УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

  У Х В А Л А

  Іменем   України

04 листопада 2010 року  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                головуючого           Широкової Л.В.,

              суддів             Франовської К.С.,

                                                                       Худякова А.М.,

при секретарі судового

              засідання             Ганько Ю.І.,

              з участю    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4  на ухвалу  Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року та на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_5  до ОСОБА_3  про визнання права власності на ? частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно, –

в с т а н о в и л а :

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 Свої вимоги мотивував тим, що після смерті його батька ОСОБА_6, спадкоємцями першої черги є він  та відповідачка – дружина померлого ОСОБА_3  Позивач оформив спадщину на майно, яке було зареєстроване за батьком, але не може оформити спадщину на спірну квартиру, оскільки документи зареєстровані за відповідачкою по справі, а вона відмовляється вирішити в добровільному порядку цей спір. Під час попереднього судового засідання ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно.

Ухвалою  Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року вказану зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.

   Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено та визнано за ним право власності на ? частину спірної квартири.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник відповідачки ОСОБА_4 подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення чи направити справу на новий судовий розгляд, а також скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування та недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

    Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга на ухвалу суду підлягає до задоволення, а апеляційна скарга на рішення суду відхиленню з таких підстав.

         Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Дана квартира була придбаними ними в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу (а.с.4).Право власності на  вказану квартиру зареєстровано  за ОСОБА_3.

          30 серпня 2005 року ОСОБА_6 помер  і після його  смерті відкрилася спадщина на належну йому  1/2 частку даної квартири.

          Спадкоємцями першої черги щодо майна померлого ОСОБА_6 є його дружина -   ОСОБА_3  та  син від першого шлюбу - ОСОБА_5

    ОСОБА_5 після смерті свого батька оформив право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.6).  

     ОСОБА_3 фактично прийняла  спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_6  проживала  разом з ним  в спільній квартирі (а.с.28).

        Задовольняючи   позов ОСОБА_5,  суд  першої інстанції вірно виходив з того, що померлому  ОСОБА_6 (батькові позивача) належала 1/2 частка квартира АДРЕСА_1 і спадкоємцями після її смерті є дружина -  ОСОБА_3 і син -  ОСОБА_5 та  дійшов правильного висновку про те,  що останній має право на половину належної батькові  частки квартири, тобто на 1/4 частку цієї квартири.

         Відповідно до положень ст.1226 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною 1 ст.1226 передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємця за законом є рівними.

        З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

       Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм  матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

        Щодо  доводів апеляційної скарги на ухвалу суду , то вони заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

       Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 18.03.2010 року та  20.05.2010 року  позивач ОСОБА_3  в судове засідання не з’явилася, була  належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд застосував правила п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та залишив позов без розгляду. Проте з такими висновками погодитись неможливо.

      З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2010 року розгляд справи був відкладений у зв’язку з неявкою у судове засідання сторін (а.с.172) на 20.05.2010 року.

       В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_3 повідомлялася про розгляд справи в зазначені дні. Повідомлення , які направлялися на адресу ОСОБА_3, повернуті до суду  за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні ( а.с.167,169, 175-176).

            Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судовому засіданні без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

        Часиною 1 статті 74 ЦПК встановлено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Оскільки в матеріалах справи не міститься належних доказів про виклик позивача ОСОБА_3 в судове засідання, як це передбачено зазначеними нормами процесуального права, з висновками в ухвалі про залишення позову без розгляду погодитись неможливо.

       Ухвала не відповідає п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.  303-304, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу суду задовольнити.

Ухвалу  Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року скасувати, справу в частині позову ОСОБА_3 до  ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкове майно направити до  ж суду для продовження розгляду.

 Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на  рішення суду відхилити.

   Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                          Судді

Справа №22 ц –4934/10             Головуючий у 1 інст.:  Замега О.В.

Категорія 5                  Суддя – доповідач:  Широкова Л.В.