Єдиний унікальний номер 235/6641/20

Провадження №2/235/134/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 15.09.2021 (а.с.102), просить:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі – відповідач) майно, придбане у період шлюбу, а саме: автомобілі ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.04.2016, та Geely, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- визнати за відповідачем право власності на автомобілі ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.04.2016, та Geely, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача 60 000 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини за автомобіль марки Geely, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та 15 000 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини за автомобіль марки ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.04.2016.

В обґрунтування позову посилається на приписи статей 60, 62, 63, 69, 70 СК України та ст.368 ЦК України та зазначає, що за час подружжя сторонами були придбані спірні транспортні засоби, які на теперішній час знаходяться в користуванні відповідача; оскільки спільне користування такими автомобілями неможливе через складні неприязні стосунки, то позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1/2 вартості вказаного майна, вважаючи, що вартість ГАЗ 2705, 2003 року випуску, - 30 000 грн, вартість Geely, 2011 року випуску, - 120 000 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, з ТСЦ МВС України №1444 витребувано відомості щодо реєстрації автомобіля Geely, 2011 року випуску (а.с.34).

Ухвалою суду від 16.12.2020 у справі призначена судова будівельно-технічна експертиза за клопотанням позивача, провадження у справі зупинено (а.с.77).

Ухвалою суду від 25.08.2021 провадження у справі поновлено для розгляду клопотання експерта (а.с.93).

Ухвалою суду від 15.09.2021 позовну заяву в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості робіт, матеріалів, виробів та конструкцій, використаних під час ремонту житлового будинку (гаражу та подвір`я) за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без розгляду за клопотанням позивача; витребувано з ТСЦ МВС України №1444 відомості щодо реєстрації транспортного засобу ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.107).

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Токарєва О.Г. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові. Позивач зазначила, що на теперішній час спірних автомобілів у неї в користуванні не має, ГАЗ 2705 переданий нею в користування відповідачу на підставі довіреності від 28.04.2016, Geely FE–1, 2011 року випуску, також знаходиться у відповідача, оригінали технічних паспортів та спірні автомобілі у позивача відсутні. Шляхів для примирення сторона позивача не вбачає.

Відповідач проти задоволення позову заперечував частково з мотивів, викладених у відзиві на позов (а.с.54-55), які зводяться до такого. В користуванні відповідача знаходиться лише автомобіль Geely, 2011 року випуску, вартість якого згідно довідки експерта від 27.11.2020 має складати 119 154 грн, тож він погоджується компенсувати позивачу 1/2 вартості такого спірного автомобіля. Другим спірним автомобілем ГАЗ 2705, 2003 року випуску, відповідач дійсно користувався на підставі нотаріальної довіреності від 28.04.2016, яка діяла три роки. Як зазначив в судовому засіданні 22.09.2021 відповідач, такий автомобіль він повернув позивачу в грудні 2019 року, де цей автомобіль знаходиться на теперішній час, відповідачу не відомо. Також відповідач вказує, що вартість такого автомобіля, згідно довідки експерта від 27.11.2020, має складати 57560 грн.

Відповідач вважає, що підстав стягувати з нього на користь позивача грошову компенсацію за автомобіль ГАЗ 2705 не має, оскільки автомобіль не знаходиться у відповідача; наприкінці судового засідання він зауважив, що погоджується компенсувати позивачеві грошові кошти в розмірі 50 000 грн, зменшивши одразу суму компенсації до 32000 грн. Окремо відповідач зауважив, що автомобіль ГАЗ 2705 він використовував у своїй роботі, автомобілем Geely користувалась позивач та повернула його відповідачу в незадовільному стані.

В судове засідання 22.09.2021 свідки з боку позивача не прибули, позивач не наполягала на їх допиті, у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 22.09.2021 такі свідки були виключені з обсягу доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.06.2003, який розірваний рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2020; під час шлюбу у них народились сини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-11).

15.06.2012, тобто під час шлюбу, сторонами придбано автомобіль марки Geely FE-1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , який зареєстрований на праві власності за відповідачем та станом на 29.10.2020 перебуває на обліку (а.с.41-42).

23.04.2016, тобто під час шлюбу, сторонами придбано автомобіль марки ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який зареєстрований на праві власності за позивачем та станом на 21.09.2021 перебуває на обліку (а.с.114-115).

На спірний автомобіль ГАЗ 2705, 2003 року випуску, позивачем 28.04.2016 на ім`я відповідача видана довіреність строком на 3 роки до 28.04.2019, посвідчена приватним нотаріусом Власенко М.І., зареєстровано в реєстрі №2337 (а.с.13).

За довідками суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_8 » від 27.11.2020, наданими відповідачем, середня ринкова вартість автомобіля марки ГАЗ, модель 2705, 2003 року випуску, становить 2030 доларів США, що за курсом НБУ 1$ = 28,37 грн дорівнює 57560 грн, а автомобіля марки Geely, модель FE-1, 2011 року випуску, становить 4200 доларів США, що за курсом НБУ 1$ = 28,37 грн дорівнює 119 154 грн (а.с.65-67).

Угоди про добровільний поділ вказаних спірних автомобілів сторонами не досягнуто.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст наведених законодавчих приписів свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Судом встановлено, що спірні автомобілі набуті сторонами під час перебування в шлюбі, відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на спірне майно та визнано в судовому засіданні, що спірні транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу та дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст.68, 69 СК України).

За приписами ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.372 ЦК України.

Положеннями ст.71 СК України визначено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень ст.71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст.364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення ч.5 ст.71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач (постанови від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) «[…] суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

Також суд враховує, що за ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній власності, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі ст.364 ЦК України.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1 та ч.2 ст.71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).

Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі ст.365 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 464/7011/16-ц.

Враховуючи викладене, оскільки спірне майно є неподільною річчю та позивачем надана згода на отримання грошової компенсації, суд доходить висновку, що спірні транспортні засоби, як такі, що є спільною сумісною власністю подружжя, підлягають поділу між сторонами шляхом визнання за відповідачем права власності на такі автомобілі та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації в розмірі 1/2 їх вартості.

З приводу покликань відповідача щодо повернення ним спірного автомобіля ГАЗ 2705 позивачу, суд зазначає таке. Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст.76 ЦПК України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів або показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження факту передачі спірного транспортного засобу ГАЗ 2705 відповідачеві надана копія нотаріально посвідченої довіреності від 28.04.2016, що визнано і відповідачем, проте відповідачем в порушення свого процесуального обов`язку не надано жодного доказу задля доведення свого твердження про повернення такого автомобіля позивачу, що не визнається й останньою. Між тим, суд, як у підготовчих засіданнях, так і в судовому засіданні 22.09.2021, вжив заходів із роз`яснення як позивачу, так і відповідачу їхніх процесуальних обов`язків із доведення певними доказами своїх тверджень та заперечень; від відповідача не надійшло будь-яких клопотань щодо долучення доказів, в тому числі щодо сприяння йому судом в отриманні певних доказів.

Визначаючи вартість спірних транспортних засобів, суд виходить з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; позивачем наведена вартість спірного майна 30 000 грн – ГАЗ 2705 та 120 000 грн - Geely FE-1 з власних міркувань; відповідач на підтвердження своїх доводів надав довідки суб`єкта оціночної діяльності від 27.11.2020, за якими середня ринкова вартість автомобіля марки ГАЗ, модель 2705, становить 57560 грн, автомобіля марки Geely, модель FE-1, - 119 154 грн. Клопотань про призначення експертизи для визначення дійсної вартості спірних транспортних засобів сторонами заявлено не було.

З огляду на викладене, суд при визначенні вартості спірного майна враховує відомості за довідками суб`єкта оціночної діяльності від 27.11.2020, наданими відповідачем.

Одночасно суд зважає на вимоги ст.13 ЦПК України, за якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація в розмірі 1/2 частки автомобіля марки Geely, модель FE-1, 2011 року випуску, в сумі 59577 грн (119154 грн : 2) та 1/2 частки автомобіля марки ГАЗ 2705, 2003 року випуску, в сумі 15 000 грн (57560 грн : 2, але в межах заявлених позовних вимог в розмірі 15 000 грн).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову та залишення частини позовних вимог без розгляду за заявою позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 742,50 грн (33% від 2250 грн – судовий збір сплачений позивачем).

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача на свою користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надані: - договір про надання правової допомоги б/н від 05.03.2020; - акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги б/н від 05.03.2020, за яким адвокат надав правову допомогу на загальну суму 10 000 грн, з яких 500 грн – за послугу з вивчення документів, які надані замовником для підготовки позовної заяви про поділ майна подружжя (витрачено 1 годину), 2000 грн – за послугу з підготовки відповідної позовної заяви (витрачено - 2 години); 1000 грн – за послуги з підготовки запитів до ТСЦ МВС України та клопотань про забезпечення доказів (витрачено 2 години); 6500 грн – фіксована сума за послуги з прийняття участі у судових засіданнях суду першої інстанції; - копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 22.09.2021, за якою позивач на підставі договору про надання правової допомоги сплатив 10 000 грн (а.с.49-50, 116-117).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти стягнення з нього понесеної позивачем суми на правничу допомогу, оскільки він також отримував платні послуги від адвоката. Суд відмічає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі після роз`яснення судом наявності у відповідача такого права.

Отже, враховуючи приписи ч.2 ст.141 ЦПК України та часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3300 грн (33% від 10000 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Geely, модель FE-1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , та автомобіль марки ГАЗ 2705, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Geely, модель FE-1, 2011 року випуску, в сумі 59577 грн та 1/2 частки автомобіля марки ГАЗ 2705, 2003 року випуску, в сумі 15 000 грн, а всього 74 577,00 грн (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят сім грн 00 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати у виді судового збору в розмірі 742,50 грн (сімсот сорок дві грн 50 коп) та у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3300,00 грн (три тисячі триста грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 22.09.2021.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання – АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя