Справа № 483/1041/21

Провадження 1-кп/483/158/2021

ВИРОК

Іменем України

27 вересня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Куцарова В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 2 в м.Очакові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021152100000146 від 03 червня 2021 рокувідносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Матросвіка Очаківського району, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.04.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2021 року зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26.08.2021 року, за ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки; вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2021 року за ч.1 ст. 162 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Ніконової К.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дорошенка М.В., -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2021 в період часу з 01 год. 40 хв. по 02 год. 10 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , побачив на території вказаного домоволодіння мопед червоного кольору марки «MUSSTANG» моделі «МТ 49-2», № шасі НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Після чого, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння мопедом червоного кольору марки «MUSSTANG» моделі «МТ 49-2», № шасі - НОМЕР_2 , реалізуючи який, він достовірно усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер та ігноруючи вказану обставину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи при цьому його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою викрадення та в подальшому використання вищевказаного транспортного засобу у власних цілях, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли завадити вчиненню йому кримінального правопорушення, незаконно проник на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 та не приводячи в дію двигун, взявши руками за кермо, викотив вищезазначений мопед червоного кольору марки «MUSSTANG» моделі «МТ 49-2», № шасі - НОМЕР_2 з огородженої території домоволодіння, чим незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом. Після цього ОСОБА_4 з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 7 502 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та не заперечував обставин вказаних в обвинувальному акті. Пояснив, що того вечора він разом з друзями спілкувався біля свого будинку. Останні розійшлися, після чого він захотів покататися на мопеді. Для цього приблизно о 01:40 год. пішов до подвір`я знайомого ОСОБА_2 , з яким раніше працював та знав, що у нього на подвір`ї стояв мопед, який стояв справа біля воріт, у ньому завжди були ключі. Він зайшов на подвір`я, намагався завести його, але не вдалося. Щоб його не почули, він викотив мопед з подвір`я, прокотив його метрів сто до перехрестя та намагався знову його завести. Але тут побачивщи, що позаду нього йшов потерпілий з ліхтарем, він кинув мопед та втік.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Керуючись законом, безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в повному обсязі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які отримані в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України, зокрема, документами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- протоколом огляду місця події від 06.06.2021 року;

- таблицею зображень до протоколу огляду місця події;

- протоколами проведення слідчого експерименту.

Аналізуючи викладене, суд знаходить доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконно заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у інше сховище.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 2 Постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, дане кримінальне правопорушення вчинив в період не знятих та не погашених судимостей.

Так, у відповідності до вимог ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжких.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину повторно.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

За таких обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим не знаходить підстав для застосування ст.ст. 75,76 КК України, адже саме таке покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.04.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2021 року зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26.08.2021 року, за ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки; вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2021 року за ч.1 ст. 162 КК України (за злочин, вчинений 27 березня 2021 року) до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Покарання за вказаними вироками суду обвинувачений не почав відбувати.

Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеного в постанові від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к (провадження № 51-830 км 18) коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 443/806/19 провадження N 51-5994 кмо 20, якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку - положення ст. 71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.

За таких обставин суд вважає, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 , необхідно застосувати ч.1 ст. 71 КК України.

В даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому він просить стягнути з обвинуваченого 6000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до роз`яснень вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Завдану моральну шкоду потерпілий ОСОБА_5 оцінює у розмірі 6000 грн. Дану суму моральної шкоди обґрунтував тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, ним понесені значні моральні витрати, які призвели до позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку позову, відвідування установ, органів державної влади, щоб добитися належного захисту захищених прав.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Суд, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, встановив наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 і шкодою, заподіяною потерпілому ОСОБА_5 в результаті цих дій, з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, того факту, що майно потерпілому повернуто без втрати його вартості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 600 грн.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави, а саме: за проведення судово-товарознавчої експертизи від 07.06.2021 року, висновок експерта № СЕ-19/115-21/80339-АВ - 1201,54 грн.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироками Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.04.2021 року, Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2021 року зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26.08.2021 року, Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2021 року, Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.07.2021 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років шість місяців без конфіскації майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 1201 (одну тисячу двісті одну) гривню 54 коп.

Речовий доказ - мопед червоного кольору марки «MUSSTANG» моделі «МТ 49-2», № шасі - НОМЕР_2 , залишений на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - вважати повернутим за належністю.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання, строк перебування під вартою в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» з 19.06.2021 року.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий