ЄУН 193/1377/20

Провадження №2/193/182/21

Р І Ш Е Н Н Я                        

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року                                                         сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді                                Кащук Д.А.,                        

секретаря судового засідання                Ратушній В.В.,

за участю:

позивача                                         ОСОБА_1 ,

представника позивача –адвоката        Шаврової Н.М.,                        

представника відповідача -адвоката        Андрух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Софіївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

                                ВСТАНОВИВ :

08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову посилається на те, що в грудні 2017 року до нього звернувся син відповідача ОСОБА_3 з проханням надати йому в борг 2 000 000 грн. на закупівлю зернових культур у фермерів, які він мав намір здати відповідним оптовим закупникам та повернути борг, однак сума була занадто великою, тому позивач запропонував останньому оформити позику нотаріально під заставу майна. ОСОБА_3 запропонував йому оформити договір позики зі своїми батьками та надати грошові кошти під заставу їхнього майна, після чого він погодився надати кошти не синові ОСОБА_3 , а матері відповідачу ОСОБА_2 .

Зазначає, що 09 грудня 2017 року він та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики, на виконання якого ним відповідачу передано грошові кошти в сумі 2 млн. гривень, строком на два дні, тобто до 11 грудня 2017 року. Вказаний договір позики був укладений ними в простій письмовій формі, а саме оформлений борговою розпискою, що була написана власноручно відповідачем ОСОБА_2 . Однак відповідач протягом зазначеного строку борг не повернула, посилаючись на свої труднощі, внаслідок чого вони 26.02.2018 року письмово продовжили строк повернення боргу до 01 березня 2018 року. Однак по закінченні зазначеного строку відповідач йому знов борг не повернула, що стало підставою для звернення до суду. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 2 000 000(два мільйони) гривень.

05.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що зі змісту розписок, датованих 09 грудня 2017 року та 26 лютого 2018 вбачаються суттєві розбіжності. Так, у розписці, датованій 09.12.2017 зазначається, що ніби-то відповідач та її син - ОСОБА_3 беруть у борг у позивача 2 000 000 (два мільйона) грн. та зобов`язуються його повернути 11.12.2017. Разом з тим, у розписці від 26.02.2018 ніби-то ОСОБА_2 вже зазначає, що 01.03.2018 її син ОСОБА_3 зобов`язується повернути борг у сумі 2 000 000 (два мільйона) грн.. Таким чином, з першої розписки вбачається, що відповідач є ніби-то одним із позичальників, а з другої - поручителем за свого сина, у зв`язку із наявністю у неї майна та худоби. Звертає увагу на те, що розписки не містять всіх істотних умов договору, що свідчили б про укладення між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем договору поруки. У відзиві зазначає, що ні відповідач ОСОБА_2 , ні її син кошти в сумі 2 000 000 (два мільйони) грн. від позивача або уповноважених ним осіб не отримували, а також під час складання розписки були відсутні свідки чи особи, що могли бути очевидцями передачі коштів, таким чином просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи представника відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву не спростовують законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Акцентує увагу на тому, що зміст боргової розписки від 09.12.2017 відповідає нормам законодавства та не надає будь-яких підстав для перекручування та особистого тлумачення. Зазначена розписка написана власноруч відповідачем ОСОБА_2 , вона має всі необхідні дані, що стосуються договору позики, а саме суму грошових коштів, що була передана в борг, дату передачі коштів, зобов`язання саме відповідача повернути борг та її особистий підпис. Кошти були передані особисто відповідачу ОСОБА_2 , яка була разом із сином ОСОБА_3 , після чого вони були ними перераховані. Друга розписка від 26 лютого 2018 року підтверджує існування боргу в розмірі 2 000 000 грн. станом на дату її складення, яку відповідач ОСОБА_2 зобов`язується повернути через свого сина ОСОБА_3 , зазначений документ написаний нею власноруч та містить її підпис. Таким чином дані боргові розписки є належним доказом, що підтверджують боргові зобов`язання, та те, що правовідносини виникли з договору позики, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02 березня 2021 року до канцелярії суду надійшли доповнення до позову, в яких позивач зазначає щодо наданої йому правничої допомоги та понесених витрат, у зв`язку із розглядом справи. Тому просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 провадження по даній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив. Позивач суду пояснив, що саме відповідач ОСОБА_2 зобов`язувалась віддати борг у встановлений строк та підписала розписку. Зазначає, що друга розписка, яка датована 26.02.2018 підтверджує факт наявності боргу та відтермінування строку для його повернення. Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2 000 000 (два мільйони) гривень та понесені судові витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив обставини на які посилається позивач. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, що зазначені у відзиві.

В ході судового розгляду допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що в 2017 році йому зателефонував позивач ОСОБА_1 та попросив йому позичити гроші, так як йому не вистачає до повної суми. Він з позивачем перебував у дружніх стосунках, тому погодився. Після чого він привіз позивачеві 350 000 гривень додому в м.Покров. Свідок ОСОБА_4 зазначив, що після того додому до позивача приїхали ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 , позивач взявши гроші сів до їхнього автомобіля, через деякий час виліз звідти та показав розписку. Під час спілкування із позивачем, він дізнався, що останній дав гроші ОСОБА_2 в борг, проте не зазначив для чого саме. ОСОБА_4 зазначив, що всю суму, яку передавав позивач відповідачу він не бачив, але пам`ятає, що гроші знаходились в двох пакетах. Свідок повідомив суду, що при складенні другої розписки він особисто не був присутнім.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він працює водієм навантаження в МКП «Добробут», позивач є його знайомим. З приводу відомостей, які йому відомі щодо суті справи, зазначив, що приблизно три роки назад, в який саме день не пам`ятає, він приїхав до позивача, той сказав йому що до нього невдовзі приїдуть люди, після чого до позивача приїхав ОСОБА_4 з пакетом грошей. Після цього приїхав ОСОБА_3 із матір`ю. Позивач вийшов до відповідача ОСОБА_2 з двом чорними пакетами та сів до їхнього автомобіля, невдовзі виліз звідти без пакетів. Свідок зазначив, що бачив надану відповідачем ОСОБА_2 розписку про отримання грошей в борг. Через деякий час після цього позивач декілька разів приїздив до відповідача ОСОБА_2 та спілкувався з нею та її сином щодо грошей, зазначав, що звернеться до поліції, якщо вони їх не повернуть. Вони просили позивача не звертатись до поліції, говорили, що повернуть борг. Після цього він бачив відповідача та її сина ОСОБА_3 в м. Орджонікідзе.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що є сином відповідача. Пояснив суду, що на протязі довгого часу у них із позивачем були добрі та фінансові відносини, однак у нього з`явились проблеми із виплатами. Після чого позивач змусив його їхати до матері, після їх приїзду матір написала розписку. Свідок повідомив, що в розписці його матір зазначила текст, який говорив позивач. Акцентує увагу на тому, що раніше відповідач ОСОБА_2 не бачила позивача, ніколи та нічого один одному не передавали.

Суд, заслухавши думки сторін та показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 09 грудня 2017 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 кошти у розмірі 2 000 000 (два мільйона) гривень, які остання зобов`язалася повернути до 11 грудня 2017 року, про що зазначено у розписці від 09.12.2017 року, яку написала та підписала ОСОБА_2 (а.с.6).

В розписці від 26 лютого 2018 року написаній та підписаній ОСОБА_2 , зазначено, що її син ОСОБА_3 зобов`язується повернути борг в розмірі 2 000 000(два мільйона) гривень 01 березня 2018 року(а.с.7).

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором позики в сумі 2 000 000 грн. 00 коп. на підставі ст.1049,1050 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, міститься в тексті договору, про завершену дію передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написана власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.

Встановлено, що відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконала, і не повернула позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний нею у розписці). При цьому, в ході розгляду справи Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним зобов`язань за укладеними з Позивачем договорами позики.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що написана  ОСОБА_2 розписка від 09 грудня 2017 року є нікчемною через відсутність зазначених у ній всіх необхідних реквізитів, які б свідчили про існування між сторонами саме договірних відносин позики, оскільки остання, містить у собі всі необхідні реквізити, на підставі чого суд приходить до висновку про те, що зазначена розписка все ж таки підтверджує існування між сторонами зобов`язань, які виникають із договору позики. Розписка від 09.12.2017 року містить зобов`язання саме ОСОБА_2  повернути кошти  ОСОБА_1 в сумі 2 млн. гривень до 11.12.2017 року. Відомостей, які б свідчили про оспорювання даної розписки відповідачкою, матеріали справи не містять. В судовому засіданні відповідач підтвердила факт написання данної розписки власноручно, клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлено.

Друга розписка від 26.02.2018 року, складання якої власноруч відповідач заперечує, на думку суду підтверджує існування боргу в розмірі 2 000 000 грн. станом на дату її складення, яку відповідач ОСОБА_2 зобов`язується повернути через свого сина ОСОБА_3 .. В той же час, незважаючи на подані заперечння, клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлено.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що оскільки між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, та враховуючи встановлену ст.294 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Представником позивачки заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн. витрат на правничу допомогу, що підтверджується поданими доказами, а саме договором про надання професійної правничої допомоги (а.с. 128-129), квитанціями про отримання коштів адвокатом Шавровою Наталією Михайлівною (а.с.130-132) та актом приймання-передачі наданих послуг №1 (а.с. 133), при цьому судом, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, з урахуванням категорії справи, потраченого часу на підготовку матеріалів, кількості судових засідань, враховується, що дані витрати є співмірними, тому вони підлягають задоволенню.

Одночасно з позивача на користь держави стягнути недоплачену суму судового збору при зверненні до суду в розмірі 5255 грн 00 копійок, а з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути 5675 грн 40 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

На підставі ст.202, 207, 525, 526, 629, 638, 1046, 1047, 1049-1051 ЦК України та керуючись, ст. 3,4, 10,13, 15, 141, 213-215, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

                                       У Х В А Л И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), заборгованість за договором позики від 09 грудня 2017 року в розмірі 2000000 (два мільйона) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу та 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь держави  недоплачену суму судового збору при зверненні до суду в розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2021 року.

Суддя                                                                                 Д. А. Кащук