Справа № 196/638/21

№ провадження 3/196/275/2021

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року смт. Царичанка

       Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

        головуючого - судді Прекурат А.В.

за участю:

правопорушника ОСОБА_1

його захисника - адвоката Руденка А.В.,

  розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого

за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

       Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №481164 від 11.07.2021 року, водій ОСОБА_1 11 липня 2021 року о 20 год. 45 хв., в смт.Царичанка по вул. Центральна Дніпропетровської області керував транспортним засобом «Форд фокус» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд зі згоди водія було проведено за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810, повірка чинна до 05.10.2021 року, після проходження огляду цифрове табло приладу мало значення 2,34 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху України.

       В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав. Стверджував, що алкоголь вживав близько 12 години, а саме 2 пляшки пива. Зупинили його близько 21 години, тобто алкоголь мав би вийти з організму повністю. Наполягав на тому, що алкотестер несправний.

       Захисник ОСОБА_1 - адвокат Руденко А.В. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, посилаючись на те, що відео знято з різних камер і переривалось з моменту зупинки до моменту огляду на стан сп`яніння декілька разів; повністю відсторонення від керування водія не було. Крім того, інстукція до алкотестера передбачає його повірку кожні 6 місяців, а тому на момент огляду повірка приладу не була чинна.

       Заслухавши пояснення правопорушника, доводи в його інтересах захисника, дослідивши докази та відеозапис наданий працівниками поліції, суд зважає на наступне.

       Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

       Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

       Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

       У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

       Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

       У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Відповідно до вимог п. 2.5, п. 2.9А ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

       Частиною першою ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

       Таким чином, законодавець зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, а відмова від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність передбачену ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2,3, 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

       Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

       У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

       Пунктами 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

       Таким чином, направленню водія до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду повинно передувати його відмова від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлена незгода з результатами тесту проведеного на місці зупинки, при цьому немає значення чи виникла у поліцейського підозра про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

       У відповідності до вимог п. 7-9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

       Суд вважає що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП а саме порушення п 2.9А Правил дорожнього руху України, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результатом тестування №388 за допомогою Drager Alcotest 6810 ARBL-0852 за результатами проведеного на місці на стан алкогольного сп`яніння за допомогою вказаного приладу було встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду - 2,34 проміле.

       Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ст. 266 КУпАП при документуванні вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції застосовано технічні засоби відеозапису та відповідні відеозаписи долучено до матеріалів справи. На вказаному відеозаписі дослідженому судом, вбачається, що під час тестування у ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено алкогольне сп`яніння, а саме прилад показав 2,34 проміле. На запитання працівника поліції чи згідні із результатами водій відповів незрозуміло, в розмову втрутилася дружина правопорушника. При цьому, ОСОБА_1 не наполягав на освідуванні його в медичному закладі.

       За наслідками розгляду справи не встановлено невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, у зв`язку з чим суд визнає даний доказ належним та допустимим і оцінює його поза розумним сумнівом.

       Також, узгоджуються з матеріалами справи переглянуті в судовому засіданні відеозаписи, з яких вбачається, що пройшовши огляд на стан сп`яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів, результат якого свідчив про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, останній підтвердив, що раніше вживав пиво.

       Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 щодо невизнання ним своєї вини та оцінює їх як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки наведеними вище доказами в їх сукупності підтверджується той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Натомість, суд приходить до висновку, що працівниками поліції було дотримано вимог ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 щодо проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, зокрема огляд проведено на місці з використанням спеціальних технічних засобів, під час проведення огляду поліцейські застосовували технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП по факту порушення вимог п. 2.9А ПДР України.

       Будь-яких доказів порушення процедури документування факту керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за наслідками розгляду справи не встановлено. Будь-яких процесуальних порушень, які б могли суттєво впливати на обставини справи та ставити під сумнів наявні докази, за наслідками судового розгляду не встановлено.

       Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

       Що стосується доводів ОСОБА_1 та його захисника Руденка А.В. про використання газоаналізатора з порушенням строку міжповірочного інтервалу, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

       Відповідно до наказу МОЗ України від 10 лютого 2017 № 122 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них», Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг (далі - Реєстр осіб). У вказаному Реєстрі, який є у публічному доступі, міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсoteсt».

       Отже, газоаналізатори «Drager Alcotest», внесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки України із строком дії до 07 червня 2023 року.

       У роздруківці результатів тестування на алкоголь чітко вказано, що прилад «Драгер Alcotest 6810»  пройшов повірку (калібрування) 05 жовтня 2020 року.

       Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

       Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився працівниками поліції 11.07.2021 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування приладу.

       Суд враховує, що із відеозапису відеокамер працівників поліції вбачається, що   ОСОБА_1  будь-яких вимог про необхідність надання сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки працівникам поліції не висував.

       Відсутність безперервного відеозапису процесу складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 жодним чином не спростовує висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки адвокат не довів під час розгляду, що події чи обставини, які відбувались поза відеозаписом спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення чи є порушенням вимог процесуального закону, які б тягнули за собою закриття провадження у справі.

       Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

       Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

       Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

       Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

        ОСОБА_1 таким правом скористався, протокол підписував, копію протоколу отримав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.

       Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції, поліцейськими дотримано.

       Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

       Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

       Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

       В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

       Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

       Отже, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

       Згідно ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

       На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 25, 27, 30, 33, 34, 35, 283-285, 294, 130 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у дохід держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривень.

       Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

               Суддя А.В. Прекурат