Справа № 589/1297/21

Провадження № 2/589/925/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Литвинко Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на її користь суму боргу в розмірі 33563,22 грн, проценти від суми позики у розмірі 12102 грн та 493,13 грн 3% річних. Загалом 44159,11 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 03 жовтня 2020 року вона позичила ОСОБА_2 1200 доларів США, а позичальник отримав від неї вказану суму та зобов`язався повернути суму позики до 05 січня 2021 року. Оскільки відповідач прострочив виконання взятого на себе грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму з урахуванням процентів за користування чужими коштами в розмірі 12102,2 грн, а також 3 % річних у примусовому порядку в розмірі 493,13 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача. На заявлених вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час, дату, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2020 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1200 доларів США, які зобов`язався повернути до 05 січня 2021 року, про що склав розписку./а.с.9/

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення приведених умов договору позики, укладеного між сторонами по справі, вимог ст.ст. 525, 526, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, одержана відповідачем позика по спливу встановленого строку її повернення позичальником не повернута.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань змусило позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до суду.

На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за у розмірі 1200 доларів США витікає з умов, укладеного між сторонами по справі договору позики, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

Згідно приписів ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на день звернення позивача до суду курс гривні до іноземної валюти встановлений національним банком України становив 27,942 грн. А отже сума заборгованості 1200 доларів США дорівнює 33530,40 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у вказаному розмірі задовольнити.

Що стосується стягнення 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, в ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України та вказана сума має вираховуватися з часу прострочення платежу, а не з часу укладення договору позики.

Отже, суд не може погодитись з розрахунками позивача стосовно обрахування 3% річних в розмірі 493,13 грн з огляду на те, що вони здійснені в порушення норм ст. 625 ЦП України, тобто виходячи з еквіваленту боргу у національній валюті України та за період з 03 жовтня 2020 року до моменту подачі позову.

Беручи до уваги, що позивач висуває вимогу про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1200 доларів СШУ, то 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення з 05.01.2021 року по 30.03.2021 року має становити 8,38 доларів США, що дорівнює 234,15 грн.

Щодо стягнення з боржника процентів за користування отриманими в борг коштами на рівні облікової ставки НБУ, то слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом ст.1 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2 Закону № 679-XIV).

Пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 679-XIV НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Частиною 2 ст. 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Пунктом 1.1 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 серпня 2004 року № 389 (далі - Положення № 389; чинне на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Пунктами 3.1, 3.2 цього Положення визначено, що НБУ визначає розмір облікової ставки, дотримуючись таких основних принципів: облікова ставка використовується НБУ одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші; облікова ставка є одним із чинників, що характеризують основні напрями змін грошово-кредитного регулювання; облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо прогнозного рівня інфляції, який визначається схваленими Кабінетом Міністрів України основними прогнозними макроекономічними показниками на відповідний рік та враховується під час складання державного бюджету з наступними змінами; облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими НБУ може підтримати ліквідність банків. Визначення рівня та характеру змін облікової ставки НБУ залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. Національний банк під час визначення облікової ставки враховує й інші фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті, - інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансування, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв`язки з Україною тощо.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Вказана позиція суду ґрунтується на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові № 464/3790/16 від 16 січня 2019 року.

Таким чином вимога позову про стягнення процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 33530,40 грн, 3% річних у розмірі 234,15 грн, загалом визначивши до стягнення 33764, 55 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 710 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко