УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а  :

    У липні 2009 року ОСОБА_2, посилаючись на те, що 18.04.2004 року нею під впливом помилки було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3, просила визнати недійсним вказаний договір та його державну реєстрацію.

    Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2009 року позов задоволено.

    У поданій апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (далі – Банк), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Апелянт зазначає, що спірна квартира перебуває в іпотеці в Банку а тому суд безпідставно не залучив Банк до участі у справі, оскільки постановлене рішення впливає на його права.

    Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що 18.02.2004 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв як дарунок квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

    Відповідно до положень ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позов, а позивачка помилялася щодо природи правочину, маючи на увазі договір довічного утримання.

    Проте, такий висновок суду є помилковим.

    Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2, як на обґрунтованість своїх позовних вимог, посилалася на юридичну неграмотність, що призвело до помилки щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін по договору, який вона уклала.

    Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

    Крім того, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 174 ЦПК України).

    Суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги вище вказаної статті процесуального закону, не з’ясував чи порушуються права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема Банку, який є іпотекодержателем спірної квартири, що призвело до неправильного вирішення справи.

    За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та судом порушені положення процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в порядку ч. 3 ст. 303 та ст. 309 ЦПК України про відмову у задоволенні позову.

    Керуючись ст. 229 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2009 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий                 Судді        

Справа № 22ц-4219/10                 Головуючий в суді 1-ї інстанції Шелепа А.А.

Категорія 21                         Доповідач Матюшенко І.В.