ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2755/21

Провадження № 2/210/1312/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" вересня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ступак С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Котенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Металургійної районної у місті ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконкому Металургійної районної у місті ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням та просив суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 січня 1987 року його батькові ОСОБА_2 було надано квартиру АДРЕСА_1 . Квартира розташована на першому поверсі п`ятиповерхового будинку. Вказана квартира надавалась батькові на склад сім`ї з чотирьох чоловік. Основним наймачем в ордері вказано батька позивача ОСОБА_2 , а членами сім`ї вказано ОСОБА_3 , брат ОСОБА_4 та позивач по справі. Після надання квартири їх сім`ї вони заселились у квартиру. За місцем проживання його було зараховано до середньої школи №56 і після закінчення дев`ятого класу, в 1988 році його було зараховано до СПТУ «10 у місті Кривому Розі, яке він закінчив 26 червня 1991 року. Весь час навчання він жив з батьками за вказаною адресою.

Позивач вказує, що у 1993 році він звільнився з військової служби та одружився. Після реєстрації шлюбу він став на реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_2 , однак, спільне життя з дружиною не склалося вони розірвали шлюб у 2003 році та він повернувся до міста Кривого Рогу та проживав з батьками. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько брат позивача ОСОБА_4 , а в ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що він разом з батьком проживали однією сім`єю та вели спільне господарство, разом харчувались, сплачували комунальні послуги, турбувались один про одного. Іншого житла у нього не було ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що він не став на реєстраційний облік у квартирі, виникла необхідність в судовому порядку вирішувати питання визнання його членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін. (а.с. 20)

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року за клопотанням позивача здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та задоволено клопотання позивача про виклик свідків. (а.с. 26)

Присутній у судовому засіданні 31 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити. Крім того, представник позивача суду пояснила, що квартира АДРЕСА_1 була отримана батьком позивача, з моменту заселення вся сім`я проживала в квартирі, після одруження позивача він разом з дружиною проживали у м. Апостолово, однак, коли його матір та батько захворіли він повернувся проживати до квартири та доглядав батьків. Окрім того, представника позивача зазначила, що його право на проживання ні ким не оспорюється.

У судове засіданні призначене судом на 17 вересня 2021 року позивач по справі ОСОБА_1 присутній не був, поза межами судового засідання 17 вересня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява, в якій остання просила суд долучити до матеріалів справи акти та заслухати вказану справу без участі позивача та її представника.

Представник відповідача Виконкому Металургійної районної у місті ради у судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі змісту п.25 рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі "Жук проти України", яке підлягає застосуванню відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Суд заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

15 січня 1987 року ОСОБА_2 видано ордеру б/н направо заняття 3 кімнатної квартири, площею 38,06 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . З сім`єю яка складається з 4 чоловік: ОСОБА_6 - дружини, ОСОБА_7 - сина, ОСОБА_8 - сина. (а.с. 6)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Дзержинським районним бюро РАЦС міста Кривого Рогу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , про що 25 вересня 1973 року складено відповідний актовий запис №2308. Батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 . (а.с. 7)

Позивач у позові зазначає, що у 1993 році він уклав шлюб та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи №165 від 25.01.2019 року виданої спеціалістом першої категорії відділу державної реєстрації виконавчого комітету Апостолівської міської ради ОСОБА_18, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 13)

Однак, відповідно до Акту обстеження складеного за підписами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , депутата Апостолівської міської ради Манаєнко Л.О. та секретарем Апостолівської міської ради Міхно Л.М., за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході обстеження встановлено, що будинок зруйнований, не придатний для проживання, тривалий час як житло не використовувався. (а.с.14)

Відповідно до Акту обстеження від 14 вересня 2021 року який складений у м. Апостолове депутатом Апостолівського міської ради Манаєнковою Л.М., було проведено обстеження приміщення по АДРЕСА_2 за участю сусідів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у присутності ОСОБА_1 , встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході обстеження встановили, що будинок зруйнований, не придатний для проживання, тривалий час як житло не використовувався. Дану інформацію підтверджують сусіди. До вказаного акту долучено фото будинку у кількості 3 штуки.

18 лютого 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірвали шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №26, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.11.2018 року. (а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 29 березня 2016 року складено відповідний актовий запис №290, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29.03.2016 року. (а.с. 16)

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , про що Металургійним районним у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18 грудня 2018 року складено відповідний актовий запис №1039, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 18.12.2018 року. (а.с. 17)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) 13 квітня 2021 року складено відповідний актовий запис №674, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 13.04.2021 року. (а.с. 15)

Відповідно до Акту про встановлення факту постійного проживання від 15.05.2021 року виданого за підписом ОСОБА_12 , сусідами будинку АДРЕСА_3 засвідчено, що ОСОБА_1 , дійсно постійно проживав разом з батьком ОСОБА_13 1936 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1996 року по 2016 рік. (а.с.18)

15 вересня 2021 року депутатом Металургійної районної ради м. Кривого Рогу Удовіченко В.В. складено Акт про встановлення факту постійного проживання від 15.09.2021 року, сусіди ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживав з батьком з 15 січня 1987 року з моменту отримання квартира за адресою: АДРЕСА_1 . До призову лав Армії з 1991 року. В 1993 року повернувся і проживав з батьком. В 1993 року одружився і проживав з дружиною В 1996 році повернувся до батьків в зв`язку з розірванням шлюбу. Доглядав батьків. З 1996 року по теперішній час проживає у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 45-48)

Допитаний у судовому засідання 31 серпня 2021 року свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він проживає за адресою АДРЕСА_3 , з позивачем по справі вони давно знайомі, їх батьки разом отримували квартири. До армії ОСОБА_1 проживав у квартирі батьків, потім одружився та деякий час там не проживав. Приблизно з 2006 року позивач повернувся до квартири батьків та проживає там постійно, здійснював догляд за батьками, після смерті матері залишився проживати з батьком.

Вимогами статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, добросовісність та розумність.

Як передбачено ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло: ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Як передбачено п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності: щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», передбачає, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З 1 січня 1982 року Постановою ВР СРСР «Про введення в дію Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 24.06.1981 (далі за текстом «Основи») було введено в дію вказані Основи. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 26 Основ було передбачено, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік.

При цьому ст. 36 Основ було передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав, установлених законом. Виселення провадиться в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

З аналізу вказаних правових вбачається, що Основи не визначали коло осіб, що належать до членів сім`ї наймача.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що позивач після вселення в спірну квартиру проживав з наймачем ОСОБА_2 , вели спільне господарство, останній не обмежував будь-яким строком проживання позивача в квартирі. Отже з прийняттям ЖК України позивач, будучи вселеним відповідно до ЦК 1963 року, набув рівного права користування спірною квартирою.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

У статті 109 ЖК України також закріплено, що виселення із займаного приміщення в будинку державного або громадського житлового жилого фонду допускається лише з підстав, установлених законом. Виселення провадиться в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Згідно ст. 30 ЖК України, державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами.

Як передбачено ст. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім`ї наймача.

У судовому засіданні встановлено, що наймач спірної квартири при вселенні позивачки не обмежував його проживання будь-яким часом, а тому відсутні підстави вважати, що позивач є тимчасовим жильцем і з цієї підстави може бути виселений.

Судом встановлено, що відповідачем, не проводилося заходів виселення позивачки ані в судовому порядку, ані за санкцією прокурора. Отже, законність проживання позивача відповідачем не оспорювалась, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач (інші уповноважені законом органи державної влади та місцевого самоврядування) протягом усього часу проживання не заявляв.

Судом не добуто доказів про те, що відповідач або хтось інший, заперечував проти проживання позивачки в спірній квартирі, приймав якісь заходи та дії щодо припинення користування позивача цією квартирою.

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів своє право на проживання у спірній квартирі, в яку він вселився за згоди квартиронаймача (батька) та проживав у ній із самого дитинства, ніс витрати на її утримання, іншого житла придатного до проживання не має. Після смерті батька та інших осіб які зазначені в ордері, а саме: матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_4 , позивач продовжує проживати у спірній квартирі, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Вислухавши пояснення позивача та свідків, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Суд приходить до переконання, що задоволення позову відповідає такому передбаченому ст.2 ЦПК України завданню цивільного судочинства як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачки.

Також суд вважає, що відмова у задоволенні позову, при тих умовах, що у судовому засіданні беззаперечно встановлено право позивачки користуватися спірною квартирою, буде порушувати це його право і буде несправедливим.

Керуючись ст. ст.22, 47, 58 Конституції України, ст. 36 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 263-265, 280-282, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконкому Металургійної районної у місті ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Виконком Металургійної районної у місті ради, місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 42.

Суддя: С. В. Ступак