1 із 2                                     Справа № 2-313610

Номер рядка статистичного звіту 26

код суду 0707

                                РІШЕННЯ

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                    

18 жовтня  2010 року                                             м.Мукачево

                Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

В складі: головуючої                                 Маргитич О.І.

    при секретарі                                 Чудіній В.М.

з участю:     позивача                                 ОСОБА_1

представника позивача                                 ОСОБА_2

представника відповідача                             Гриниха Т.Ю.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Мукачево цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі  Закарпатського регіонального управління  ПАТ КБ «ПриватБанк»,  про зміну формулювання причин звільнення.

                                          В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі  Закарпатського регіонального управління  ПАТ КБ «ПриватБанк»,  про зміну формулювання причин звільнення, а саме: визнання незаконним та скасування наказу №ZAKL – 2010/1-3152 від 28 травня 2010 року  в частині звільнення  позивача з посади касира операціоніста 1-ої категорії Мукачівського відділення №10 Закарпатського регіонального відділення ПАТ «ПриватБанк» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України із внесенням  в список неблагодійних клієнтів із встановленням статусу по кодифікатору 1.22 «співпрацівники (шахрайські операції, що здійснюються співпрацівниками банку); а також, зобов’язання відповідача внести зміни до даного наказу та трудової книжки, змінивши формулювання з «п.2 ст.41 КЗпП України (втрата довіри)» на  «ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) та видалити запис  із списку неблагонадійних клієнтів.

Свої вимоги позивач мотивує тим,  що з 2002 року працювала на посаді касира-операціоніста Мукачівського відділення №10 Закарпатського РУ ПАТ «ПриватБанк». Наказом №ZAKL – 2010/1-3152 від 28 травня 2010 року   її звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України із внесенням  в список не благодійних клієнтів із встановленням статусу по кодифікатору 1.22 «співпрацівники (шахрайські операції, що здійснюються співпрацівниками банку). Вважає, що даний наказ не відповідає нормам Закону, оскільки звільнення проведено без відповідної згоди профспілкової організації та з застосування поліграфічного обстеження. Крім того, нею  20 травня 2010 року була написана заява про звільнення її з найманої посади за власним бажанням, однак, незважаючи на це , а також, того факту, що під час поліграфічного обстеження, а в подальшому і під час написання пояснення  06 травня 2010 року вона перебувала на лікуванні, керівництво Банку без будь-яких пояснень надіслало їй поштою копію наказу про звільнення.  Позивачем також, заявлено клопотання про продовження строку позовної давності, так як з червня 2010 року і по теперішній час вона перебуває на лікуванні.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили  продовжити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2 із 2

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти продовження строку позовної давності, оскільки з поданої позивачем копії амбулаторної справи вбачається, що позивач перебувала на  амбулаторному лікуванні, і 15 червня 2010 року здійснено запис, що стан здоров’я  позивача покращився. Крім того, вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі проведеної перевірки , в ході якої  виявлено  порушення внутрішніх наказів Банку, а також, на підставі  пояснення позивача від 06 травня 2010 року, тому в задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач обіймала посаду касира операціоніста 1-ої категорії Мукачівського відділення №10 Закарпатського регіонального відділення ПАТ «ПриватБанк», що підтверджується відповідною копією наказу від 14 червня 2007 року за №Э.UG-КП – 2007-115.

Наказом №ZAKL – 2010/1-3152 від 28 травня 2010 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України із внесенням  в список не благодійних клієнтів із встановленням статусу по кодифікатору 1.22 «співпрацівники (шахрайські операції, що здійснюються співпрацівниками банку). Також, з даного наказу вбачається, що  звільнення  позивача  проведено на підставі службової перевірки  з урахуванням пояснень Дем ’ янюк Л.Т та  результатів поліграфологічного  тестування.

Крім того, належними доказами встановлено, що позивач  звернулася  до керівництва Банку  20 травня 2010 року з заявою  про звільнення з посади  за власним бажанням. Дана заява погоджена, і визначено останній робочій день 03 червня 2010 року.

В матеріалах справи також, наявні докази, якими підтверджується, що позивач в період з 23 квітня 2010 року по 07 травня 2010 року перебувала  на стаціонарному лікуванні в Мукачівській ЦРЛ, а в період з 08 червня 2010 року по 24 червня  2010 року проходила амбулаторно курс рефлексотерапії.

Нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин є  відповідні норми КЗпП України.

Вимогами п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП передбачено, що трудовий договір  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій представника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні  або культурні цінності, якщо ці дії  дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

В даному конкретному випадку, позивач  обіймала посаду касира-операціоніста  і відповідно мала доступ до грошових цінностей, і в  своїх поясненнях від 06 травня 2010 року зазначила, що  неодноразово використовувала гроші з каси банку в особистих цілях, при виявлення залишків в касі  нікого не повідомляла, документально не підтверджувала. Також, в своєму поясненні позивач зазначила, що на початку березня 2010 року проводилась аудиторська перевірка.

    Твердження позивача та її представника, що вказане вище пояснення написано під тиском працівників служби безпеки та в період важкої хвороби суд не приймає до уваги, оскільки, спірне пояснення нею написано власноруч в приміщенні  ПАТ КБ «Приват банку», про що остання не заперечила в судовому засіданні.

    Крім того, позивач посилається на те, що звільнення  було проведено з порушенням ч.1 ст.43 КЗпП України, де зазначено, що  розірвання договору з підстав, передбачених п.п.2-5,7 ст.40  та п.п.2,3 ст.41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу первинної профспілкової організації, членом  якої є працівник. Однак, в судовому засіданні представник відповідача зазначила  Товариством банку не створювався профспілковий комітет, а відповідач в свою чергу не довела, що являється членом профспілкової організації.

3 із 3

    Також, позивач зазначає, що підставою її звільнення стали результати поліграфологічного  обстеження,  яке не передбачено вимогами трудового законодавства. В свою чергу в наданій суду позовній заяві позивач вказує, що отримавши повідомлення  в електронному вигляді добровільно виїхала в м.Луцьк для проведення  допиту на поліграфі, крім того, попередньо підписала заяву. Представник відповідача по даному факту зазначила, що причиною звільнення стали результати перевірки та надане позивачем пояснення 06 травня 2010 року.

    Разом з тим, позивач звернулася до суду  за захистом своїх трудових прав, що відповідає положенням ст.232 КЗпП України, однак, ч.1 ст.233 КЗпП України визначено місячний строк  звернення до суду. З наданих суду доказів , а саме копії повідомлення про вручення листа вбачається, що позивач отримала копію наказу 07 червня 2010 року, про що остання не заперечила в судовому засіданні.

    Твердження позивача та їх представника, щодо неможливості звернення до суду з позовом у встановлений місячний строк у зв’язку з хворобою позивача суд не приймає до уваги, оскільки, наданими суду доказами підтверджується, що позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 08 червня   по 24 червня 2010 року, а з позовом до суду звернулася 25 серпня 2010 року, незважаючи на те, що дата виготовлення позовної заяви зазначена 28 червня 2010 року.

    Тому , з урахуванням наведеного, суд приходить висновку , що позивачем не надано відповідних  доказів, які б підтвердили поважність причин пропущення строку позовної давності,  і  відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив  позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

    Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини, суд приходить до переконання що в задоволенні позову слід відмовити.

      Керуючись ст.ст.10,60,88,208,209,212-218 ЦПК України, ст.ст.41,43,232-235 КЗпП України, ст.267 ЦК України, суд

                                вирішив:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі  Закарпатського регіонального управління  ПАТ КБ «ПриватБанк»,  про зміну формулювання причин звільнення - відмовити.

    Рішення суду   може бути оскаржено в апеляційний суд Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  У разі постановлення рішення суду без участі особи, яка його  оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

    Головуюча                                                       О.І.Маргитич