та повним, а потім і до сьогоднішнього дня частковим локдауном, відповідач, як порядний син, через декілька годин після будь-якої біди з його батьками (як, наприклад, після пожежі в квартирі в 2018 р., був у м. Торецьку) був би поряд з ними та надав би допомогу у повному обсязі, на найвищому рівні.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки для задоволення позовних вимог у даній справі про усунення від права на спадкування за законом відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК повинна бути доказана сукупність обставин: ухилення мене ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві матері відповвідача ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме відповідача.

08 вересня 2021 року на адресу Дзержинського міського суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка датована 03 вересня 2021 року, у якій вона зазначила наступне.

Відповідач заперечує, що позивачка є рідною сестрою його померлої матері - ОСОБА_3 , а також його рідною тіткою.

На стор. 10 відповідач робить недопустиме припущення, що позивачка заволоділа прикрасами, грошима, а також свідоцтвом про народження його матері серед інших документів, тобто звинувачує позивачку у вчиненні злочину. Даний факт обов`язково знайде відповідну правову оцінку, оскільки робити такі припущення в офіційному документі в межах цивільно-правової справи абсолютно неприпустимо. Якби у позивачки збереглося свідоцтво про народження сесгри або хоча б його копії, вона б надала їх до суду, однак, цей документ зберігається у відповідача.

На стор. 6 свого відзиву відповідач визнає, що ОСОБА_8 є сестрою його матері, її свідоцтво про народження додається, дані про батьків повністю співпадають з даними про батьків позивачки.

На підтвердження родинних відносин між померлою сестрою ОСОБА_3 позивачкою надано копію довідки Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №651 від 02.09.2021.

Відповідач стверджує, що відвідував батьків щонеділі до 16.03.2020, при цьому не підкріплює дане твердження жодними доказами. Відповідач не відвідував батьків з грудня 2019 року. Відповідач дійсно забезпечив у 2019 році відвідування батьками м. Донецьк з метою оформлення ними місцевої пенсії та отримання цієї пенсії ним для використання за власними потребами, оскільки, як він сам стверджує на стор. 5, заробітна плата від 33 до 37 грн. за здійснення догляду за батьком, як людиною старше 80 років, було його єдиним офіційним заробітком.

На стор. 7 відповідач пише про те, що він з родиною у 2014 р. у зв`язку з воєнними діями на Доноасі виїхав на контрольовану Україною територію. При цьому він не вказує, що його родина тривалий час проживала квартирі позивачки у м. Харкові, а позивачка з чоловіком, звільнивши для його родини свою домівку, проживала у м. Мерефа.

На стор. 9 у пункті «б» відзиву відповідач знов собі иротирічить, з одного боку він вказує, що догляд матері надавали медичні працівники, а допомога позивачки була незначною, з іншого - він повністю перекладає на позивачку відповідальність захід лікування та прийняття рішень.

У січні 2019 року позивачці зателефонувала сестра та повідомила, що вона стала швидко втрачати зір. На питання позивачки, що з цього приводу думає її син, відповідач по справі, вона сказала, що він поставив її у чергу на операцію в м. Донецьк. Пройшов майже рік, у листопаді сестра у телефонній розмові сказала, що майже нічого не бачить. Позивачка попросила її приїхати до неї у м. Харків, щоб їй надали медичну допомогу в клініці «Офгальміка», де шоковані лікарі діагностували майже повну сліпоту.

Коли позивачка приїхала в березні 2020 до м. Торецька на прохання своєї сестри та її чоловіка, вона була шокована їх станом, а також умовами, в яких вони жили: у квартирі холодно, з вікон дув протяг, було дуже брудно, квартира була завалена використаними підгузками для дорослих. І це було через декілька тижнів після того, як відповідач, нібито, регулярно відвідував батьків, допомагав їм з прибиранням та влаштуванням їхнього побуту. Коли позивачка шокована зателефонувала відповідачу і запитала, як його батьки можуть жити в таких нелюдських умовах, він з насмішкою відповів, що це їхній життєвий уклад такий і робити ремонт немає сенсу.

З березня 2020 позивач повністю піклувалася про батьків відповідача, які разом лежали в одній лікарні, мила їх, годувала, прала та прасували їхні речі, постійно обробляла пролежні, консультувалася з лікарями, вимушена була приймати важливі рішення щодо ходу лікування.

У пункті «в» відповідач сумнівається, звідки позивачка «черпала» знання про стан здоров`я його матері до березня 2020 року. Беручи до уваги рівень цинічності відповідача, позивачка не має надії, що відповідач визнає те, що позивачка з померлою сестрою ОСОБА_3 були дуже близькими, постійно спілкувалися телефоном, вона часто приїжджала до позивачки у м. Харків, коли мала таку можливість за станом здоров`я, вони разом відвідували їх малу Батьківщину у Кіровоградській області.

У пункті «г» відповідач пише про те, що позивачка оформила сестрі статус переселенця за декілька днів до смерті. Це було зроблено позивачкою для того, щоб мати змогу звернутися до її сімейного лікаря, оскільки стан здоров`я сестри був вкрай важким.

Відповідач на стор. 6 вказує, що ним було замовлено та надіслано препарат «ІРУКСОЛ», який нібито, міг допомогти у лікуванні гангрени консервативно, оскільки він, незважаючи на існування абсолютних для того показань, був категоричним противником хірургічного лікування шляхом ампутації кінцівки. Лікування цим препаратом було одноголосно висміяне всіма численними лікарями, з якими позивачка спілкувалася з приводу здоров`я сестри, оскільки у неї було вже гнійне ураження кісток.

Відповідач займає позицію оспорювання відомих йому фактів, тому у пункті «з» він не впевнений, що позивачка залишила роботу, щоб замість нього дбати про його батьків, хоча добре це знає.

У пункті «л» відповідач вказує, що позивачка просила його матір та свою сестру написати на неї заповіт та змусила зробити довіреність, яка засвідчувалася нотаріусом, який встановлював вільність волевиявлення її сестри, матері відповідача, що унеможливлює будь-який на неї тиск. Ця довіреність надавала позивачці широкі повноваження, оскільки сестра за станом здоров`я не могла самостійне себе представляти, нею надавалося позивачці право розпоряджатися нерухомістю також. Позивачка не розпорядилася майном на власний розсуд, оскільки інтереси сестри були її дійсним пріоритетом, її жипя та здоров`я були для позивачки найважливішими.

У зв`язку з вищевикладеним, наполягає на задоволенні позовних вимог та просить визнати заперечення відповідача на позовну заяву визнати необґрунтованими.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог, просила задовольнити у повному обсязі,, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

В судовому засіданні за клопотанням сторін були допитані свідки: ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_26 зазначила, що вона є сусідкою померлих батьків відповідача. У 2019 році у батьків відповідача відбулася пожежа, у зв`язку з чим відповідач приїздив до своїх батьків всього на один день, і одразу поїхав назад. У грудні 2019 року, коли захворів ОСОБА_4 , його відвідував відповідач. Після цього, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_26 про те, що всі гроші, які він назбирав, він віддав своєму синові ОСОБА_2 . У лютому-березні 2020 року, коли батька відповідача поклали в лікарню, а його матір також мала проблеми зі здоров`ям, ОСОБА_26 запропонувала ОСОБА_3 зателефонувати синові та його дружині, щоб останні здійснювали нагляд за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але ОСОБА_3 відмовилася, сказавши, що зателефонує з цією метою своїй сестрі ОСОБА_1 , що і зробила. ОСОБА_3 була у безпорадному стані з 18 березня 2020 року по 15 серпня 2020 року, коли перебувала у лікарні. ОСОБА_26 відвідувала ОСОБА_3 у лікарні лише один раз, до приїзду ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що вона є сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . До 18 березня 2020 року ОСОБА_2 раз на місяць приїздив, відвідував своїх батьків. При цьому відповідач оформив на себе догляд за своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як соцпрацівник, однак після погіршення здоров`я батьків він їм не допомагав, не відвідував їх у лікарні, не приїхав на їх поховання. ОСОБА_3 за життя казала, що відповідач до неї дуже погано ставиться, оскільки жодного разу не відвідав її у тяжкому стані у лікарні.

Свідок ОСОБА_27 зазначила, що знала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше 50 років. У березні 2020 року у ОСОБА_3 заболіла нога, стан її був вкрай важким, вона не могла ходити у зв`язку з чим її поклали до лікарні. В цей час її чоловік також у важкому стані потрапив у лікарню. У зв`язку з тяжким станом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було запропоновано викликати для їх догляду їх сина ОСОБА_2 , однак ОСОБА_3 відмовилася від цього і викликала свою сестру ОСОБА_1 . ОСОБА_1 приїхала на виклик одразу. З березня по липень 2020 року ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_3 (носила їжу, прала, прибирала). З тих пір окрім ОСОБА_1 більше ніхто не доглядав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_1 займалася його похованням, на яке ані син, ані онуки з невісткою не прибули. Після погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 - їй запропонували ампутувати ногу у місцевій лікарні, однак вона не погодилася, зазначивши, що її син проти цього. ОСОБА_1 забрала ОСОБА_3 до м. Харкова, де ОСОБА_3 ампутували ногу, після чого, невдовзі, вона померла. ОСОБА_1 самостійно поховала ОСОБА_3 , син на поховання не приїхав. Приблизно через два тижні після поховання ОСОБА_2 приїхав дол. м. Торецьк. До цього ОСОБА_27 у м. Торецьк. ОСОБА_2 не бачила. Зазначила, що жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_2 допомагав своїм батькам, зазначила, що ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_28 зазначила, що 31.12.2019 ОСОБА_2 приїхав до батиьків, викликав швидку допомогу для батька ОСОБА_4 і поїхав додому і більше не приїздив. Навесні 2020 року здоров`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погіршилося, вони обидва потрапили до лікарні, а через деякий час померли, однак ОСОБА_2 догляду за ними в лікарні не здійснював, на похованні присутнім не був. Почав приїжджати часто до м. Торецьк вже після смерті обох батьків. В останні дні перед потраплянням ОСОБА_3 до лікарні, вона була безпомічна, ОСОБА_28 ходила для неї в магазин, аптеку тощо, оскільки ОСОБА_3 ходити майже не могла. Після ж потрапляння ОСОБА_3 в лікарню - за нею здійснювала догляд її сестра - ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_29 зазначила, що знала ОСОБА_3 з 15 лютого 1988 року, знала, що ОСОБА_3 працює вчителем молодших класів. Перед погіршенням здоров`я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , вони часто приходили в гості до ОСОБА_29 . Після погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , здійснювала догляд за ними ОСОБА_1 , яка приходила до лікарні, годувала їх, прала речі тощо. Зазначила, що ОСОБА_2 догляд за батьками у лікарні не здійснював, не відвідував їх. ОСОБА_29 неодноразово ходила в аптеку за ліками для батьків відповідача. Іноді до неї приходив ОСОБА_4 і просив сходити до аптеки за ліками.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що знає родину ОСОБА_30 близько 15 років. У середині березня 2020 року ОСОБА_31 прибув до м. Донецьк у зв`язку з тим, що до лікарні з серцевим нападом забрали його тещу ОСОБА_32 . У тестя хвороба альцгеймера. ОСОБА_31 наполіг на тому, щоб ОСОБА_3 звернулася до лікарні у зв`язку з болем у нозі. Через декілька днів ОСОБА_31 повідомили про необхідність ампутувати ногу ОСОБА_3 . Через кілька днів в ту ж лікарню потрапив батько відповідача ОСОБА_4 . ОСОБА_31 намагався приїхати до батьків, але в нього не вийшло, у зв`язку з цим доглядати за ними приїхала ОСОБА_1 . Виїхати з непідконтрольної території України ОСОБА_31 було неможливо у зв`язку з введеними обмеженнями перетину лінії розмежування, пов`язаними з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). ОСОБА_3 за життя не однократно приїздила до сина у м. Донецьк. Востаннє ОСОБА_10 бачив ОСОБА_3 листопаді 2019 року. ОСОБА_10 відомо про те, що ОСОБА_33 забезпечував свою матір ліками, спеціальним взуттям, інвалідним візком, надавав матері телефоном психологічну підтримку. ОСОБА_2 хотів перевезти ОСОБА_3 до лікарні у м. Харків, а також до лікарні у м. Донецьк, але ці спробі були невдалими. Можливість виїжджати з непідконтрольної території у ОСОБА_2 з`явилася тільки у серпні, але на той час його батьки вже померли.

Суд,заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_10 , всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновків, які наведені нижче.

Спірні правові відносини, які склались між позивачем та відповідачем, пов`язані зі спадкуванням - перехідом прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). І позивач, і відповідач вважають себе спадкоємцями за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ці спадкові відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, далі - ЦК, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Отже, цивільний спор про усунення особи від права спадкування підлягає судовому розгляду за правилами цивільного судочинства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.53)

При цьому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується даними про їх батьків, місце народження, які збігаються, а також копією довідки №651 Злинської сільської ради Маловичківської району Кіровоградської області (а.с.79)

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є матір`ю відповідача і сестрою позивачки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 11 січня 1997 року уклала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , актовий запис №08 (а.с.11)

ОСОБА_3 отримала перепустку №377769574012 для відвідування свого рідного сина ОСОБА_2 на окупованій території (а.с.62)

ОСОБА_4 отримав перепустку №614674975902 для відвідування свого рідного сина ОСОБА_2 на окупованій території (а.с.61)

29 березня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець селища Зоря Костянтинівського району Донецької області, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис №227 (а.с.14)

Причина смерті ОСОБА_4 : атеросклеротичний кардіосклероз, що підтверджується копією довідки про причину смерті від 30 березня 2020 року (а.с.14,16)

ОСОБА_3 14.10.2019 перенесла операцію в медичному центрі «Офтальміка» у м. Харкові на оці з діагнозом: ППДР, незріла катаракта обох глаз, що підтверджується копією виписки з медичної карти №36572 від 15.10.2019 (а.с. 80-81)

Також ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у КНП «Центральна міська лікарня» м. Торецька з діагнозом: діабетична ангіопатія, облітеруючий атеросклероз судин н/кінцівок, ішемія н/кінцівок, що підтверджується довідкою від 31 березня 2020 року (а.с.22)

Крім того, ОСОБА_3 мала наступні захворювання: СДС, змішана форма, ураження по Вагнеру IV В. Волога гангрена правої стопи, голені, що підтверджується консультативним висновком із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20 липня 2020 року (а.с.20), а також висновком з історії хвороби №2394 (а..21)

У зв`язку з наявними захворюваннями, ОСОБА_3 була видана на ім`я ОСОБА_1 довіреність від 10.08.2020 за реєстровим №379, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуркаленко Інессою Валеріївною (а.с.18)

11.08.2020 ОСОБА_3 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи №633-5000296778 від 11.08.2020 (а.с.17)

Коли було з`ясовано про наявність тяжкого захворювання у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перебував на окупованій території, і при спробі перетину отримав відмову у зв`язку з карантинними обмеженнями, у зв`язку з початком пандемії COVID-19. Ситуація з виїздом із м. Донецька підтверджується тематичним звітом Спеціальної моніторингової місії в Україні ОБСЄ.

15 серпня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Злинка Маловисківського району Кіровоградської області померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис №12445 (а.с.13)

Причина смерті ОСОБА_3 : атеросклеротичний кардіосклероз, що підтверджується копією довідки про причину смерті від 15 серпня 2020 року (а.с.15)

Похованням ОСОБА_3 займався ОСОБА_5 , що підтверджується копією Договора-замовлення на замовлення та проведення поховання від 17.08.2020 (а.с.23) і копією договору-замовлення на організацію та проведення поховання №273 від 17.08.2020 (а.с.24), а також рахунком-замовника №273 від 17.08.2020 (а.с.25)

Після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , Торецькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №15/2020 від 03.09.2020, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.19)

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідач по справі є спадкоємцем першої черги, а позивач по справі є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про відкриття спадщини. В судовому засіданні встанволено, що сторони, як спадкоємці першої та другої черги звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На момент розгляду справи відповідно до заяв сторін свідоцтво про право на спадщину не було видано.

Предметом даного цивільного спору є вимога позивача усунути відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги, від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Підставами поданого позову, на переконання позивача, є те, що відповідач ухилявся від надання допомоги своїй матері ОСОБА_3 , яка через важку хворобу була у безпорадному стані та не мала допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право вимоги щодо усунення від спадкування відповідно до ст. 1224 ЦК України належить особі, яка сама є спадкоємцем відповідної черги, або коли її право на спадкування виникає після усунення спадкоємця від спадкування попередньої черги. Саме цим критеріям і відповідає позивач ОСОБА_1 .

+При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду,а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 2, ст. 10, ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Тому суд надає оцінку лише тим обставинам, які безпосередньо пов`язані з предметом позову, є достатніми для прийняття судового рушення, яке відповідає вказаним у ст.263 ЦПК України, та залишає поза уваги будь які інші факти, які значення для вирішення спору не мають.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Отже,статтею 1224 ЦК України встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть бути усунені від права на спадщину.

Статтями 202, 203 СК України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5ст. 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред`явлена лише після смерті спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогамист.214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребує, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення пов`язане з винною поведінкою, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Судом встановлено, що ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги і отримала цю допомогу від своєї сестри ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 . Як вказують матеріали справи, ця допомога була достатньою за обставин перебігу її хвороби.

Отже, ОСОБА_3 була доглянута, а її потреби у відповідному догляді були задоволені, зокрема сестрою, яка надавала фізичну, моральну та матеріальну підтримку, а також сином, який в силу об`єктивних причин не мав можливості бути фізично присутнім поряд зі своєю матір`ю, однак надавав моральну та матеріальну підтримку матері у виді придбання ліків, спеціального ортопедичного взуття та спеціального медичного візка, крім того надавав організаційну допомогу. Також, судом встановлено, що матір та син до початку пандемії COVID-19 та початку тяжкого захворювання матері часто бачилися, син надавав фізичну та матеріальну допомогу своїм батькам. Однак після початку пандемії COVID-19 ОСОБА_2 був обмежений у виїзді з окуповної території України, однак щодня спілкувався зі своєю матір`ю по телефону. Судом встановлено, що матір ніколи не звертався за допомогою до свого сина, не вимагала цієї допомоги, допомогу вимагала від відповідача позивачка і, як випливає із матеріалів справи, відповідач надавав таку допомогу дистанційно, в силу своїх можливостей.

В судовому засіданні встановлено, частина ліків на лікування ОСОБА_3 були придбані позивачем по справі, а деякі з них і відповідачем. Зазначені факти не спростовані сторонами. На думку суду, ця обставина свідчить про те, що хвора мала відповідний догляд та засоби для лікування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі особи спадкоємця, так і факт ухилення цієї особи від надання спадкодавцеві допомоги. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Судом не встановлено, що через свою хворобу ОСОБА_3 потребувала допомоги саме свого сина і ніхто інший цю потребу не міг задовільнити, судом не встановлено обставин, які б вказували на ухилення відповідачем від допомоги матері при наявності у нього можливості її надати.

Суду не надані відомостей розміру доходів померлої ОСОБА_3 , відомостей про дохід ОСОБА_2 .. Внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити чи потребувала померла ОСОБА_3 матеріальної допомоги чи ні. Проте, за життя померла ОСОБА_3 з позовом щодо стягнення аліментів на її утримання до сина не зверталась, що може свідчити про її свідоме рішення вирішувати свої проблеми самостійно. З допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_10 , вбачається, що померла ОСОБА_35 за життя не бажала звертатися за допомогою до відповідача, оскільки дуже любила його і не хотіла створювати для нього додаткові прешкоди, тому намагалась вирішити всі питання в такий спосіб, щоб якнайменш його турбувати. Факт оплати чоловіком позивача ритуальних послуг, пов`язаних з похованням ОСОБА_3 , також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, але ця обставина не вказує на наявність передбачених законом підстав для усунення відповідача від права спадкування. Це свідчить лише про виконання морального обов`язку чоловіка сестри померлої та вшанування її пам`яті відповідно до загальноприйнятих звичаїв.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач проживав окремо від своєї матері, у нього створена своя сім`я. Встановлено, що коли мати відповідача ОСОБА_3 захворіла, відповідач був на непідконтрольній території України, а тому не мав можливості надавати особисто фізичну допомогу, але в силу своїх можливостей, робив це дистанційно, оскільки в цей час в цей час взвязку з додатковими карантинними заходами викликаними поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) вїязд з м.Донецьк у м.Торецьк здійснити було неможливо в зв`язку з наказом Командувача об`єднаних сил України від 15.03.2020 р. № 207 «Про тимчасове обмеження щодо перетину лінії розмежування».

Будь яких доказів, які б спростовували вказані факти, в судовому засіданні не встановлено. Позивачем належними доказами не доведений факт тривалого перебування спадкодавця у безпорадному стані, його потреба в матеріальній допомозі, з урахуванням його матеріального стану та матеріального стану відповідача, та обов`язок відповідача, щодо надання такої допомоги та можливість її надання.

Суд наголошує, що згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а за частиною 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що сторона позивача переконливо не довела ті обставини, які одночасно є підставою для усунення особи від права спадкування. Навпаки позивачка наполягала на тому, що її сестра мала відповідний догляд, була оточена турботою близьких людей, це випливає із матеріалів справи та пояснень свідків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що, оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню і витрати, понесені позивачем при зверненні із цим позовом до суду.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 259,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) про усунення від права спадкування за законом, - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення виготовлений у встановлений ч. 6 ст. 259 ЦПК України строк.

Суддя А.В.Соляник