Справа № 426/1353/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23 вересня 2021 року                                                                        м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Пчолкіна М.С.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Служби у справах дітей Сватівської міської ради Коломієць О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову – Сватівська міська рада Луганської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В інтересах позивача ОСОБА_1  звернувся її представник – адвокат Будник М.В. з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову – Сватівська міська рада Луганської областіпро позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Позивач з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.06.2014 року до 26.09.2017 року. Від шлюбу у них народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження сина вони разом з відповідачем деякий час проживали з батьками позивача у с. Мілуватка Сватівського району Луганської області, але в кінці листопада 2016 року припинили шлюбні відносини через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на сімейне життя та побут. Також в листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_3 виїхав до м. Старобільськ Луганської області. Після чого, відповідач проживає окремо в іншому місті, жодного з покладених на батьків законом обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, не цікавився життям та розвитком дитини. Взагалі будь-яке спілкування з сином припинив. Після припинення спільного проживання відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не турбується про виховання та утримання сина, не цікавиться його станом здоров`я, навчанням. З 2016 року відповідач не бачив сина жодного разу.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26.09.2017 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем було розірвано.

Сватівським районним судом Луганської області 30.03.2018 року було видано наказ про стягнення аліментів на утримання дитини, у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, але відповідач сплачує платежі не регулярно в зв`язку з чим станом на березень 2021 року має заборгованість у розмірі 515,50 грн.

Таким чином, відповідач самоусунувся від виховання, утримання, лікування сина, що свідчить про його небажання брати участь у цьому.

В зв`язку з вищевикладеним просить суд позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Старобільськ Луганської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Будник М.В. просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 повторно не з`явився у судове засідання, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України та ч.1 ст. 1-1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Про причини неявки до суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позовну заяву не подав (а.с.91).

Представник третьої особи – Сватівської міської ради Коломієць О.Г. в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог посилаючись на те, що оскільки відповідач ОСОБА_3 зареєстрований на території проведення ООС, а саме у м.Луганську, їм не надалося за можливе встановити місце знаходження відповідача та відсутні з ним будь які зв`язки для встановлення умов його проживання та з`ясування його особистої думки щодо поданого позову, виховання та утримання дитини.

Зі згоди позивача суд ухвалює проводити заочний розгляд справи , що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника – адвоката Будника М.В., представника третьої особи – Коломієць О.Г., свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.14).

Шлюб між відповідачами розірвано, про що суду надано копію рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 вересня 2017 року ( а.с.16).

Згідно копії судового наказу від 30.03.2018 року, виданого Сватівським районним судом Луганської області з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, тобто з 26 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57288525 від 24 вересня 2018 року винесеної старшим державним виконавцем П`ятих Р.О., виконавче провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 відкрито та триває станом на день розгляду справи (а.с.19).

Згідно листа Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 12.04.2021 року №5174/18.28.72до ОСОБА_3 у зв`язку з несплатою аліментів застосовувались заходи примусового виконання у відповідності ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.20).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів про стягнення з ОСОБА_3 складеного старшим державним виконавцем П`ятих Р.О., станом на березень 2021 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 515,50 грн. (а.с.21).

Відповідно до довідок Виконавчого комітету Мілуватської сільської ради про реєстрацію місця проживання від 15.11.2016 року №1743 та від 18.09.2020 року №1418 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані та мають місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.26-27).

Згідно довідки виданої директором Комунального закладу дошкільної освіти №6 «Сватівського центру розвитку дитини» Сватівської міської ради Н.Заярною від 24 березня 2021 року про участь батька вихованця середньої групи ОСОБА_4 у житті дитини в ЗДО, ОСОБА_4 відвідує вказаний заклад та навчається у середній групі. Батько ОСОБА_3 контакту із закладом дошкільної освіти, де виховується дитина, не підтримує, із вихователями не спілкується, дитину до КЗДО №6 «Сватівський ЦРД» Сватівської міської ради, приводить і забирає мати ОСОБА_1 (а.с.27).

Згідно висновку психологічного обстеження виданого Сватівським міським центром Соціальних служб Сватівської міської ради №158 від 08.04.2021 року, за результатами психологічної роботи було з`ясовано, під час бесіди-гри малолітній ОСОБА_4 розповів, що його родина це мама, бабуся та дідусь. Батько ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні, розвитку дитини, не проводить із сином дозвілля (а.с.29-30).

Згідно акту контрольного обстеження житлово-побутових умов від 29 березня 2021 року складеного комісією у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , позивач ОСОБА_1 створила всі необхідні умови для виховання та розвитку дитини. Дитина забезпечена всіма речами та продуктами харчування (а.с.31-32).

Згідно побутової характеристики виданої виконавчим комітетом Сватівської міської ради Луганської області від 29.03.2021 року № 208/02.08 позивач ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, офіційно працевлаштована, громадський порядок не порушує, за роки проживання зарекомендувала себе з гарного боку (а.с.33)

Відповідно до акту про фактичне місце проживання (не проживання) особи на території Сватівської міської ради за адресою кв- АДРЕСА_3 складеного комісією у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34).

Орган опіки та піклування Сватівської міської ради своїм висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.67-68).

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суду підтвердили той факт, що відповідач ОСОБА_3 дійсно не приймає участі у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає добровільної допомоги з утримання дитини, не цікавиться станом його здоров`я та інтересами на протязі близько п`яти років.

Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як вбачається з висновку про не доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, у ньому не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення або не позбавлення відповідача батьківських прав; не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання даного конфлікту; не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення або не ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Тобто, зазначений висновок не містить однозначних обставин, а лише ґрунтується тим, що ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 , що є територією проведення ООС, зібрати характеризуючи данні стосовно його поведінки в побуті, стану здоров`я, вчинення протиправної поведінки, тощо не видається можливим, місце перебування ОСОБА_3 на даний час не відоме, що спричиняє перешкоду для з`ясування його ставлення до виконання батьківських обов`язків та подальшого виховання сина, в зв`язку з чим вважає за недоцільне позбавляти відповідача його батьківських прав по відношенню до його дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи те, що наданий до суду висновок ради опіки та піклування Сватівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, в зв`язку з чим суд не бере його до уваги.

Крім того, вищевказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Таким чином, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення мати, батька батьківських прав в судовому порядку є їх ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських прав по відношенню до свого неповнолітнього сина, не здійснює належного догляду за ним, не забезпечує необхідного медичного догляду, не надає матеріальної допомоги, а також не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не піклуються про фізичний і духовний розвиток, його навчання, не забезпечує необхідним харчуванням, що не відповідає принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам ст. ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

За таких обставин, суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду знайшли своє повне підтвердження доводи позивача про те, що відповідач умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не займаються вихованням та розвитком дитини, що свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, і в разі, якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, суд може постановити рішення і поновити зазначену особу в батьківських правах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що у разі зміни обставин, що слугували підставами для позбавлення його батьківських прав, він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 169, 180, 181, 182, 184, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову – Сватівська міська рада Луганської області про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Сватівським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року.

    Суддя: С.М. Скрипник