24.09.2021 227/2662/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів у зв`язку з навчанням,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на його утримання, у зв`язку з продовженням навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення 23 років.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 . 11 січня 2002 року батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який не був розірваний. Проте, батьки не проживають разом з 2013 року. Відповідач ОСОБА_2 до повноліття позивача на утримання сплачував аліменти. На даний момент ОСОБА_1 навчається на першому курсі денного відділення Дніпровського державного аграрно-економічного університету, факультет «Ветеринарна медицина». Відповідач добровільно надавати допомогу на утримання позивача відмовляється, хоча має постійний заробіток, бо є пенсіонером. У зв`язку з тим, що позивач навчається на контрактній (платній) основі, тому несе додаткові витрати на проживання, оплату за гуртожиток, проїзд, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на своє утримання до досягнення 23 років.

03 вересня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування клопотання зазначив, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2013 року з відповідача вже стягнуто аліменти на користь його колишньої дружини у розмірі Ѕ частини усіх видів доходу на утримання їх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За даними Головного управління ПФУ в Запорізькій області, за період з вересня 2018 року по серпень 2021 року з пенсії відповідача, яка є його єдиним джерелом доходу, утримуються аліменти в розмірі 1/2 частки пенсії. Тобто, не зважаючи на досягнення позивачем повноліття, на його утримання з пенсії відповідача продовжують стягувати аліменти. Крім того, наказом Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2021 року по справі 310/7514/21 з відповідача стягнуто 1/4 частку від його доходу на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 17 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. У зв`язку з чим, загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів становить 3/4 частини його доходу, або 75% від доходу відповідача. Тобто, перевищує граничний розмір аліментів, встановлений ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Також вважає, що позивач не довів обставини того, що відповідач може надавати додаткову матеріальну допомогу повнолітньому син, який продовжує навчання, а він її потребує, не надано доказів неможливості надання утримання матір`ю позивача - ОСОБА_4 , замовчено розмір її заробітної плати, а також розмір щомісячних родинних витрат.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про що свідчать роздруківки перевірки статусу поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вважає за необхідне проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 грудня 2000 року (а.с. 3).

Як вбачається з довідки № 26/10177 від 07 червня 2021 року, виданої Дніпровським державним аграрно-економічним університетом, ОСОБА_1 дійсно є здобувачем вищої освіти 1 курсу факультету ветеринарної медицини Дніпровського державного аграрно-економічного університету (IV рівня акредитації, денної форми навчання). Термін навчання з 15 вересня 2020 року по 30 червня 2025 року. Форма фінансування - контракт. Стипендію не отримує. (а.с. 4)

Згідно довідки про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , виданої Відділом реєстрації Добропільської міської ради від 02 липня 2021 року, зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 7)

Крім того, позивачем надано ордер серії МП № 88, виданий йому 07 червня 2021 року Дніпровським державним аграрно-економічним університетом, на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_2 . (а.с. 5)

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Отже конструкцією статей 199 та 200 СК України передбачено, що позивач має довести факт потреби у матеріальній допомозі, а відповідач має довести неможливість надання такої допомоги.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення вісімнадцяти років продовжує навчання, проте доказів на понесення витрат на оплату навчання, як і доказів того, що він несе витрати на оплату за проживання у кімнаті у гуртожитку суду надано не було.

У свою чергу, судом встановлено, що 14 травня 2013 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини від всіх видів доходу, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 11 квітня 2013 року. (а.с. 39)

Крім того, 18 серпня 2021 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 18 серпня 2021 року було винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частини (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17 серпня 2021 року. (а.с. 44)

Згідно звіту Бердянського МР відділу ДВС ГТУЮ про здійснення відрахування та виплати ГУ ПФУ в Запорізькій області (Бердянське) за постановою від 25 вересня 2013 року, виданої за виконавчим документом 145 від 09 серпня 2015 року, у період з вересня 2018 року по серпень 2021 року з доходів ОСОБА_2 стягувалась Ѕ частка в рахунок сплати аліментів. (а.с. 40-42)

Таким чином, судом встановлено, що з доходів відповідача ОСОБА_2 в рахунок стягнення аліментів у період з вересня 2018 року по серпень 2021 року стягувалась 1/2 частка доходу, а у серпні 2021 року судом винесено наказ про стягнення з його доходів 1/4 частини (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

З урахуванням того, що позивачем по справі не доведені понесені витрати на навчання та супутні витрати, а також неможливість надання утримання матір`ю позивача, а відповідачем доведено, що з нього станом на день розгляду справи вже стягуються аліменти на утримання дітей у встановленому Законом максимально допустимому розмірі, 50 % від доходу відповідача, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. ст. 182, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), про стягнення аліментів у зв`язку з навчанням -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

24.09.2021