Справа № 1-96 / 2010р
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Кіпчарського М.О.,
при секретарі Макар Г.В.,
з участю: прокурора Кохалика Т.О.,
потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Перемишляни кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с.Іванівка
Перемишлянського району Львівської обл., громадянина України, з неповною
середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,військовозобов»язаного
у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
встановив:
Підсудний ОСОБА_3 30 травня 2010 року біля 03 години, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та знаходячись у дворі за магазином в селі Костенів Перемишлянського району Львівської області, під час вияснення особистих відносин з ОСОБА_1, умисно наніс останньому удар правою ногою в груди, в результаті чого спричинив ОСОБА_1 закритий перелом восьмого ребра, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості за ознакою довготривалого розладу здоров»я.
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь визнав повністю та показав, що 30.05.2010р. він знаходився біля 03 год. ночі в приміщенні магазину села Костенів, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_1 Між ними виникла сварка, і для вияснення відносин вони вийшли у двір магазину, де він спочатку вдарив ОСОБА_1 два рази долонею руки в обличчя. Але коли той витягнув газовий балончик та розпилив газ йому в очі, він вдарив останнього правою ногою в груди, після чого нічого не бачив із-за болі в очах через розпилений газ. У вчиненому кається, з потерпілим він помирився і той на даний час до нього претензій матеріального характеру не має.
Свої покази підсудний ОСОБА_3 підтвердив під час проведеного з його участю 15.06.2010 р. відтворення обстановки та обставин події ( а.с.94-99).
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що з підсудним вони були раніше знайомі, і коли він 30.05.2010р. в нічний час був в магазині села Костенів, там також знаходився ОСОБА_3, де вони стали виясняти між собою відносини, а потім ОСОБА_3 запропонував вийти у двір. У дворі ОСОБА_3 спочатку вдарив його два рази долонею руки в обличчя, а потім ногою в груди, в результаті чого зламав йому ребро. Він тривалий час перебував на лікуванні в лікарні, але на даний час почуває себе здоровим та претензій матеріального характеру до підсудного не має і прощає йому вчинене.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об»єктивно підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Підсудним не оспорюються фактичні обставини справи та докази по даній кримінальній справі, і останній не наполягає на їх дослідженні. Підсудним правильно розуміються зазначені обставини і в суду не виникає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, якому протокольно роз’яснено наслідки такої відмови, передбачені ст.299 КПК України. Тому суд вважає визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються , і проти цього учасники судового засідання не заперечують.
Згідно довідки, виданої Перемишлянською центральною районною лікарнею 09.06.2010р. ОСОБА_3 за меддопомогою до нарколога та психіатра не звертався (а.с.184).
Згідно довідки-характеристики з місця проживання, підсудний характеризується позитивно, має на у триманні 4-х неповнолітніх дітей (а.с. 182, 186-187)
Довідкою з інформаційного центру УМВСУ у Львівській області підтверджується, що ОСОБА_3 раніше не притягався до кримінальної відповідальності ( ас.180)
Таким чином, аналізуючи зібрані та перевірені у судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України за ознаками: ” умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не
2.
є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України , але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я», доведена повністю.
При обрані виду і міри покарання підсудному суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, мотиви, спосіб та обстановку вчинення злочину, тяжкість наслідків, особу підсудного, який позитивно характеризується по місцю проживання, його вік та сімейний стан, який має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, поведінку. Враховує як пом’якшуючі так і обтяжуючі покарання обставини. Як пом’якшуючі покарання обставини визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку. Обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить. А тому суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що принесе більшої користі сім»ї підсудного та суспільству, обравши йому покарання у виді обмеження волі та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.75,76 КК України, ст.ст. 321 - 324, 327,332,341,347-349 КПК України, суд –
п р и с у д и в:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 ( два) роки .
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного за даним вироком покарання з 1 ( один) річним іспитовим строком , якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки у вигляді: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінальної-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з»являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3– підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Кіпчарський М.О.