Справа № 654/3009/17

Провадження №2/654/8/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді – Данилевського М.А.,

за участю секретаря – Ярошинської О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області цивільну справу №654/3009/21 за позовом ОСОБА_2   до ОСОБА_3 про виділ в натурі земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_3    про виділ в натурі  1/2 земельної  ділянки  площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої  за адресою: АДРЕСА_1 та про  припинення  права спільної часткової власності ОСОБА_4 та  ОСОБА_3   на вказану земельну ділянку.  

В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що оскільки  вказана земельна ділянка є об`єктом  її з відповідачем спільної часткової власності, - позивачка, відповідно до положень  ст. 364 Цивільного кодексу України,  має  право на виділ в натурі належної їй частки.   

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові; з метою визначення варіантів виділення ? земельної ділянки просила суд призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала з мотивів його необґрунтованості та неможливості виділення у власність позивачки ? земельної ділянки, у зв`язку із знаходженням на ній об`єктів нерухомого майна, які є особистою власністю ОСОБА_3 .

Ухвалою від 28.02.2018 року  задоволено клопотання представника ОСОБА_4 про призначення судової земельно-технічної експертизи. Проведення експертизи доручено судовому експерту Грибковій Н.Г. 

Ухвалою від  25.07.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до  ОСОБА_5 , ОСОБА_2   про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані посиланням на положення ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України та ті обставини, що ОСОБА_3 тривалий час особисто користується спірною земельною ділянкою, на ній знаходяться належні йому об`єкти нерухомого майна, а отже припинення права власності на частку у спірному майні не завдасть істотної шкоди позивачці за первісним позовом.

Ухвалою від 17.09.2018 року  здійснено процесуальне правонаступництво  позивачки у справі  та замінено позивачку  ОСОБА_4 на ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що  за договором дарування від 07.02.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Негрою Л.А., зареєстрованим в реєстрі за № 121, ОСОБА_4 здійснила відчуження належної їй 1/2  земельної ділянки на користь  ОСОБА_2 . 

Ухвалою  від  17.09.2018 року  за клопотанням судового експерта Грибкової Н.Г.  для проведення земельно-оціночної експертизи, залучено судового експерта Ларченко Г.І.

29.03.2019 року в матеріали справи надійшов висновок експерта Ларченко Г.І.   про визначення вартості земельної ділянки площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565

03.04.2019 року в матеріали справи надійшов висновок експерта Грибкової Н.Г. № 40 від 28 березня 2019 року.  

19 жовтня 2020 року  представником позивачки в матеріали справи  надано висновок судового експерта Андреєвої О.А.  № 89-19-3011, замовлений  відповідно до  ст. 106 ЦПК України. 

Заслухавши представників сторін та  дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Голопристанського районного суду від 21 жовтня 2014 року по справі №654/2986/14-ц в рамках вирішення спору між ОСОБА_4   та  ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за ОСОБА_5   визнано право власності на 1/2  частину придбаного за час шлюбу майна, а саме: земельних ділянок: кадастровий № 6522310100:01:003:0177 площею 0.0835 га розташованої за адресою АДРЕСА_1 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0178 площею 0,0903 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0179 площею 0,0876 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0180, площею 0,082 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0170, площею 0,0895 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий № 6522310100:01:003:0171 площею 0,0836 га розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0172, площею 0,0701 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0173, площею 0,0866 га розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0174, площею 0,0990 гарозташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0175, площею 0,0994 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; кадастровий № 6522310100:01:003:0176 площею 0,0867 га розташованої за адресою АДРЕСА_2 ;  які об`єднані в земельну ділянку площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , які придбані 30.10.2007 року (відповідно до договорів купівлі - продажу реєстраційні №№ 5269; 5309; 301 ; 5305; 5297; 5273; 5277; 5281; 5285; 5289; 5293, посвідчених нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Маршаловою М.В.).

Цим же рішенням Голопристанського районного суду за ОСОБА_3 визнано  право особистої приватної власності на об`єкти  незавершеного будівництва розташовані  за адресами АДРЕСА_3 ,  АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 ,  АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , придбані ОСОБА_3 за договорами   купівлі - продажу ВРМ 250241 від 11.08.2011 року, посвідчений  нотаріусом Київського міського нотаріального округу  Щербак Т.В.,  ;  ВРМ 250245 від 11.08.2011 року, посвідчений  нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,   ВРМ 891243 від 22.08.2011 року, посвідчений  нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 891245 від 22.08.2011 року, посвідчений  нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 250246 від 11.08.2011 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,   ВРМ 250245 від 11.08.2011 року, посвідчений  нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 250272 від 12.08.2011 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 250240 від 11.08.2011 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,   ВРМ 250270 від 12.08.2011 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 891222 від 18.08.2011 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.,  ВРМ 250248 від 11.08.2011 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. 

За договором дарування від 07.02.2018 року,  посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Негрою Л.А., зареєстрованим в реєстрі за № 121, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар ? земельної ділянки площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої  за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку судової будівельно- технічної експертизи № 40 від 28 березня 2019 року,  складеного судовим експертом Грибковою Н.Г.,  без знесення будівель, інженерних  мереж, споруд та устаткування, належних ОСОБА_3 , поділити земельну ділянку відповідно до часток співвласників по 1/2 частині по АДРЕСА_2 , неможливо, оскільки будівлі, споруди, інженерні мережі знаходяться на всій земельній ділянці, а не у одній її частині.

Згідно висновку судової будівельно-технічної  експертизи №58 від 18 липня 2016 року, складеного судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л.А. в рамках цивільної справи 654/1208/16-ц, копія якого була надана в матеріали справи  відповідачем ОСОБА_3 , експертом було запропоновано один можливий варіант поділу земельної ділянки площею 1,2334 га, кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, який передбачав перенесення  належних  ОСОБА_3 п`яти будівель.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 89-19-3011 від 15.03.2020 року, складеного судовим експертом  Андреєвою  О.А., враховуючи наявність об`єктів нерухомого майна (земельних поліпшень) на земельній ділянці об`єкту дослідження, які належать на праві власності одному єдиному власнику ОСОБА_3 , їх існуючу дислокацію відносно площ і конфігурації земельної ділянки, поділ земельної ділянки кадастровий №6522310100:01:003:0565 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без урахування існуючої забудови на дві окремі земельні ділянки не можливий.

Поділ земельної ділянки кадастровий № 6522310100:01:003:0565 площею 1,2334 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_2 з урахуванням  існуючої забудови можливий.

На розгляд суду експертом запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки, обидва з яких пов`язані з відхиленням від розмірів площ, які зазначені в межах частки ? та передбачають перенесення окремо визначених існуючих зареєстрованих відповідно до вимог чинного законодавства будівель, що є власністю ОСОБА_3 та здійснення відповідної грошової компенсації вартості земельної ділянки в межах площі відхилення з боку гр.. ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2 . 

Вимог про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації  вартості земельної ділянки у зв`язку із відхиленням площі земельної ділянки, яка підлягає виділу ОСОБА_2   згідно з висновком експерта, від площі, яка відповідає фактичному розміру частки, ОСОБА_2 та  її представником не заявлялося, у зв`язку з чим дане питання судом не вирішується. 

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно із ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ст.364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. 

Згідно із роз`ясненнями, наведеним у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від16.04.2004 року N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"  у  справах  за  позовом  учасників  спільної власності на  землю про встановлення порядку володіння й  користування  спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські  будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу  з  вулиці  на  подвір`я  тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення  співвласником господарських  будівель  і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну  грошову компенсацію.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а за правилами ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, в тому числі і шляхом призначення експертизи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення статті 12 ЦПК України передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Оскільки в матеріали справи не надано жодних доказів неможливості  перенесення будівель – об`єктів незавершеного будівництва, які належать  відповідачу та підлягають перенесенню відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 89-19-3011 від 15.03.2020 року, складеного судовим  експертом Андреєвою  О.А., суд не вбачає підстав для  відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про  виділення  в натурі ? земельної  ділянки  площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої  за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд також виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Обов`язковість виконання судових рішень, як невід`ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст. 6, 13, ст. 1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine, N 60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі "Soering проти Сполученого королівства", де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними); 2) чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); 3) чи є відповідний захід пропорційним конкретній легітимній меті втручання у право (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. 

Оскільки право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної  ілянки  площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка наразі відчужена на користь ОСОБА_2 , було визнано за ОСОБА_5 рішенням Голопристанського районного суду від 21 жовтня 2014 року по справі № 654/2986/14-ц, яке  залишене в силі ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01 жовтня 2015 року та Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 року,  а отже набуло статусу остаточного,  при тому, що цим же  рішенням за ОСОБА_3 було визнано право особистої  приватної власності на об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на вказаній земельній ділянці , -  висновок суду про неможливість виділення 1/2 частини земельної  ділянки  площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565 у зв`язку з наявністю на земельній ділянці належних відповідачу об`єктів нерухомого майна (незавершеного будівництва) суперечив би змісту остаточного судового рішення по справі 654/2986/14-ц.

Оскільки пропозицій щодо варіанту виділу від позивачки за первісним позовом не надходило, враховуючи, що  виділ частки позивачки  є технічно можливим, суд вважає, що такий виділ слід провести за 2-м варіантом  висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 89-19-3011 від 15.03.2020 року судового експерта Андреєвої О.А. а саме: виділити  ОСОБА_2 в  натурі земельну ділянку площею 5071 кв.м., що є меншою  на 1096 кв.м. від частки  ОСОБА_2 за правовстановлюючим документом, що буде відповідати вимогам закону та інтересам сторін.   

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За вказаних обставин позовна вимога ОСОБА_2   про  припинення  права спільної часткової власності  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 є похідної від вимоги про виділ в натурі  1/2 частки вказаної  земельної ділянки та також підлягає задоволенню. 

Щодо позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності суд зазначає наступне.  

Відповідно  до ст. 365 ЦК України  право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В матеріалах справи відсутні відомості про внесення позивачем за зустрічним позовом  вартості належної  ОСОБА_2 1/2 частини земельної ділянки площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565.

Крім того, за правилами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами визнаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно припису ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Ч. 4 ст. 77 ЦПК України встановлює, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 78 процесуального Закону суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Частина 7 ст. 81 ЦПК встановлює заборону для суду збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин,  передбачених частиною першої  статті  365 Цивільного кодексу України , з  огляду на що  позовні вимоги  за зустрічним позовом є необґрунтованими, а тому суд відмовляє в  їх задоволенні.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259 ЦПК України суд ,-

                                                           УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про  виділ в натурі земельної  ділянки   та про припинення права спільної часткової власності  задовольнити. 

Виділити  ОСОБА_2   (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в  натурі   у відповідності до варіанту № 2  висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 89-19-3011 від 15.03.2020 року  судового експерта Андреєвої О.А.  1/2   земельної  ділянки  площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої  за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку площею 5071 кв.м., що є меншою  на 1096 кв.м. від частки  ОСОБА_2 за правовстановлюючим документом.

Припинити право спільної часткової власності   ОСОБА_2 та  ОСОБА_3   на  земельну   ділянку   площею 1,2334 га кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої    за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3   до ОСОБА_4 ,  ОСОБА_2 про  припинення права спільної часткової власності  та визнання права власності -   відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено  22  вересня 2021 року.

Суддя                                                                 М. А. Данилевський