Ухвала

27 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-446/6

провадження № 61-14971ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України у Харківській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України у Харківській області.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відшкодовано ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану Державною податковою міліцією Державної податкової адміністрації України у Харківській області, в розмірі 50 000 грн.

Стягнення провести за рахунок державного бюджету Державного Казначейства України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України у Харківській області задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року змінено.

Стягнуто з Державної податкової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 1 000 грн.

02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

У касаційній скарзіОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року, з посиланням на частину третю статті 390 та частину третю статті 394 ЦПК України.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України 1963 року касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом одного місяця з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції.

У разі пропуску строку на касаційне оскарження з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу, чи подання прокурора може поновити цей строк, але не більше, ніж в межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження (частина друга статті 321 ЦПК України 1963 року).

Як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу ОСОБА_1 здав на пошту 02 вересня 2021 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження більше, ніж на вісімнадцять років.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує, що його як позивача не повідомляли про розгляд апеляційної скарги Державної податкової адміністрації України у Харківській області, і йому не було відомо про ухвалення судового рішення апеляційним судом, постанову апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року він не отримував, а про її зміст дізнався 28 серпня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, наведені у клопотанні доводи для поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, скаржнику слід надати до Верховного Суду докази, що підтверджують наявність виключних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, не лише зазначати про фактичне ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції через значний проміжок часу, але й надати докази того, що апеляційним судом Харківської області було порушено статтю 216 ЦПК України 1963 року щодо видачі позивачу копії рішення суду.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливими для обох сторін справи.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, надавши належні докази наявності поважних причин його пропуску.

Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначаються порушення, допущені судом, які визначені у частинах першій, третій статті 411 цього Кодексу.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення обґрунтування випадків, перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої та або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

У зв`язку з цим заявнику необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Крім іншого, заявнику необхідно уточнити прохальну частину поданої касаційної скарги з урахуванням положень статті 409 ЦПК України про повноваження суду касаційної інстанції і згідно з вимогами пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2003 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 28 жовтня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк